У четвер, 23 вересня 2021 року, Верховна Рада України ухвалила закон “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”. У суспільстві він отримав назву як закон “про олігархів”.
Водночас, через помилку депутатів у законі виникла юридична колізія щодо того, хто вноситиме олігархів до відповідного реєстру: Національне агентство з питань запобігання корупції чи Рада національної безпеки і оборони України. Наразі вирішується питання щодо переголосування однієї статті закону або внесення змін до нього вже після підписання президентом.
Закон вперше в українській історії вводить поняття олігарха у законодавство, встановлює критерії і порядок визнання тієї чи іншої особи олігархом, визначає обмеження для олігархів і посадовців тощо.
Серед іншого, важливу роль у цьому процесі відіграватимуть і медіа.
Що у законі йдеться про медіа?
По-перше, у законі вперше з’являється визначення інтернет-ЗМІ. Так, інтернет-засобом масової комунікації визнається “засіб масової інформації, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-візуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді у мережі Інтернет через веб-сайт під сталою назвою як індивідуалізуючою ознакою”.
Дивно те, що визначення терміну інтернет-ЗМІ є занадто загальним і не має зв’язку із саме інформаційною діяльністю. Адже регулярно поширювати інформацію на сторінці під певною назвою може як сайт організації, так і блог, сайт оголошень тощо.
Варто згадати, що у Верховній Раді досі опрацьовують законопроєкт “Про медіа”, який мав би регулювати аудіовізуальні медіа, онлайн-пресу, а також онлайн-платформи, зокрема соціальні мережі. Визначення інтернет-ЗМІ у законі “про олігархів” не привносить якісної ідентифікації досі не регульованим онлайн-медіа, які в реальності є значними конкурентами традиційним.
По-друге, значний вплив на медіа є однією з ознак, за якою Рада національної безпеки і оборони України надаватиме статус олігарха. За статтею 4 закону, особа має значний вплив на медіа, якщо:
- є власником або бенефіціаром власника ЗМІ;
- є контролером власника ЗМІ (тобто має вплив на ЗМІ як бенефіціар, або ж на основі договору чи за рахунок того, що фінансує певне ЗМІ тощо);
- була власником, бенефіціаром або контролером ЗМІ на день набрання чинності законом “про олігархів”, але передала (продала) ЗМІ пов’язаній особі чи тому, хто не має бездоганної ділової репутації до того, як закон введено в дію (6 місяців).
Звернімо увагу на третій пункт. Це правило дублюється також у статті 9 і має запобігати формальній передачі свого ЗМІ іншій особі зі збереженням впливу на нього. Тобто, якщо олігарх передав ЗМІ пов’язаній особі або особі з небездоганною діловою репутацією, то він не припиняє бути олігархом.
По-третє, на Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення поширюється новий обов’язок: вона повинна буде затверджувати порядок перевірки ділової репутації покупця ЗМІ.
Загрози і проблеми
Закон “про олігархів” як такий, на нашу думку, не несе особливих загроз незалежності медіа. Він не передбачає жодних санкцій, пов’язаних із впливом на медіа, жодних обов’язків щодо ведення діяльності у сфері медіа тощо.
Як одну із потенційних проблем можна виокремити бажання влади тиснути на медіа через досить ручний режим внесення особи до реєстру олігархів. Проте за історію незалежної України олігархічні медіа не вирізнялися незалежністю і часто діють в інтересах свого власника або певної політичної сили, зокрема й влади.
Щодо інших проблем закону, які не стосуються власне медіа, то їх чимало. Це і ймовірна невідповідність Конституції в частині зосередження в руках президента і очолюваної ним РНБО непритаманних повноважень, і нарікання щодо порушення процедури ухвалення цього закону Верховною Радою, і сумнів у дієвості й ефективності закону тощо.
