Законопроєкт про медіа: до чого готуватись Виборчому кодексу?

September 20, 2022

30 серпня 2022 року закарбувалося в пам’яті усіх причетних до створення медійного законодавства: Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроєкт “Про медіа”. Передовсім, він є одним з ключових на шляху євроінтеграції, створює сучасні європейські умови, які відчують громадяни – споживачі інформації. Законопроєкт дасть поштовх розвитку сфери аудіовізуальних медійних послуг з використанням нових технологій.

Також документ запроваджує нові правила існування онлайн-медіа, передбачає створення органів співрегулювання, а Нацрада отримає повноваження звертатися до соціальних мереж з офіційними запитами: наприклад, видалити контент, за який в Україні вже застосували якесь покарання. “Правила гри” при поширенні масової інформації відтепер буде зведено у один закон.

Та це ще не все – він добряче зачепить і Виборчий кодекс, тим самим заповнивши прогалини та оновивши принципи інформаційного забезпечення виборів та агітації.

Виборчий кодекс, безсумнівно, став проривом у цій законодавчій сфері, на який чекали мінімум 10 років (У 2008-2010 роках був напрацьований проєкт виборчого кодексу, який ліг в основу теперішнього закону). Звісно, що кодекс значно спростив деякі процеси як для виборців, так і для кандидатів. Зокрема, з’явилася можливість змінити виборчу адресу, кандидатам відтепер не потрібна довідка про несудимість. Ключовою зміною стала пропорційна система з відкритими списками на парламентських виборах. А от правила передвиборної агітації досі потребують значного доопрацювання.

Наприклад, серед ключових проблем станом на сьогодні – неврегульована агітація в інтернеті (так звана “сіра зона” агітації, про якудетальніше можна прочитати тут) та дочасна агітація. Неврегульована дочасна агітація означає не лише фальстарт кандидатів у виборчій гонці та більший вплив на виборців для тих, хто не соромиться “тіньових методів”, а й позбавляє кандидатів рівних можливостей доступу до політики.

Тож розглянемо детальніше, що медійний законопроєкт в редакції до першого читання пропонує Виборчому кодексу та чи вирішить це проблеми інформаційного забезпечення виборів та передвиборної агітації.

Загублене право доступу до публічних подій, пов’язаних з виборами

Так, будемо вважати, що норма, яка передбачає доступ журналістів та представників медіа до публічних подій, пов’язаних з виборами, десь загубилась, коли писали текст Виборчого кодексу. 

Про що йде мова? До прийняття Виборчого кодексу у законах, які регулювали виборчу сферу передбачалось право, наведене вище. Наприклад, частина. 4 статті 13 Закону України “Про місцеві вибори” зазначала: “Усі засоби масової інформації незалежно від форми власності зобов’язані справедливо, збалансовано та неупереджено висвітлювати хід підготовки і проведення місцевих виборів у новинах, інформаційних випусках, ток-шоу, дискусійних та інших програмах. Їх представникам гарантується безперешкодний доступ на всі публічні заходи, пов’язані з місцевими виборами, а на засідання виборчих комісій та на виборчу дільницю у день голосування (повторного голосування) – на умовах, визначених цим Законом, крім випадків, передбачених законами України…”.

Відсутність цієї норми означає, що, наприклад, незручного журналіста можуть і не пустити на зустріч кандидата з виборцями. Звісно, потім журналіст зможе апелювати до статті 171 Кримінального кодексу України “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”, але законодавство має заздалегідь гарантувати медіа безперешкодний доступ до таких подій  та об’єктивне висвітлення виборчого процесу.

Медійний законопроєкт зробив хід конем та передбачив це право у прикінцевих та перехідних положеннях у дещо зміненому та навіть розширеному вигляді. Відтак, автори пропонують доповнити статтю 23 Виборчого кодексу частиною восьмою: “Журналістам та іншим працівникам суб’єктів у сфері медіа, які займаються підготовкою інформації для медіа, гарантується безперешкодний доступ на всі публічні заходи, пов’язані з усіма типами виборами, а на засідання виборчих комісій та на виборчу дільницю у день голосування (повторного голосування) – на умовах, визначених цим Кодексом. Виборчі комісії, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, посадові і службові особи цих органів зобов’язані в межах своїх повноважень і компетенції надавати їм інформацію щодо ходу підготовки і проведення виборів.”

Тож якщо ця гарантія повернеться, журналісти зможуть виконувати свої обов’язки повною мірою, а отже – різнобічно висвітлювати вибори танадавати авдиторії обєктивну інформацію. Не побоюючись, що їх можуть “попросити” з якогось заходу. 

Уніфікація понять – більше ніяких засобів масової інформації

Пережиток радянщини – термін “засоби масової інформації” законопроєкт пропонує виключити і з Виборчого кодексу, і з інших законів та замінити на слово “медіа”. “Інформаційні агентства” ж зникнуть як особливий суб’єкт. Ними стануть, зокрема частина онлайн-медій, таким чином поняття “медіа” охопить усі типи медіа.

Так, аналізуючи зміни до статті 49 виборчого кодексу “Засади участі засобів масової інформації та інформаційних агентств в інформаційному забезпеченні виборів” ми вже із самої назви бачимо, що медійний законопроєкт пропонує її змінити на “Засади участі медіа в інформаційному забезпеченні виборів”.

Також замість телерадіоорганізацій вводиться термін – лінійні аудіовізуальні медіа.

Що пропонується змінити в засадах участі медіа в інформаційному забезпеченні виборів?

В частину 2 статті 49 Виборчого кодексу пропонується внести зміни щодо вимог поширення інформації про перебіг виборчого процесу. Медійний законопроєкт допускає таке поширення, якщо: 

  • Інформація про вибори висвітлюється без перекручування, відповідно до фактів;
  • Інформація про суб’єктів відповідного виборчого процесу поширюється без надання необґрунтованих переваг;
  • Інформація про кандидатів та партій поширюється збалансовано та висвітлюються їхні коментарі кандидатів та партій;
  • Інформація становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією).

Водночас, зі списку випадає вимога, яка міститься у Виборчому кодексу щодо зобов’язання медіа отримувати інформацію про пов’язані з виборами події з мінімум двох джерел, надаючи перевагу першодерелам. Що логічно, адже першоджерело може бути лише одне. 

Також законопроєкт пропонує розширити частину 3 цієї ж статті і дозволити лінійним аудіовізуальних медіа створювати та поширювати у прямому ефірі програми в інших форматах за участі осіб, які мають статус суб’єктів виборчого процесу або їхніх представників у виборчому процесі. 

Тобто, кандидат може виступати у програмі як запрошений експерт або дати коментар тощо. Не те, щоб до цього така участь була неможливою, але суттєвою зміною стала передбачена заборона створювати з такої програми майданчик для передвиборної агітації. 

Відтак, законопроєкт пропонує запобіжник: в таких програмах заборонена передвиборна агітація, зокрема символіка (гімн, прапор, розпізнавальний знак, девіз) або логотипи партій та передвиборні слогани, гасла кандидатів, партій (організацій партій), заклики голосувати за або проти суб’єкта виборчого процесу.

Про нагляд, контроль та співпрацю

Нагляд і контроль дотримання вимог Виборчого кодексу щодо участі суб’єктів у сфері медіа в інформаційному забезпеченні виборів, а також при проведенні передвиборної агітації здійснюватиме Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. 

Таким чином, медійний законопроєкт виключає з цієї норми центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в інформаційній та видавничій сферах (стосовно друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств).

Також пропонується надати Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення можливість укладати угоди та меморандуми з власниками платформ спільного доступу до інформації (в тому числі – іноземними, як от Meta чи Alphabet). Угоди та меморандуми можуть передбачати: 

  • Дотримання вимог та обмежень щодо інформації, що поширюється на платформах спільного доступу до інформації та доступна на території України;
  • Механізми співрегулювання; 
  • Співпрацю у сфері протидії поширення дезінформації та забезпечення прозорості фінансування передвиборної агітації на платформах; 
  • Дотримання інших вимог виборчого законодавства України з боку користувачів.

Так, Нацрада може підписати такий меморандум із Мeta (Facebook, Instagram) задля ефективної співпраці у протидії поширення дезінформації, наприклад у Facebook. Український регулятор допоможеплатформі зрозуміти інформаційний та державний контекст, аби покрищити методи модерації контенту і швидко реагувати на дезінформацію, яка може мати серйозні наслідки як для кандидатів, так і для виборців. Умовно, через поширення дезінформації про певного кандидата він може втратити частину електорату.

Окрім того, Нацрада зможе в порядку, визначеному угодами та меморандумами про співпрацю надавати власникам (адміністраціям) платформ спільного доступу до інформації:

  • Перелік кандидатів, партій – суб’єктів виборчого процесу, 
  • Інформацію про їхні рахунки виборчого фонду, з яких може здійснюватися оплата передвиборної агітації. 

Якщо ж платформа спільного доступу інформації отримає дані про поширення матеріалів передвиборної агітації, не оплаченої з джерел, визначених законодавством України, її адміністрація буде зобов’язана вжити заходів для припинення їх поширення.

Законопроєкт пішов ще далі і поклав на користувачів мережі Інтернет та платформи спільного доступу до інформації обов’язок дотримуватись вимог виборчого законодавства України щодо інформаційного забезпечення та здійснення передвиборної агітації при поширенні будь-яких матеріалів про виборчий процес в Україні. 

Передвиборна агітація в інтернеті

Ми не можемо не зважати на той факт, що Інтернет – невід’ємна частина життя людей, як і те, що від виборів до виборів ті ж самі соцмережі використовуються для агітації. Не є доцільним забороняти агітацію в Інтернеті, натомість, найкращим виходом буде саме ефективне законодавче регулювання агітації онлайн.

Так, медійний законопроєкт пропонує застосовувати вимоги виборчого законодавства України щодо змісту, форми, маркування, обмежень та джерел фінансування до матеріалів передвиборної агітації, які поширюються в мережі Інтернет, в тому числі платформах спільного доступу до інформації.

Якщо ж ці вимоги порушуватимуться, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення звертатиметься до відповідного власника платформи спільного доступу до інформації, аби він вжив заходів для припинення порушення. Зокрема, обмеживши доступ до такої агітації до кінця виборчого процесу.

Обмеження щодо ведення передвиборної агітації

Медійний законопроєкт значно розширив заборони щодо передвиборної агітації. Відтак, його творці пропонують (окрім вже передбаченої заборони у частині 3 статті 57 Виборчого кодексу) додатково заборонити:

  • Вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, родом і характером занять, місцем проживання, за мовними або іншими ознаками;
  • Подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
  • Використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість виборців;
  • Використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів, органів місцевого самоврядування;
  • Вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без письмової згоди цієї особи;
  • Вміщувати елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності;
  • Використовувати зображення дітей у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у разі їх імітації можуть завдати шкоди дітям або іншим особам, а також інформації, здатної викликати зневажливе ставлення дітей до небезпечних для здоров’я і життя ситуацій;
  • Використовувати матеріали, які можуть завдавати дітям моральної чи фізичної шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності.

Пропонується зняти відповідальність з суб’єктів у сфері медіа за зміст передвиборної агітації, яка була розміщена відповідно до угод із замовниками (кандитати, партії). Виняток – ситуація, коли у будь-якій формі були поширені матеріали, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини.

У праві на відповідь – відмовити

Виборчий кодекс передбачає можливість спростування для кандидата, партії (організації партії) поширеної у медіа інформації, яку вони вважають явно недостовірною. Водночас, кодекс не передбачає права медіа відмовлятися від публікації такого спростування.

Медійний законопроєкт пропонує внести у кодекс зміни і дати таку можливість. Зокрема, відмовити в опублікуванні відповіді, якщо обсяг відповіді перевищує обсяг інформації, яка містить факти, оголошені як недостовірні або не обмежується фактами, оголошеними як недостовірні. Окрім того, законопроєкт зазначає, що відповідь на відповідь надаватись не може.

Що з дочасною агітацією?

Тут медійний законопроєкт не запропонував жодного рішення. Адже складно охопити всі процеси, пов’язані з таким врегулюванням. До прикладу, з якого моменту вважати передвиборну агітацію дочасною, якщо передвиборна агітація може розпочинатися:

  • З наступного дня після дня реєстрації кандидата / партії (організації партії) (закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем голосування), 
  • Перед повторним голосуванням розпочинається з дня, наступного після дня призначення повторного голосування (закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем повторного голосування).

Виборчий кодекс забороняє передвиборну агітацію поза цими строками. 

Розглядати питання дочасної агітації можна як в позитивному, так і в негативному ключі.

Якщо розглянути питання дочасної агітації як процес, котрий неможливо викорінити повністю, то щоб хоча б мінімізувати її, потрібно відповісти на питання: який має бути статус суб’єктів виборчого процесу? Як реєструвати кандидатів? Коли оголошувати початок виборчого процесу? 

Водночас, можливо краще піти шляхом повної заборони дочасної агітації, дати законодавче визначення такої агітації, передбачити, що вона може включати і як її відрізняти від політичної реклами, а також запровадити відповідальність за проведення дочасної агітації.

На жаль, ці питання досі залишаються відкритими та очікуватимуть на пошук ефективного рішення для цієї сірої зони передвиборної агітації.

Висновки

Запропоновані у медійному законопроєкті зміни цілком резонують з вимогами до інформаційного забезпечення виборів та передвиборної агітації в сучасному світі. 

З розвитком технологій і масового використання соціальних мереж, поширення дезінформації, мови ворожнечі, дискримінаційних заяв під час виборчого процесу та необхідності співпраці держав з техгігантами, аби зменшити шкідливий вплив на виборців за допомогою соцмереж, ці законодавчі зміни –  це крок вперед. Він не лише дозволяє привести українське законодавство до європейських стандартів, а й забезпечить ефективний контроль за передвиборною агітацією, покращить якісне інформаційне забезпечення виборів. А найголовніше – дозволить людям робити усвідомлений вибір на підставі повної та об’єктивної інформації й надасть більше можливостей для доступу до політики самим кандидатам, які зможуть скористатися прозорими методами боротьби за свого виборця.