Позачергові вибори до Верховної Ради України VIII скликання відбудуться менше ніж за місяць, а це означає, що передвиборна кампанія зараз у розпалі. Як свідчать дані щодо реєстрації кандидатів у ЦВК, до парламенту нового скликання прагнуть потрапити більшість чинних народних депутатів та міністрів. Усі вони активно змагаються за секунди телеефірів та газетні шпальти, а левова частка виборчих фондів іде на передвиборну агітацію. За таких умов сильною є спокуса скористатися перевагами свого статусу, і чимало посадовців їй піддаються. Чи забороняє український закон використовувати адміністративний ресурс і що власне розуміється під таким використанням?
Обмеження щодо ведення передвиборної агітації встановлює ст. 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (далі – Закон). За загальним правилом, участь у передвиборній агітації забороняється органам виконавчої влади, органам влади Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам (ч. 1 ст. 74 Закону). Натомість агітувати у робочий час посадовим та службовим особам цих органів, якщо вони є кандидатами у депутати, закон не забороняє. Більше того, відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону офіційні повідомлення в період виборчого процесу про дії кандидатів у депутати, які є посадовими особами органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, пов’язані з виконанням ними посадових (службових) повноважень, не вважаються передвиборною агітацією.
Однак, варто зазначити, що такі офіційні повідомлення не повинні містити коментарів агітаційного характеру, а також відео-, аудіозаписів, кінозйомок, фотоілюстрацій про дії зазначених осіб як кандидатів у депутати. Іншими словами, повідомлення у ЗМІ про дії кандидата у депутати як посадової чи службової особи органу публічної влади, що супроводжується аудіо-, фото-, відеоілюстраціями, законом заборонені. У Європі така форма агітації відома як інституційна реклама (англійською – institutional advertising). При цьому, європейці інституційну рекламу тлумачать досить широко: від повідомлень у виборчий період про діяльність органу, очолюваного посадовцем-кандидатом, коли суспільний інтерес до таких повідомлень є досить низьким, до надмірної уваги медіа до посадовця-кандидата на громадських заходах за його участі. З приводу останнього, подібне положення міститься також і в українському законі. Так, під час проведення заходів, організованих органами влади, забороняється проведення агітаційних заходів чи розповсюдження передвиборних агітаційних матеріалів, у яких розміщено матеріали передвиборної агітації, публічні заклики голосувати за чи не голосувати за того чи іншого кандидата (ч.4 ст. 74). Іншими словами, коли посадовець організовує державну закупівлю медичного обладнання лікарні округу, по якому балотується, і приїздить на урочисте відкриття або іншим чином висловлює свою причетність до цього, це вважатиметься формою агітації.
За законом, кандидатам у депутати забороняється використовувати для проведення передвиборної агітації службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, службові чи виробничі наради, збори колективу (ч. 22 ст. 74). Таким чином, поїздки на службовому транспорті в свій округ для зустрічі з виборцями вважатимуться використанням адмінресурсу.
Окремо потрібно розглянути підкуп виборців. Відповідно до ч. 14 ст. 74 Закону передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців. Така форма агітації законом заборонена, однак як свідчить практика попередніх виборчих кампаній, кандидати досить часто вдаються до підкупу виборців. І доводиться визнати, що в українських реаліях така форма агітації є досить ефективною.
Отже, закон про вибори встановлює такі обмеження на використання адмінресурсу посадовцями.
По-перше, кандидатам у депутати забороняється використовувати для проведення передвиборної агітації службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи, службові чи виробничі наради, збори колективу.
По-друге, надання виборцям чи організаціям коштів або товарів, послуг, робіт, цінних паперів, тощо вважається непрямим підкупом виборців і заборонено законом.
Зрештою, для представників органів виконавчої влади, порівняно із народними депутатами, в законі встановлено більш жорсткі обмеження щодо ведення передвиборної агітації. Так, наприклад, їм забороняється залучати для передвиборної агітації посадових та службових осіб органів державної влади чи інших державних органів, органів місцевого самоврядування. Натомість народний депутат може залучати своїх помічників-консультантів.
