В Україні вже скоро може стартувати наймасштабніша медійна реформа за час Незалежності. Верховна Рада України ухвалила у першому читанні комплексний законопроєкт “Про медіа”, і зараз його готують до другого читання. Для доопрацювання законопроєкту була створена робоча група, куди увійшли народні депутати, провайдери, представники медійної галузі та громадськості.
Цей документ докорінно змінює медійну сферу, однак уже викликав ледь не більше суперечок, ніж зняття мораторію на продаж землі. Втім, зараз вдається знаходити компроміс.
Аби розповісти про підготовку законопроєкту до другого читання, останні зміни та інші критичні питання, Центр демократії і верховенства права 21 вересня провів експертну онлайн-дискусію “В епіцентрі медійного вибуху: друге читання законопроекту про медіа”.
Дивіться відеозапис дискусії за посиланням
За словами Ігоря Розкладая, заступника директора, головного юриста з медійного права ЦЕДЕМ, “розв’язка близко”, і вже скоро професійна спільнота зможе зосередитися на розвитку медійної сфери, а не суперечках, які розколюють суспільство.
До речі, медійна реформа – одне із завдань, яке Україні дав Європейський Союз. Відтак, цей крок наближає нас до вступу у ЄС.
Детальніше про медійний законопроєкт читайте за посиланням
Сам же законопроєкт покликаний оновити правила та відійти від радянських підходів. Ще однією причиною є зміна технологій, адже з часу ухвалення попередніх медійних законів минуло майже 30 років.
“За 20 років ми стрибнули від модемів, які використовували телефонні лінії, до гаджетів, котрі носимо у кишенях. Тому оновлення і осучаснення законодавства є не просто політичними побажаннями, а намаганням привести нашу сферу до логіки сучасного світу. Наприклад, зараз ніхто не може дати раду телеграму, який по-своєму небезпечний. Ось чому ми зважали на те, щоб якщо не врахувати прямо, то бодай прописати заділи для майбутніх технологій.”, – каже Ігор Розкладай.
Які компроміси з’явилися у проєкті та чи вся критика доречна
За словами Тараса Петріва, президента “Фундації Суспільність”, члена Незалежної медійної ради та модератора заходу, автори законопроєкту погодилися на ряд поступок і компромісів. Вони були досягнуті у дискусії з різними зацікавленими сторонами. Цей процес тривав із червня по серпень, відбувається він і зараз.
“Вся історія [законопроєкту] стала історією компромісів. Адже закон утверджує глибоку медійну реформу, а в діяльності медіа – і це всім очевидно – переплетені інтереси різних суб’єктів. Починаючи від власників, і завершуючи глядачами, читачами і слухачами. А якщо ми згадаємо виборчі періоди, то з’являються також інтереси політичних партій і сил, зокрема тих, що належать до так званих еліт”, – наголосив Олександр Бурмагін, член Нацради з питань телебачення та радіомовлення.
З іншого боку, в усіх випадках учасники робочої групи зрештою досягали згоди. “Не виникало ситуацій, коли хтось відмовлявся працювати, заводячи ситуацію у клінч. Баланс завжди знаходили”, – наголосив Олександр Бурмагін, навівши деякі зміни.
- Так, початково у законі йшлося про один орган співрегулювання для усіх медіа. Зараз з’явилися палати або окремі органи для аудіовізуальних медіа, преси та онлайн медіа. Аби кожен цех сам вирішував ті чи інші питання.
- У розділі про відповідальність дискусія була довгою, адже з одного боку, медіа хочуть гарантій свободи слова і чітких правил гри. А регулятор наводив приклади, коли він нічого не міг зробити з відверто прокремлівськими медіа: Нацрада здатна закрити їх лише через суд, а там розгляд триває роками.
Втім, крапку у дискусії поставив Європейський Союз, вказавши, що повинен існувати сильний медійний регулятор, а вплив власників медіа слід знижувати.
- Суттєво змінилися правила для онлайн-медіа. Всі згодні з тим, що їх пора регулювати: це світовий тренд. Але робоча група значно лібералізувала правила гри. Втім, лише для тих медіа, які готові офіційно зареєструватися і працювати чесно та відкрито. Також “повторне порушення” буде рахуватися упродовж місяця, а не року.
Частина критики законопроєкту виникла через непорозуміння, наголошує Тетяна Авдєєва, юристка Лабораторії цифрової безпеки.
“Наприклад, у чому питання з критикою щодо юрисдикції. Експерти оцінюють законопроєкт з приводу відповідності Директиві ЄС. Проблема , у якому є спеціальний орган, котрий розв’язує суперечливі ситуації. Але Україна не може звернутися до нього, бо ми не члени ЄС. Тому розробляємо свій механізм. І зазнаємо критики за те, що робимо не так, як у директиві”, – пояснила експертка.
Тетяна Авдєєва додала, що аналогічна ситуація з ретрансляцією іноземних телеканалів. Так, вона дозволена міжнародними угодами, але допускати її під час війни означає наражати українців на небезпеку, адже російські канали можуть мовити і з території ЄС.
Що не так з “чорними списками” і як зміняться квоти
Очікувано, темою для дискусії стали “чорні списки”. Максим Дворовий, юрист Лабораторії цифрової безпеки, вказав, що їх не мало б існувати, бо більшість фільмів, де грають фігуранти цих списків, повинні підпадати під інші заборони.
Проблемою ставало те, що ці обмеження не були чіткими і передбаченими, як належить правовим нормам.
“З 2015 року “чорні списки” регулюються рівно однією нормою в законі, за якою Мінкульт на підставі звернень СБУ, РНБО та Нацради складає список осіб, які загрожують нацбезпеці. Цей пункт не має жодного підзаконного акту чи критерію. Крім твердження, що програми за участі людей у списку не мають бути показані по телебаченню”, – вказав він, додавши, що людей включали і виключали з цих списків у довільному порядку.
Тому автори законопроєкту про медіа у статті 126 прописали: перше, хто і за що зможе включати людей до “чорного списку”. З’явився і порядок, за яким фігурантів зможуть прибирати звідти.
Водночас, за словами Ростислава Семківа, викладача кафедри літературознавства Києво-Могилянської Академії, директора видавництва “Смолоскип”, слід враховувати, що у випадку з російським контентом Україна має справу з цілеспрямованою підривною стратегією.
“Вона передбачає популяризацію різних образів “русского міра” чи пов’язаних із ним, підміну історичної пам’яті чи історичного наративу. Скажімо, коли історію Київської Русі показують як російську історію. Так само у серіалах, де ми бачимо няню-українку, і вона карикатурна, у мультфільмі про Машу і ведмедя, де дівчинка носить фуражку військ НКВС. Згадаймо і популярні серії книг, де російські автори ще років 10 тому описували гіпотетичну війну в Україні та Європі”.
За словами експерта, пам’ятаючи, що у нас війна, ми повинні змінювати механізми (зокрема і заборонні) дуже обережно. Так, якщо щось працює – воно має лишатися. А якщо і міняти – то заздалегідь подумати, як відреагує ринок і чи будуть запобіжники.
Катерина Мяснікова, виконавча директорка НАМ, розповіла, як зміняться правила щодо музики у ефірах.
“Квота на україномовну музику не зменшуються: ті 40%, які будуть чинними з 7 жовтня, залишаться і надалі. Трохи змінена буде відповідальність. З іншого боку, якщо на сьогодні штраф за порушення складає 5% від ліцензійного збору то після ухвалення закону про медіа він складатиме уже 10%. Але якщо порушення складає 40%, тобто 1/10 від квоти, то за нього виписуватимуть припис, аналог попередження. Адже це могло статися, наприклад, через технічний збій. Тому запроваджена відповідальність, адекватна до ступеню суспільної небезпеки і порушень.”
Як зміниться Нацрада і чому вона зможе звертатися до Facebook
Застосування закону “Про медіа” на практиці – важливе, адже від нього багато в чому залежатиме майбутнє медійного ринку. Таку тезу озвучила Світлана Остапа, голова Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України.
“Гравці на медійному ринку не хочуть змін, бо їм доведеться діяти за новими правилами, – додала вона. – Критика лунає від різних суб’єктів і небезпека в тому, що вони хочуть завалити закон через одну норму, яка зачіпає саме їхню галузь. Тому потрібно говорити з цими людьми, адже на кону у нас – вступ до ЄС”.
Світлана Остапа додала, що підтримує тези про посилення регулятора. Водночас, потрібно гарантувати і незалежність Нацради.
“Ми врахували досвід перших днів війни, і велику частину регулювання під час воєнного стану закон віддає Нацраді, не визначають точно того, що вона може робити. Це дозволить регулятору бути більш гнучким та дієвим, – відзначив Валентин Коваль, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. – Адже ми всі готувалися до повномасштабної війни, незалежно від того, чи вірили у неї. Так, у Нацради усі моделі поведінки на цей випадок були описані 23 лютого. Зараз ми перенесли ці речі до закону.”
Валентин Коваль також вказав, що реальна кількість україномовного контенту у медіа навіть більша, ніж передбачено квотами.
Оскільки закон є комплексним, то стосуватиметься він і соціальних мереж. За словами Віти Володовської, голови ГО “Лабораторія цифрової безпеки”, тут автори спиралися на вимоги директиви ЄС.
“Так, ми відобразили у законодавстві необхідність встановити механізм, за яким громадяни можуть оскаржити до незалежного регулятора або до суду дії платформ, якщо ті порушили права та інтереси людей. Однак цей принцип стосуватиметься платформ, які зареєстровані у нас. Україна не є частиною ЄС, тому важко змусити їх діяти за нашим законодавством”, – констатувала експертка.
Втім, розробники закону знайшли оригінальний вихід: дадуть Нацраді повноваження звертатися до Facebook чи Youtube з офіційними запитами. У них регулятор вимагатиме видалити контент, за який в Україні вже застосували якесь покарання – наприклад, штраф. А отже, є докази, що контент був незаконним.
Рік для реєстрації та інші перехідні положення
Тетяна Смірнова, к.ю.н., доцент факультету правничих наук НаУКМА, директор з GR групи компаній 1+1 медіа нагадала, що закон стосується усіх медіа, зокрема і дитячих та музичних. Тож коли учасники дискусії говорять про якісь обмеження, вони можуть бути геть незастосовними для багатьох медіа, які не працюють із суспільно-політичними темами.
Експертка також розповіла про перехідні положення, за якими деякі статті закону набуватимуть чинності поступово (сам закон, нагадаємо, набуде чинності за 3 місяці після ухвалення).
“Це стосується низки положень щодо мови, бо ми зберігаємо принцип мовного закону. Якщо за ним щось мало набути чинності у 2024 році, то так і буде. Аналогічно – з новими мовними нормами. Наприклад, квотами для нелінійних аудіовізуальних медіа. Вони також набиратимуть сили поступово, з певною відстрочкою”, – наголосила вона.
Додамо, що у медіа, котрим потрібно буде зареєструватися – наприклад, нелінійних аудіовізуальних та друкованих – буде рік з моменту набрання чинності закону, аби зробити це.
