Президенту України
Зеленському Володимиру Олександровичу
Голові Верховної Ради України
Стефанчуку Руслану Олексійовичу
Голові Комітету ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин
Задорожньому Андрію Вікторовичу

Термінова заява організацій громадянського суспільства щодо проєкту Закону України № 13071 “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” щодо скасування візових вимог для іноземців та осіб без громадянства, які є гуманітарними працівниками та волонтерами на період дії воєнного стану

Ми, представники організацій громадянського суспільства України та міжнародних неурядових організацій, висловлюємо глибоке занепокоєння редакцією законопроєкту №13071 до другого читання, підготовленою Комітетом Верховної Ради України з питань прав людини, який незабаром може бути розглянуто парламентом.

15 травня 2025 року народні депутати одноголосно підтримали законопроєкт №13071 у першому читанні, в редакції, яку підтримав і Президент України та громадянське суспільство. Саме представники організацій громадянського суспільства були ініціаторами змін до законодавства для полегшення візових вимог для іноземних гуманітарних працівників і волонтерів під час воєнного стану. У середовищі міжнародних партнерів законопроєкт також отримав схвальні відгуки.

Основні рішення, які пропонувалися в первинній редакції законопроєкту №1307:

– спрощення порядку отримання посвідки на тимчасове проживання для іноземних волонтерів та працівників відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій. Ці зміни мали б спростити залучення до діяльності в Україні осіб, які є громадянами країн, з якими Україна має безвіз та які не потребують наявності “волонтерської” візи Д, як підстави для в’їзду на територію України.  Тож  необхідність отримання довгострокової візи лише для посвідки на тимчасове проживання  –  невиправдана організаційно (потрібно повертатися в країну походження та оформляти візу) й досить вартісна (від 65 дол. США)  бюрократична формальність.

– врегулювання питання  перебування в Україні іноземців, які в’їхали на умовах безвізу, але протермінували дозволений термін перебування (90 днів в межах 180 днів).

Однак, оновлена до другого читання редакція законопроєкту містить зміни, які нівелюють ці ключові рішення та створюють ризики для подальшого розвитку волонтерського руху в Україні.

Організації громадянського суспільства та експертне середовище, автори законопроєкту не були долучені Комітетом ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин до напрацювання редакції до другого читання.

Після оприлюднення тексту до другого читання, автори та експертне середовище повідомили Комітет про зміни, які нівелюють мету та ключові положення суспільно погодженого тексту в першій редакції.

Основні проблемні положення тексту законопроєкту №13071 до другого читання:

1. Поширення дії закону на «акредитовані представництва іноземних держав»

У редакції до другого читання з’являється категорія «акредитовані представництва іноземних держав». Поява такого суб’єкта у законопроекті за аналогією до переліку, наведеного в ЗУ “Про гуманітарну допомогу” для отримувачів гуманітарної допомоги фактично створює правову колізію, оскільки питання міграційного статусу дипломатичних працівників належить до сфери регулювання міжнародними договорами та конвенціями, ратифікованими Україною.  Включення такої категорії осіб до законопроекту є недоцільним та потенційно проблемним, таким, що несе ризики ускладнень в роботі дипломатичних установ.

2. Невизначеність у переліку організацій, що можуть залучати гуманітарних працівників

Пропоноване формулювання неузгоджене з іншими законами та створить суттєві проблеми у застосуванні таких норм на практиці, особливо у контексті іноземних працівників міжнародних та іноземних благодійних організацій в Україні. Поняття наведене законопроектом “акредитовані представництва іноземних гуманітарних організацій в Україні” не має визначення у законодавстві та без його розширення фактично унеможливлює застосування запропонованого спрощення візових вимог до численних гуманітарних працівників іноземних неурядових (благодійних) організацій, задіяних до гуманітарного реагування в Україні. Таким чином,  фактично таке формулювання нівелює завдання законопроекту щодо спрощення гуманітарного доступу та доступу гуманітарних працівників в Україну.

3. Обмеження за громадянством та затримка через додаткові урядові процедури

У редакції до 2-го читання пропонується формулювання: «…крім громадян держав, перелік яких визначається з урахуванням інтересів національної безпеки України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також осіб без громадянства, які постійно проживають у таких державах».

Відзначимо, що додатковим ризиком є затримка процесу імплементації закону – через необхідність розробки та затвердження зазначених переліків. Оскільки за відведені законопроєктом 3 місяці уряд може не встигнути розробити та ухвалити відповідний акт.  Однак, безпекові виклики теж мають бути враховані. Тому, необхідність впровадження порядку визначення та переліку країн, громадяни яких зможуть скористатися нормою, можуть залишатися на розсуд правоохоронних органів. Єдине застереження:  необхідно забезпечити своєчасну розробку  відповідних документів, з долученням компетентних організацій громадянського суспільства.

4. Скорочення строку дії закону

У другому читанні пропонується скоротити дію закону до шести місяців після завершення воєнного стану (проти одного року у першому читанні).

Потреби у гуманітарній допомозі не зникають із завершенням воєнного стану. Після війни має розпочатися активна фаза відновлення, яка включає гуманітарні компоненти (розмінування, відновлення житла, водопостачання, психосоціальна підтримка, допомога ветеранам тощо).

5. Гальмування процесів євроінтеграції

Робота над спрощенням умов для довгострокового перебування в Україні волонтерів-іноземців та іноземних працівників гуманітарних неурядових організацій передбачена в рамках Дорожньої карти з питань функціонування демократичних інституцій щодо вступу до ЄС. Тож законопроєкт №13071 за своєю сутністю є євроінтеграційним, що підкреслює необхідність максимально інклюзивного процесу його ухвалення з необхідними консультаціями з представниками громадянського суспільства та міжнародними партнерами.

Заклики громадянського суспільства:

1. Закликаємо Комітет ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин доопрацювати законопроєкт №13071 із залученням авторів та експертної спільноти й зберегти його початкову мету – сприяти діяльності гуманітарних працівників і волонтерів.

2. Закликаємо народних депутатів України підтримати законопроєкт №13071 тільки після  доопрацювання формулювань, які створюють невизначеність щодо його застосування та недоцільно поширюють дію закону на працівників представництв іноземних держав.

3. Закликаємо Президента України ветувати закон у разі ухвалення законопроєкту №13071 без необхідних доопрацювань та уточнень щодо поширення дії закону на «акредитовані представництва іноземних держав» та  переліку організацій, що можуть залучати гуманітарних працівників зі спрощеним візових вимог.

Разом з тим зазначаємо про готовність брати участь у робочих групах, нарадах та інших форматах співпраці, щоб разом розвивати правове середовище, сприятливе для волонтерства та гуманітарної діяльності в Україні.

Щоб підписати термінову заяву від імені вашої організації, заповніть цю форму.

Підписанти: (оновлюється в режимі реального часу)