У 2025 році Уряд схвалив Концепцію Державної цільової соціальної програми з розвитку волонтерської діяльності до 2030 року. Після публічної дискусії та спільного з громадськістю доопрацювання був створений проєкт програми. Наразі ж Мінсоцполітики запропонувало документ для консультацій з громадськістю.

Волонтерська програма стане першим стратегічним урядовим рішенням, спрямованим на підтримку волонтерського руху. Адже дотепер кроки держави були радше ситуативними – це лишалося загальною проблемою державної політики щодо сфери.

Так, чинний Закон України “Про волонтерську діяльність” ухвалений ще у 2011 році. Не останньою причиною стало проведення Чемпіонату Європи з футболу (Євро-2012). Потреба у волонтерах була велика, необхідність  врегулювати їхній статус і умови діяльності – не менша. Тоді Верховна Рада прийняла досить рамковий, не обтяжливий для взаємодії організацій та волонтерів закон. Він цілком відповідав практиці європейських країн, де волонтерство – справа мирного часу, а не допомога військовим чи евакуація людей з-під обстрілів.

Вже у 2015 році Кабмін ухвалив Постанову КМУ№604 про надання одноразової державної допомоги сім’ям загиблих волонтерів та волонтерам, які отримали інвалідність при наданні волонтерської допомоги. Тоді потреба підтримати волонтерів та їхні сім’ї стала очевидною, адже на відміну від колег з інших країн, чимало українських волонтерів постійно ризикували життям.

Проте держава не проводила системну політику з вивчення й реагування на проблеми волонтерського руху – особливо коли йдеться про волонтерів у прямому значенні. Адже хоча в Україні так зазвичай називають усіх, хто допомагає (наприклад, співробітників благодійних фондів), за нашим законодавством і європейськими стандартами волонтерство – це роботи та послуги, які безоплатно виконують і надають волонтери, тобто фізичні особи. 

Саме тому волонтерство – сфера, котра не зможе розвиватися без системного підходу. Адже його основою є низова ініціатива, безкорисливе прагнення людини допомогти іншим чи стати причетним до важливої справи – а на цьому шляху неминуче виникають питання. До прикладу, юридичні: чи укладений з волонтером договір, чи взагалі координує його діяльність громадська або благодійна організація, чи зафіксовано об’єм завдань та обов’язків, які права та обов’язки з’являються у волонтера та багато інших. Постають і питання фізичної безпеки: чи проведені безпекові інструктажі, чи є засоби захисту у тих, хто діє поблизу лінії фронту чи в інших небезпечних зонах. А як щодо волонтерства молоді та визнання його результатів в рамках навчального процесу – як шкільного, так і університетського?

А ще є питання менш очевидні, але також важливі. Чи сприяє держава залученню іноземних волонтерів до Україниу? Адже це як про залучення допомоги для України, так і про можливість для іноземців побачити, що реально відбувається в країні. Чи мають організації реальну можливість страхувати життя волонтерів?

Багато питань, чи не так? Саме тому і потрібна програма, бо вона не лише про фінансове забезпечення заходів, а й про роботу над оновленням законодавства, про сприяння впровадженню кращих практик волонтерського менеджменту тощо.

Кілька прикладів заходів, які передбачено проєктом програми:

1. Запровадження механізму підтримки організацій та установ, що залучають волонтерів до своєї діяльності, з метою визнання та посилення їхньої інституційної спроможності.
2. Створення у взаємодії з організаціями громадянського суспільства комплексної програми навчання координаторів волонтерської діяльності щодо залучення волонтерів.
3. Сприяння страхуванню волонтерів організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів, зокрема шляхом удосконалення законодавства.
4. Створення інформаційно-аналітичної платформи для: 

– публікації інформації щодо організацій, які залучають волонтерів до своєї діяльності, з можливістю вносити зміни (юридична адреса, річні звіти про діяльність, інформація про керівника, контактні дані тощо); 

– укладення примірного договору про провадження волонтерської діяльності; 

– публічної верифікації інформації волонтера про досвід його волонтерської діяльності в неприбутковій організації, з урахуванням стандартів збирання, відтворення, накопичення, зберігання персональних даних;

– розміщення інформації про зміни в законодавстві, яким регулюється волонтерська діяльність, а також про проєкти відповідних нормативно-правових актів для публічного обговорення тощо.

5. Удосконалення нормативно-правової бази для спрощення механізму в’їзду в Україну, перебування та провадження волонтерської діяльності іноземців та осіб без громадянства. Вони можуть допомагати  Силам оборони України (в тому числі у розмінуванні, залученні фахівців у галузі медицини) та долучатися до роботи підприємств, організацій та установ, які залучають до своєї діяльності волонтерів, відповідно до законодавства України.
6. Удосконалення механізму надання державної допомоги для волонтерів, постраждалих внаслідок воєнних дій, та сімей загиблих волонтерів на виконання статті 6 Закону України „Про волонтерську діяльність”.

Проєкт програми передбачає ще низку інших заходів, і наразі – етап, коли всі охочі представники громадянського суспільства можуть долучитися і надати свої пропозиції до документу. 

Адже і ця програма стала результатом співпраці громадськості та уряду – її ідея та перші завдання були сформовані ще у 2020 році при напрацюванні Карти правових реформ для громадянського суспільства в Україні.

Тому ще раз закликаємо: долучайтесь, подавайте пропозиції, починайте співпрацю з Мінсоцполітики для втілення передбачених заходів. Волонтерська програма – не класична державна програмою, а має елементи стратегії, адже йдеться і про удосконалення законодавства, і про запровадження кращих світових практик. На цьому етапі не очікується суттєвого фінансового забезпечення програми, а от визнання заходів програми пріоритетами державної політики щодо волонтерства ми здобудемо Як і можливість допомогти державі втілити ці заходи!