Матеріал опублікований на сайті Детектор медіа
Війна не є для держави явищем локальним чи відособленим. Коли приходить війна, економіка країни повністю переходить на “воєнні рейки”. Жодна сфера не залишається поза увагою чи просто в стороні. Відтак, заборони чи обмеження, що застосовувались в мирний час, в воєнний час лише набувають більшого обсягу.
Натомість деякі гравці ринку вирішують створювати власні правила та нехтувати загальновизнаними заборонами та обмеженнями. Так, тютюнова індустрія досить вправно ігнорує Закон про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну №1978-ІХ, що набрав чинності частково ще в січні цього року, тобто в мирний час та Закон про рекламу (№ 270/96-ВР). Законами передбачена заборона всієї реклами тютюнових виробів, яка на сьогоднішній день є чинною. В подальшому на бізнес очікує заборона реклами електронних сигарет, тютюнових виробів для нагрівання, заборона куріння будь-яких тютюнових виробів у кафе, барах, ресторанах та інших громадських місцях та запровадження нових медичних попереджень на пачках тютюнових виробів за стандартами Євросоюзу. Також Закон встановлює заборону спонсорства тютюнових виробів.
Незважаючи на згадану заборону, тютюнова індустрія, користуючись військовою ситуацією, забезпечує бійців на передовій в першу чергу безоплатними сигаретами, що на їхню думку знижує рівень стресу в перші хвилини, але треба зазначити, що ніяк не працює на довготривалу перспективу. Доведено, зокрема й науково, що рівень стресу у курців значно вищий за некурців.
Водночас слід нагадати, що серед виробників сигарет випадки маніпулювання війною як засобом розповсюдження та реклами власної продукції зустрічались досить часто. Починаючи з часів Другої Світової війни, тютюнові компанії вдало втілюють механізми популяризації тютюнової продукції серед населення. В ті часи навіть встановлювався режим “припинення вогню” задля продажу тютюну серед бійців. Солдати витягали пачки K-Ration з пайка, а решту викидали (зі спогадів Стівена Ніла, члена Палати Представників в листі до Каспара Вайнбергерга, Міністра Оборони США, березень 1986 щодо запропонованої заборони продажу сигарет серед військових).
Численні статті свідчать про те, що практика тютюнових компаній популяризувати тютюн серед військових є давно відомою. Це обумовлено кількома факторами, як ось кількістю військового персоналу по всьому світу, можливістю залучення молодих чоловіків, які відповідають певному соціально-економічному та культурному профілю, потенційне перенесення прибутків на цивільні ринки. Іншим стимулом для тютюнової промисловості орієнтуватися на військових було визнане явище, що переваги споживчих товарів, сформовані протягом років служби в армії, в кінцевому підсумку призводили до прибутку цивільного ринку, коли військовослужбовці залишали армію або назавжди виходили у відставку.
Стратегії тютюновиків
Тютюнові компанії були пасивними учасниками майже всіх війн, адже ми визначили, що значна кількість військових змушена курити як під час фази активних бойових дій, так і після внаслідок звички. Досвід війн дозволив тютюновим компаніям розробити методики залучення якомога більшої кількості військових до лав курців.
Ми розглянемо 5 стратегій, що використовують тютюнові компанії в військовий час.
Безоплатні сигарети
Під час військових операцій в Саудівській Аравії популярними стали “пакунки турботи”, в яких була їжа, продукти догляду та сигарети, а адресатами таких пакунків стали ніхто інший як тютюнові компанії Філіп Морріс, Лорілард. Таким чином вони начебто підтримують військових в тяжку хвилину. Компанія RJ Reynolds бажала не відставати від конкурентів, тому спонукала складати так звані “листи бажань”, в яких часто військові зазначали сигарети як бажаний продукт.
Акції
Філіп Морріс співпрацював з United Services Organization та іншими компаніями, щоб надіслати пакети “Oasis”, включаючи їжу від Kraft (тоді дочірня компанія Philip Morris), а також “кепки та гральні карти Marlboro для гоночних команд”. Такі аксесуари вважались акційними пропозиціями та нагадували військовим саме про спонсорів таких акцій – тютюнових гігантів.
Спонсорство новин
Популярним був проект створення фронтових журналів та газет для військових. Обкладинки таких журналів мали камуфляжний колір, а посередині повинні були значитись спонсори. Але був нюанс: у журнала був лише один спонсор – компанія RJ Reynolds. Також обкладинка містила рекламу сигарет Camel, що асоціювалась із мирним часом та домом.
Голосові картки
Щоб привернути увагу до бренду Мальборо, Філіп Морріс запустив кампанію “voice card”. Мета її полягала в тому, що сім’ї військових могли записати 10-секундне голосове повідомлення, яке в подальшому розміщували на чіпі, інтегрованому в картці Мальборо. Така картка також створювала позитивну асоціацію з тютюновою компанією, так як нагадувала про дім.
Привітання вдома
Після демобілізації військові повертаються додому. Тут маркетингова кампанія вже має подальший перелік дій. Відбуваються численні події та фестивалі, що мають розважальний характер. Втім, такі фестивалі також виступають рекламними площадками для подальшого розповсюдження тютюнових виробів серед населення.
Більш того, з появою електронних сигарет та тютюнових виробів для нагрівання, а також з активним використанням інтернету, тютюновим компаніям іноді достатньо зробити окремий сайт, де вони обіцяють переваги тим військовим, хто обиратиме електронні сигарети. (https://mvfr.juul.com/#). JUUL стверджує, що їхній продукт “пропонує військовослужбовцям і службам швидкого реагування інструменти для успіху в переключенні“, тобто в швидкому реагуванні, що не може бути правдою, так як електронні сигарети як і тютюнові вироби навпаки загальмовують реакцію людини.
В той самий час, дослідження вказують на те, що самі військові частини зазвичай заохочують, хоча й не прямо, військових до куріння. Серед опитаних військових основним фактором привабливості куріння в військових частинах є перерви на куріння та соціальна значущість (вище керівництво є курцями). Як курці, так і некурці часто вважали, що перекур є одним із основних способів заохочення персоналу до вживання тютюну. Було поширене переконання, що курці часто робили перекур протягом робочого дня.
Яка небезпека очікує на тих військових, хто вирішив перманентно курити?
Негативний вплив сигарет на здоров’я та зниження продуктивності неодноразово був зафіксований серед ветеранів, військових і населення в цілому. Візьміть безоплатні поставки пачек сигарет в військові частини, поєднайте з практикою масового куріння та отримаєте явище, як післявоєнний тютюновий бум. За даними досліджень кількість військових курців в рази більша за кількість курців серед мирного населення незалежно від конкретної країни. Така динаміка була зафіксована в США, Ізраїлі, Норвегії, Канаді та Великобританії.
Опитування 1314 американських військових у віці 17-28 років показало, що більше третини з них (36%) курять та серед курців 79% викурюють пачку в день. За даними, військові курці були змушені відвідувати лазарет в 1,5 раз частіше за тих, хто не курив. За результатами скарг частіше за все діагнози стосувались ортопедичної, дерматологічної та респіраторної області.
Очевидно, що проблеми, пов’язані з респіраторною функцією, є прямою залежністю від постійного споживання тютюнових виробів військовими на фоні існуючого стресу. В купі ці фактори мають негативний вплив на здоров’я військових та, як наслідок, підривають їхній моральний дух.
Результати дослідження вказують, що військові курці мають гірші атлетичні показники, що є критично важливим в згаданій сфері.
Так, курці гірше працювали під час 12-хвилинної пробіжки і мали нижчий максимальний рівень споживання кисню під час пікових вправ.
Більш того, випадки захворювання простудою виявили частіше у тих військових, які безперервно курять.
Тож хто стоїть насправді за пакунками сигарет, що постачають на фронт та хто буде відповідальний за неминучий ріст курців в післявоєнний час?
Відповідь на ці питання хоч і є однозначними, але на санкції за порушення норм законодавства нам ще прийдеться чекати. Тютюнові гіганти вчергове доказали, що практика заохочення людей до лав курців на війні, навіть за умови порушення діючих законів, є не просто прийнятною, а обов’язковою. Також не є новиною прогнозований ріст курців, що відбувається після повернення військових додому. Звичку, яку нав’язала тютюнова індустрія своїми діями, військові забирають з собою в мирне середовище. Подальше зловживання тютюном має виключно негативний вплив на здоров’я, в тому числі і ментальне. Методи залучення військових до куріння з боку тютюнової індустрії є ганебними та спрямованими на свідоме зменшення кількості здорового населення.
В наших же силах попередити поширення куріння серед населення шляхом посилення законодавства у сфері контролю за тютюном та запровадження жорсткіших санкцій за недотримання законодавства. Такі дії матимуть значний вплив на тютюнові компанії та забезпечують здоров’я нації.
Важливим залишається виконання норм Закону 1978-ІХ, які є наслідком імплементації важливих євроінтеграційних положень Директиви 2014/40. Виконання положень Закону стане запорукою регулювання ринку систем нагрівання тютюну та електронних сигарет.
