Законодавчий спам – одна із актуальний проблем роботи Верховної Ради України. Так, депутати Верховної Ради щороку ініціюють майже в 25 разів більше законопроектів, аніж парламентарії Великобританії, в 140 разів більше, ніж в Греції і в 300 – Норвегії та Швейцарії. Наприклад, шість народних депутатів України загалом подали близько 650 законопроектів, жоден з яких так і не став законом. За підсумками 2017 року, тільки 12% законопроектів стали законами. Так, за всі сесії Верховної Ради України 8 скликання було зареєстровано 13810 законопроектів. Така кількість законопроектів перевантажує як роботу в комітетах, так і в сесійній залі, позбавляючи шансів для якісних і потрібних законопроектів стати законами.

На вирішення проблеми законодавчого спаму зареєстровано, зокрема, законопроекти за №1040, 1042, та 1043. Отож, короткий огляд пропонованих змін.
  

• Законопроект щодо права законодавчої ініціативи народних депутатів України №1040 від 29.08.2019
  

Цим проектом пропонується обмежити право «індивідуальної» законодавчої ініціативи народного депутата і встановити, що тільки депутати у кількості найменшої зареєстрованої фракції (групи) (для ВРУ поточного скликання – це 20 депутатів) або більшості затвердженого персонального складу комітету Верховної Ради (від 3 до 18 депутатів) мають право реєструвати законодавчі пропозиції. Також пропонується позбавити права законодавчої ініціативи Національний банк України.

Такий законопроект може безпосередньо вплинути на зменшення кількості поданих законопроектів, оскільки тепер народному обранцю потрібно буде шукати однодумців, які готові підтримати його ідею і лише тоді подавати відповідний законопроект спільно з такими депутатами-однодумцями.  

• Законопроект щодо планування та системності законотворчої діяльності Верховної Ради України №1042 від 29.08.2019
  

Проект запроваджує річний план законопроектних робіт Верховної Ради, у якому ключовою складовою є проблеми, які потребують законодавчого врегулювання. Такий підхід заслуговує на підтримку, адже ціллю має бути не розробка та прийняття певної кількості законів, а вирішення конкретних проблем. Більше того, первинним має бути бачення як саме потрібно вирішити проблему, а закон – це  механіка, яка має лише зафіксувати таке вирішення. Саме таких підхід забезпечить системність у врегулюванні питань та усуненні законодавчих прогалин чи навпаки дублювань.

Окрім переліку проблем, план включатиме орієнтовні строки та осіб, відповідальних за розробку законопроектів, інформацію про пріоритетність внесення та розгляду законопроектів. Очікується, що таке планування законопроектної роботи забезпечить кращу координацію між урядом та Верховною Радою та акцентувати увагу на важливих ініціативах.

Проектом також пропонується аби Верховна Рада щорічно затверджувала план законопроектних робіт за поданням Голови парламенту та з урахуванням пропозицій комітетів, а комітети, у свою чергу, звітували щороку про результати виконання плану. Доцільним є чітке врегулювання процедурних питань щодо надання пропозицій до плану, формування та реалізації плану.  

• Законопроект щодо протидії зловживанням прав народних депутатів у ході законодавчої процедури №1043 від 29.08.2019
  

Проектом змінюється процедура скасування прийнятих Верховною Радою рішень про прийняття закону, постанови чи іншого акту в цілому. За чинним Регламентом кожен депутат може самостійно зареєструвати проект постанови про скасування рішення парламенту. Фактично це призводить до зловживання окремими депутатам нормами Регламенту та затягування процесу прийняття законів, адже зареєстрована постанова має в терміновому порядку пройти регламентний комітет ВР та на пленарному засіданні набрати 226 голосів депутатів. На практиці, отримати таку кількість голосів за скасування рішення майже не вдається. Натомість згідно законопроекту №1043, для реєстрації проекту постанови про скасування рішення парламенту потрібно буде підтримка щонайменше 150 народних депутатів України.

Також пропонується тільки за процедурними рішеннями ВР надавати можливість проводити обговорення врахованої головним комітетом пропозиції, поправки з наступним голосуванням щодо її прийняття, виключення в цілому чи її частини. У такому ж порядку пропонується порушувати питання про розгляд пропозиції, поправки до відповідного тексту статті законопроекту, прийнятого в першому читанні, але відсутньої у запропонованій головним комітетом редакції та проводити обговорення відхилених головним комітетом пропозицій, поправок, що стосуються цих статей.

Підсумовуючи, варто зазначити, що проблему законодавчого спаму не так просто подолати, однак, такі кроки, як обмеження права «індивідуальної» законодавчої ініціативи народних депутатів України та належне планування законопроектної роботи із фокусом на проблеми, які потрібно вирішити, а не перелік законопроектів, які потрібно прийняти, допоможуть покращити ефективність законодавчої роботи Парламенту.