Рішенням від 21 січня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив позов колишнього заступника глави Адміністрації Президента України Андрія Портнова в справі про перегляд підручників з історії України щодо висвітлення подій Революції гідності. Зокрема, суд визнав протиправним нездійснення Міністерством освіти і науки України (далі — МОН) перевірки підручників для 5-го та 11-го класів з історії України для закладів загальної середньої освіти, що вийшли друком у 2018 та 2019 роках. Позивач зазначав, що історія 2013–2014 років викладається «однобічно, з вигадуванням фактів» і «містить ознаки спотворення інформації та подій, що мали місце у той період». Як приклад інформації, яка не відповідає дійсності, Андрій Портнов наводить дані: «…22 січня 2014 р., у День соборності України, снайпери “Беркута” застрелили на вулиці Грушевського п`ятьох активістів Євромайдану» (підручник з історії України (профільний рівень): підручник для 11-го класу закладів загальної середньої освіти / B.C. Власов, C.B. Кульчицький. — Київ: Літера ЛТД, 2019. — 288 с.). Позивач наголошував, що інформація не була підтверджена МОН обвинувальними вироками судів, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні рішення щодо винуватості працівників «Беркуту», які набрали законної сили.
Окрім того, низка українських медіа відразу після публікації новини про виграний Андрієм Портновим суд почала поширювати новини з маніпулятивною, викривленою інформацією. У заголовках, а подекуди і в самих матеріалах зазначалося, що внаслідок судового рішення з підручників в обов’язковому порядку видалять згадки про Революцію гідності та згадки про Героїв Майдану.
Незалежна медійна рада надзвичайно стурбована черговою спробою українських судів впливати на висвітлення історичних подій та обмежувати історичний дискурс. З огляду на значний суспільний інтерес, важливість вивчення національної історії та неприпустимість видалення чи викривлення історичних фрагментів через суб’єктивне невдоволення окремих осіб, Незалежна медійна рада вважає власним обов’язком висловити свою позицію з цього питання:
- Незважаючи на те що суд не надав МОН імперативної вказівки виправити дані в підручниках з історії, сам по собі обов’язок перегляду є надмірним втручанням у право на свободу вираження поглядів авторів.
По-перше, розповсюдження дифамаційних чи маніпулятивних матеріалів передбачає поширення фактичних суджень без посилання на надійні джерела та з метою зашкодити репутації особи (див. Pihl v Sweden, §24–26). Як Незалежна медійна рада вже зазначала у своїй позиції щодо «cправи Василя Стуса», посилаючись на висновки Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) у справі Reznik v Russia, «одних лише особистих здогадок чи суб’єктивного сприйняття публікації як дифамаційної недостатньо», щоб порушити чиюсь репутацію [§45]. Ба більше, інформація не може вважатися маніпулятивною, якщо вона ґрунтується на доведених історичних фактах та даних, що були взяті з офіційних джерел. У цьому разі рішення Європейського суду з прав людини в справах Shmorgunov and Others v Ukraine, Lutsenko and Verbytskyy v Ukraine, Kadura and Smaliy v Ukraine, Dubovtsev and Others v Ukraine та Vorontsov and Others v Ukraine підтверджують, що грубі й значні порушення прав людини в період Революції гідності вчинено представниками тогочасної української влади й органів правопорядку. Зокрема, у Shmorgunov and Others v Ukraine ЄСПЛ прямо вказав, що “дії влади стосовно протестуючих, як правило, складали частину навмисної стратегії покласти край і ще більше перешкодити протестам на Майдані, … [а] дедалі жорстокіший розгін низки протестів та вжиття репресивних заходів .. явно мали серйозний потенціал, якщо не пряму мету стримувати протестуючих та громадськість у цілому від участі у протестах та загально від участі у відкритих політичних дебатах” [§520]. Інформація щодо позовів, фактажу, висновків міжнародних та національних правозахисних організацій була доступна в період написання відповідних підручників. Водночас жодних імен чи інших особистих даних представників спецпідрозділу «Беркут» не згадувалося. Отже, інформацію не можна назвати такою, що є спотвореною, дифамаційною та вигаданою. А. Портнов у своєму позові зазначав, що згадка розстрілів на Майдані є неприпустимою через відсутність рішення суду з цього приводу. Втім, у цьому аспекті дуже доцільною є думка юриста Романа Маселка, який зазначив, що вимога обов’язкової наявності рішення суду для підтвердження факту розстрілів є абсурдною, адже в такому разі неможливо було б довести й факту радянських репресій: вироків щодо незаконності наказів Сталіна надзвичайно мало. Крім того, Загальний коментар №37 до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачає, що навіть насильницька поведінка деяких протестувальників не виправдовує надмірного застосування сили органами правопорядку чи іншими державними структурами [§90, 111]. Тому зобов’язання, покладене судом на МОН щодо перегляду підручників, можна вважати безпідставним.
По-друге, у справі Węgrzynowski and Smolczewski v Poland ЄСПЛ підкреслив, що роль судів не передбачає «…переписування історії шляхом вилучення із суспільного надбання всіх слідів публікацій, які були визнані судом невиправданими нападами на репутацію особи» [§65]. Зокрема, тому, що такі дії становлять попередню цензуру і, відповідно, порушують свободу вираження поглядів. Також ЄСПЛ у справі Fatullayev v Azerbaijan зазначив, що суд не має «арбітрувати історичні питання, що є частиною дискусії… яка формує думку щодо подій та їхньої інтерпретації» [§87]. Ба більше, у Lehideux and Isorni v France суд встановив, що навіть опис «дуже болючих для суспільної пам’яті подій» є «частиною зусиль, які кожна країна повинна докласти для відкритого та безстороннього обговорення власної історії» [§43, 55].
Продовжуючи таку лінію аргументації в Karsai v Hungary, ЄСПЛ наголосив, що вимога спростувань чи переглядів власних професійних позицій істориків є надмірним обмеженням, адже це становить «охолоджувальний ефект» для їхньої свободи вираження поглядів [§36]. У цьому контексті одним з найважливіших аспектів оцінювання історичних доробків, створених у навчальних цілях, є відсутність нав’язування політичних поглядів автора учням. У випадку підручників, що висвітлювали події на Майдані, не було політизованих тез чи наративів, які дозволяли б вплинути на читачів. В інтерв’ю один з авторів підручників історії зазначив, що спеціально уникав конкретних прізвищ винних у розстрілах на Майдані, адже суди над такими особами ще не закінчилися. Втім, автор також зазначив, що таке втручання є порушенням його прав і подання апеляції на рішення адміністративного суду є доцільним. Отже, судове рішення призвело до «охолоджувального ефекту» для свободи вираження авторів підручників та неправомірно обмежило право істориків на висловлення власної позиції.
- Згідно з Yordanova and Toshev v Bulgaria, пасажі, які формулюються для привернення уваги до матеріалу, заголовки з великої літери чи інші прийоми, які збільшують аудиторію читачів, не є порушенням журналістських стандартів [§52]. Утім, у таких випадках головною є мета, що ставить собі медіа під час висвітлення новин. Якщо ціллю є «задоволення неприборкуваної цікавості певної аудиторії та посилення комерційних інтересів» медіа, такий матеріал не можна вважати внеском у будь-які дебати, що становлять суспільний інтерес (див. Biruik v Lithuania, §42). Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що медіа зобов’язані перевіряти достовірність інформації, яку вони поширюють, та уважно аналізувати фактичні дані. У разі, коли заголовки створюються спеціально для привернення уваги, проте не відповідають дійсності, відбувається порушення журналістських стандартів. Так само відбувається у випадках, коли медіа безвідповідально підходять до аналізу матеріалу та неправильно цитують першоджерела. У ситуації з рішенням за позовом А. Портнова медіа висвітлювали зміст судового рішення спотворено, а отже їхня діяльність не була внеском у суспільну дискусію. Навпаки, такі «швидкі новини» стурбовують публіку без вагомої причини та значної потреби.
Зважаючи на вищевикладене, Незалежна медійна рада переконана, що судове рішення в справі з висвітлення подій Революції гідності в підручниках з історії України суперечить міжнародним стандартам у сфері свободи вираження поглядів, які становлять частину міжнародних зобов’язань України. Реакція деяких українських медіа і спосіб висвітлення цього рішення не відповідає журналістським стандартам у частині об’єктивності, повноти та точності подання інформації.
Незалежна медійна рада:
— Вкотре висловлює занепокоєння станом судової практики в справах, пов’язаних з висвітленням історичних подій національного значення, зокрема в частині неправильної кваліфікації характеру висловлювань, ігнорування контексту та значущості поширеної інформації для суспільної дискусії; категорично засуджує випадки задоволення позовних вимог у подібних справах винятково з огляду на високе політичне становище позивачів.
— Наголошує на важливості збереження та безперервного дослідження і вивчення національної історії та неможливості видалення чи викривлення історичних фрагментів через суб’єктивне невдовлення конкретної особи. Нагадуємо, що зображення історичних подій національного значення повноцінно та достовірно, без приховування незручних чи таких, що шокують, фактів є основним підґрунтям для поступового формування свідомого та відповідального громадянського суспільства.
— Закликає медіа дотримуватися стандартів об’єктивності, повноти та точності під час висвітлення інформації щодо постановлених судових рішень, а також уникати використання заголовків, що спотворюють зміст повідомлення і можуть викривлено сприйматись аудиторією.
— Наголошує на необхідності уважно аналізувати матеріал перед публікацією та за необхідності звертатися по експертні коментарі для уникнення поширення маніпулятивної інформації.
Незалежна медійна рада закликає МОН подати апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та висловлює сподівання, що суд апеляційної інстанції належним чином оцінить обставини справи та постановить рішення, яке цілком відповідатиме міжнародним стандартам у сфері свободи вираження поглядів.
