Українське телебачення – головне джерело політичних новин для громадян: із нього беруть інформацію 73% українців. Однак з конкурентного середовища телепростір давно перетворився на монополію. Адже 75% ринку належить чотирьом медійним групам. А отже, саме вони визначають, що дивитимуться українці і які меседжі отримають.
Однак для олігархів медіа є не бізнесом, а засобом впливу на суспільну думку для захисту своїх фінансових чи політичних інтересів або “нападу” на конкурентів. Доказом цього стали президентські вибори-2019, коли телеканали відверто просували близьких до власника політиків чи “топили” опонентів, позбавляючи глядачів можливості чесного вибору.
А тому і серед експертів, і у політичних колах знову постало питання про деолігархізацію медіа. Як подолати чи бодай зробити меншим контроль олігархів над мас-медіа – аби дати відповідь, Центр демократії та верховенства права провів експертну дискусію “Деолігархізація медіа: як забезпечити незалежність ЗМІ від їхніх власників?”. Її учасниками стали медійні експерти, посадовці та представники політичних партій.
Крок №1: нове законодавство для монополій
Чітке державне регулювання, яке обмежує монополії та стимулює конкуренцію – саме такою бачать медійну деолігархізацію учасники дискусії. За загальною думкою експертів, Україні потрібні законодавчі зміни на зразок антитрастового законодавства у США.
Серед таких змін – як посилений контроль за монополістами, так і обмеження на володіння ЗМІ. За словами Тараса Шевченка, директора Центру демократії та верховенства права, українське законодавство стосовно концентрації ЗМІ є слабким і потребує посилення. “Слід первинно визначити, скільки медіа може бути під контролем однієї людини. Але це неможливо без визначення, що таке медійний ринок, як його вимірювати і що вважати концентрацією та монополією”, – наголосив він.
А на основі законодавства держава зможе регулювати медійний ринок. Одним із варіантів є обмеження практики cross ownership – одна особа не матиме права володіти, до прикладу, телеканалом і газетою.
Директор ЦЕДЕМ пропонує і радикальніший варіант, коли одноосібне володіння телеканалом буде заборонено. Відтак медіаолігархам доведеться продавати частину ЗМІ співвласникам, і жоден з них не керуватиме каналом “у ручному режимі”. Однак експерт попереджає: таке рішення може призвести до зникнення телеканалів, адже знайти покупців на збитковий актив складно.
Безпосередньо за захист вільної конкуренції в Україні відповідає Антимонопольний комітет. Однак за оцінкою Агії Загребельської, ексуповноваженої АМКУ, наразі ми практично не маємо “антитрестового законодавства”, і це дозволяє бізнесменам концентрувати в своїх руках значну частину ринку.
Як відзначила Агія Загребельська, не працюють і штрафні санкції. “Ми можемо оштрафувати телеканал на 5% від його доходу, але ж вони збиткові”, – пояснила вона.
Крок 2: зробити ринок прозорим
Однак крім антимонопольного законодавства, потужним механізмом є і прозорість фінансування ЗМІ. Адже вона показує, “кому належать новини” і дозволяє реагувати на порушення.
“Ще одне важливе питання – фінанси. У багатьох країнах телекомпанії подають регулятору фінансові звіти. Часто це порівнюють з банківською системою, де учасники ринку зобов’язані надавати інформацію Нацбанку”, – наголосив Тарас Шевченко.
Саме фінансова підзвітність дозволить навести лад на медійному ринку, зазначила Світлана Остапа, ГО “Детектор медіа”. Зокрема на розгляді Верховної Ради був законопроект, за яким телеканали мали кілька років, аби “вийти в нуль”. “Якщо ж вони залишалися збитковими, то зникали б, або ж власники мали б показати, звідки вони беруть гроші для дотацій каналам”, – наголосила вона. Світлана Остапа припускає, що такі ініціативи блокує лобі медіавласників у ВР і закликає боротися за їх ухвалення.
Однак якщо телеканали закон зобов’язує називати власників, то онлайн-ЗМІ лишаються “в тіні”. Хоча саме вони є джерелом інформації для 50% українців, а отже – теж впливають на настрої суспільства. За даними Оксани Романюк, виконавчого директора Інституту Масової Інформації, лише 7 із 50 найпопулярніших інтернет-медіа не приховують дані про власників і головних редакторів. Як відповідь, експерт закликає дозволити реєстрацію онлайн-медіа.
“Ми розробили законопроект, який пропонує добровільну реєстрацію для інтернет-ЗМІ, однак тоді вони будуть зобов’язані дотримуватися балансу і працювати прозоро”, – пояснює експерт.
Сильна Нацрада і Суспільне-конкурент: як впливати на медійний ринок
Для українських телеглядачів контроль олігархів над медіа означає не лише низьку конкуренцію, а й маніпуляції у щоденних новинах. Так, за даними моніторингу “Детектор медіа” лише за минулий тиждень на 7 приватних телеканалах з’явився 101 матеріал з ознаками замовності. Реагувати на порушення має Нацрада з питань телебачення та радіомовлення. Однак, як раніше відзначав Центр демократії та верховенства права, наразі є ряд перепон у роботі регулятора. А відтак, треба його посилювати, зокрема розширивши санкційні повноваження.
“Український регулятор наразі є найслабшим у Європі. Нам потрібен потужний, незалежний і компетентний регулятор. Також слід ухвалити закон про аудіовізуальні послуги. І почати слід з інтернет-медіа, бо тут туман і дике поле”, – вказала Оксана Романюк.
Як наголосив Ігор Розкладай, юрист Центру демократії та верховенства права, наразі є очевидним, що регулятору слід додати повноважень для ефективної роботи. Але слід пам’ятати і про ризик: потужний регулятор може стати політично заангажованим інструментом. Нагадаємо, членів Нацради призначає Верховна Рада України та Президент.
Регулятору наразі дійсно бракує повноважень – визнає Уляна Фещук, член Нацради з питань телебачення та радіомовлення. “Останні два роки прагнемо мати нову редакцію закону [Про Національну раду з питань телебачення та радіомовлення], бо мати попередній – все одно, що працювати лопатою в еру тракторів. Але зміни заблоковані, бо депутати бояться перетворити Нацраду на засіб тиску”, – зазначила вона.
Так, представниця Нацради сподівається, що Верховна Рада заборонить офшорним компанія та фізичним особам володіти телеканалами, а регулятор зможе отримувати інформацію про власників з-за кордону. Окремою проблемою лишаються штрафи: вони складають 5% від вартості ліцензії, і великим медіахолдингам простіше заплатити, ніж розкривати своїх власників
Національна рада готова регулювати й інтернет-ЗМІ, але за певних умов. “Це збільшить кількість роботи, тому до прозорості потрібно підійти свідомо. Потрібні співробітники, а оскільки кількість схем велика, то треба аналізувати серйозно”, – додала Уляна Фещук.
Водночас, засобом проти телевізійної монополії може стати конкуренція. Так, змагатися за глядача з приватними телеканалами має суспільне мовлення. Адже якщо суспільний мовник надаватиме чесні і якісні новини, до нього перейде принаймні частина глядачів, яких не влаштовують маніпуляції.
“У світі дезінформації і пропаганди суспільний мовник – одне з кількох джерел, вартих довіри. Потрібно укріплювати суспільне мовлення, аби люди мали право знати”, – погоджується Андрєй Ріхтер, представник Бюро представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ.
Натомість Роман Вибрановський, керівник напрямку комунікації реформ УКМЦ пропонує допомагати приватним медіа, які дотримуватимуться фінансової незалежності. За його словами, у районному центрі теж може існувати монополія 1-2 видань, і вони теж можуть маніпулювати – до прикладу, агітуючи проти реформ. “Треба допомагати ЗМІ, які працюють на регіональному рівні, аби вони перетворилися на сервіс з відповідним рівнем якості”, – вказав експерт.
Він же, до речі, запропонував витрачати на це гроші, які зараз закладені на “висвітлення діяльності органів влади”.
Нацрада по-новому і обмеження для каналів: що пропонують кандидати до Верховної Ради
Чи відбудеться в Україні деолігархізація ЗМІ – відповідь на це залежить і від наступного складу Верховної Ради України, адже вибори до неї відбудуться вже за 5 днів. Обіцянка подолати вплив олігархів у медіа справді увійшла до програм, зокрема, партій “Слуга народу” та “Голос”. Тож представники обох партій також взяли участь у дискусії.
Так, Микита Потураєв, представник партії “Слуга народу” погодився з заявами експертів і також виступив за посилення Нацради, яка і реагуватиме на порушення. Політик пропонує збільшувати фінансування регулятора і розширювати його склад. Водночас кандидат хоче змінити принцип відбору до Нацради.
“Звісно, потрібна незалежність від політиків. Квотний принцип має піти в минуле. Не скажу, що маю готову відповідь, але я за формат відкритих конкурсів [на посади членів Нацради]. Має бути відбір за певними критеріями, аби приходили нові фахівці”, – запропонував політик
А боротися з впливом олігархів на медіа Микита Потураєв пропонує завдяки прозорості. З його слів, йдеться передовсім про показ походження грошей та механізми перевірки того, звідки телеканал отримує кошти.
Водночас, Олексій Сівірін, кандидат від партії “Голос”, вважає ключовими проблемами маніпуляції, заангажованість телеканалів і їх концентрацію в руках монополістів.
А кращим виходом з ситуації політик назвав співрегуляцію. За цим сценарієм медіа та держава мають укласти спільний кодекс щодо етичних стандартів у ЗМІ.
Натомість на сам телеринок може чекати жорстке державне регулювання. Взірцем для нього стане вже згадана робота Нацбанку у фінансовій сфері. Крім того, кандидат виступив за заборону для політиків і посадовців на володіння телеканалами.
“Ми думали про спеціальне регулювання. Якщо організація не має на меті отримання прибутку, то і держава не зобов’язана ставитися до неї як до ринкового гравця”, – наголосив Олексій Сівірін.
Відтак, на збиткові телеканали можуть чекати відчутні санкції: від обмежень на інформаційне мовлення і до позбавлення ліцензії.
Додамо, що експертне обговорення стало лише початком широкої дискусії про деолігархізацію медіа, тож робота триватиме і надалі.
Захід відбувся за фінансової підтримки Швеції
