4 листопада Європейська комісія – вищий орган виконавчої влади ЄС, схвалив черговий звіт щодо країн-кандидатів на вступ до Євросоюзу. Це вже третій звіт який Єврокомісія (далі – ЄК) отримає з часу, коли Україна отримала кандидатський статус. Звіт стосується всіх всіх кластерів і розділів – від конкуренції, агроринку та медичного забезпечення до фундаментальних прав і штучного інтелекту. В цьому матеріалі ми оцінимо лише те, що прямо або побічно стосується свободи вираження. 

Свобода вираження поглядів

Як і в 2024, Єврокомісія відзначає, що Україна перебуває між рівнем “певна” та “помірна” підготовленість щодо свободи вираження поглядів (це між 2 і 3 за 5-бальною шкалою – прим.) і, попри російську агресію, досягла певного прогресу. Проте третій рік поспіль рекомендації ЄК залишаються майже незмінними: зокрема, продовжувати зусилля зі збереження та посилення прозорого, плюралістичного та незалежного медіапростору, гарантувавши, що тимчасові обмеження воєнного часу відповідають ключовим правам і публічним інтересам, зокрема доступу до інформації та свободі медіа.

Загалом, як зазначено у звіті ЄК, Україна забезпечує правові гарантії свободи вираження; однак необхідні додаткові кроки для забезпечення ефективних умов функціонування незалежних медіа. 

Захист чи залякування

У 2025 році тональність розділу змінилася: замість акценту на “захист журналістів” у заголовку використано формулювання “залякування журналістів”. Це сигналізує, що ЄК акцентує не на формальних гарантіях, а на ефективності розслідувань випадків тиску. Очевидно, що свобода вираження, як одна з фундаментальних основ ЄС, перебуває під особливим контролем. І переслідування журналістів, особливо з використанням дипфейків, як це сталося у справі Олени Мудрої, не могло залишитися поза увагою. І якщо уже в 2024 році у звіті зазначалося про випадки “переслідування та залякування журналістів, включно з незаконним стеженням та погрозами призовом”, то цього року напряму говориться про необхідність підвищення ефективності і результативності розслідувань.

Окрему увагу ЄС приділяє SLAPP-позовам, і якщо торік згадувалося про 2 позови, то у 2025 році Євросоюз відзначив створення робочої групи з розробки механізмів протидії SLAPP. 

ЄК прямо наголошує, що Україна має забезпечити безпеку та незалежність журналістів і повагу до їхньої ролі в інформуванні суспільства.

Суспільне

У звіті 2025 року побільшало уваги до Суспільного. Так, Єврокомісія відзначила, що  Україна досягла певного прогресу, зокрема щодо фінансової незалежності Суспільного мовника. Хоча при цьому наголошено, що рівень фінансування усе ще нижчий за норму, встановлену законом.

Крім того, змінилася риторика звітів: із загального “забезпечення належного фінансування” до “підтримувати належний рівень фінансування Суспільного мовника, забезпечуючи його можливість виконувати законодавчо визначену роль, та гарантувати, що контент, створений за бюджетні кошти, відображає політичний і суспільний плюралізм”. В такий витончений спосіб, Єврокомісія натякає на те, що спроби політичного контролю над Суспільним є не дуже доброю ідеєю. Окремо ЄК підкреслює, що незалежність Суспільного має бути не лише інституційною, а й редакційною.

Інші державні медіа

Єврокомісія відзначила факт, що телеканал “Рада” відновив трансляції пленарних засідань Верховної Ради України 16 вересня 2025 року. А от щодо телемарафону – уже другий рік поспіль говорить про потребу оцінити доцільність цієї платформи. У звіті 2025 названий дедлайн для його зупинки – кінець воєнного стану. ЄК прямо вказує, що підставою такої вимоги є “постійне зниження довіри та рівня охоплення громадськістю”. Формулювання про “плюралістичність контенту, створеного за бюджетні кошти” ЄК застосовує як до Суспільного, так і до телемарафону, що вказує на необхідність перегляду редакційної моделі марафону.

Регулятор

Коли мова йде про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, то Єврокомісія, як і у випадку з Суспільним, вказує на недостатнє фінасування. Ще в 2024 році Єврокомісія наголосила, що з ухваленням закону про медіа повноваження Нацради були розширені, але вона має обмежені ресурси та можливості для їх реалізації. І оскільки держава вже два роки поспіль не надає ці ресурси, гарантія належного фінансування Нацради не виконується.. 

Регіональні медіа і плюралізм

У 2024 ЄК описувала економічні фактори: падіння рекламного ринку через війну та брак доходів, особливо у прифронтових регіонах. Звіт-2025 року згадує, хоч і не називаючи прямим текстом, вихід USAID як додатковий фактор труднощів для незалежних регіональних та місцевих медіа. 

Водночас, у цьогорічному звіті йдеться і про необхідність більшого розкриття структури власності медіа, особливо коли йдеться про онлайн-платформи. Тут ЄК прямо вказує на потребу ухвалити законопроєкт №12111, який вносить ряд правок у закон про медіа.

Також звіт другий рік поспіль вказує на проблему малих зарплат медіафахівців, що погіршує умови праці та спонукає їх шукати місця роботи з вищою оплатою. Варто зауважити, що становище регіональних медіа залежить зокрема і від рівня загальної підтримки України, адже довготривала війна буде неминуче погіршувати економічні умови. 

Законодавство та його імплементація

Минулоріч Єврокомісія приділила увагу ухваленій дорожній карті для підтримки відновлення плюралістичного, прозорого та незалежного післявоєнного медіа-простору після припинення чи скасування воєнного стану, а також прозорості роботи органів місцевого самоврядування та Наказу Головнокомандувача щодо правил роботи журналістів у районах бойових дій.

Звіт 2025 року також наголосив на необхідності продовжити впровадження медійної дорожньої карти. Але більшою мірою звіт сфокусуваний на законодавчих ініціативах, а саме на законопроєкті №12111, спрямованому на зміцнення інституційної та функціональної незалежності національного медіарегулятора, а також покращенні розкриття медіавласності та подальшого узгодження з Європейським актом про свободу медіа.

Крім того, звіт згадує законопроєкт №12253 щодо удосконалення закону про рекламу, який, зокрема, став спробою осучаснити закон з урахуванням ринку онлайн-реклами, штучного інтелекту. Проєкт покликаний узгодити українське законодавство з Директивою про аудіовізуальні медіапослуги та іншими актами ЄС. 

Ще одною позитивною зміною ЄС назвав ухвалення закону щодо забезпечення доступу журналістів і громадськості до засідань парламентських комітетів. Утім, варто не забувати, що цей закон так і не підписав Президент. 

ЄС не зміг проігнорувати і законопроєкти, які сприймаються з настороженістю, або відверто становлять загрозу для свободи діяльності медіа. 

Першим став горезвісний законопроєкт №12230 про ототожнення адвоката з його клієнтом. Він може бути використаний для тиску на розслідувальну журналістику, коли адвокати представляють фігурантів матеріалів. ЄС прямо наголосив, що широке захисне положення не забезпечує достатнього балансу із захистом свободи слова, і закон має бути переглянутий. Наразі закон також є на підписі Президента. 

Не оминув увагу ЄС і процес рекодифікації Цивільного кодексу. Єврокомісія дипломатично вказує, що “деякі положення ризикують обмежити простір для свободи слова, а також потенційно призвести до сплеску випадків SLAPP і потребують перегляду”. Мова, вочевидь, іде про нову редакцію ст. 277 щодо спростування.

В цілому, за оцінкою ЄК, українське медійне законодавство загалом відповідає Директиві про аудіовізуальні медіапослуги (AVMSD) та лише частково узгоджене з Європейським актом про свободу медіа (EMFA). 

Порівняно з 2024 роком зі звіту зникла згадка про необхідність перегляду обмеження російських телеканалів після закінчення війни, що стримано можна оцінити як внутрішню переоцінку ролі російських ЗМІ у Євросоюзі. Цьогорічна редакція вимоги зведена до згадки про те, що “поточні обмеження щодо медіа, запроваджені воєнним станом, включаючи обмеження трансляції програм та аудіовізуального комерційного контенту/комунікацій, все ще вважаються необхідними для захисту інформаційного простору України в поточній безпековій ситуації, хоча їх потрібно буде переглянути після скасування воєнного стану”. 

Серед новел – згадка про необхідність вилучення юстування (обов’язкової реєстрації) актів Національної ради в Мін’юсті, що передбачено ухваленим законом про правотворчу діяльність. 

Штучний інтелект

У звіті-2024 не було згадки про штучний інтелект. Цей абзац з’явився лише цьогоріч. Єврокомісія вказує на те, що Україна ще не узгодила своє законодавство із Актом ЄС про ШІ (AI Act). Біла книга України щодо регулювання ШІ та дорожня карта регулювання ШІ прокладають шлях до такого узгодження. Україна планує до кінця цього року розробити та прийняти свою Національну стратегію розвитку ШІ на період до 2030 року. У серпні 2025 року уряд України оголосив про запуск своєї першої державної інфраструктури для розвитку ШІ – Фабрики ШІ, та про зусилля щодо створення власної національної LLM (великої мовної моделі).

Варто зауважити, що гармонізація українського законодавства у сфері штучного інтелекту може викликати складні дискусії адже буквальна імплементація акту може спричинити параліч інновацій та тінізацію малого і середнього бізнесу. 

Дезінформація та протидія

Звіт-2024 згадував дезінформацію в контексті вищезгаданої дорожньої карти відновлення медійного ринку та взаємодії України та ЄС. Також минулоріч ЄС відзначав, що Україна продовжувала стикатися з кількома викликами свободі Інтернету, зокрема внаслідок заходів, вжитих для протидії російським кібератакам, хакерським та дезінформаційним кампаніям. У звіті-2024 було вказано, що  доступ до інтернет-ресурсів повинен регулюватися належним регулюванням, відповідно до міжнародних стандартів у сфері прав людини та законодавства ЄС щодо свободи слова, захисту даних та права особи на приватність. А цьогоріч додався заклик підвищити прозорість рішень щодо обмеження доступу до інтернет-ресурсів, щоб обмежити потенційні зловживання з боку влади.

У 2025 році дезінформація фігурує і в нових частинах звіту. Перш за все, мова про захист перших повоєнних демократичних виборів. Звіт прямо вказує, що одним з викликів буде належна протидія кіберзагрозам та дезінформації, зокрема через захист незалежних прозорих та плюралістичних медіа. 

Ще одною згадкою є Розділ 31, де згадано, що Україна приєдналася до Заяви Високого представника від імені ЄС від липня 2025 року, в якій засуджуються постійні гібридні кампанії Росії проти Євросоюзу, його держав-членів та партнерів. А боротьба з FIMI (зовнішнє інформаційне маніпулювання та втручання) та дезінформацією є особливо важливою у сільських та менш розвинених регіонах, які, як правило, менш стійкі до таких гібридних атак.

Захист персональних даних та кібербезпека

Найбільш жорсткою оцінкою з боку ЄС є відсутність прогресу в ухваленні законодавства про захист персональних даних, що має гармонізувати законодавство з GDPR – Регламентом ЄС про захист персональних даних.

Так, ЄК звертає увагу, що законопроєкти, внесені до парламенту у 2022 році щодо нової редакції так і щодо Національної комісії з захисту персональних даних та доступу до публічної інформації досі на розгляді. Тож Україна не досягла жодного поступу у приведенні своєї правової бази щодо захисту персональних даних до стандартів законодавства ЄС.

Постійна відсутність прогресу викликає занепокоєння, і Україна повинна залишатися відданою своєму прагненню до реформ. Відсутність реформ у сфері персональних даних Євросоюз тепер розглядає як системний ризик, який може гальмувати переговорні розділи та інтеграцію в Європейську цифрову ідентичність.

Не менш жорсткою є оцінка щодо видачі у Львові ліцензії операторам 5G мобільного зв’язку, які належать до постачальників із високим ризиком. Мова йде, зокрема, про Huawei та ZTE. Така ліцензія суперечить Протоколу про наміри щодо безпеки 5G між відповідальними органами, який ухвалила Україна. Він включає план дій щодо розробки та впровадження правил безпеки 5G відповідно до Інструментарію кібербезпеки 5G ЄС, зокрема виключення постачальників з високим рівнем ризику.

Також в контексті приватності згадано проблему використання систем розпізнавання облич та інших інтрузивних технологій. Мова йде як використання камер з вбудованим штучним інтелектом (наприклад, Nickvision), так і систем на зразок Clearview, Sense тощо. Використання таких систем може бути виправдане воєнними цілями, але в цивільному житті має відповідати європейським стандартам у сфері захисту персональних даних та конфіденційності. Така згадка, зокрема, пов’язана зі стеженням за журналістами чи скандальною спробою вручення повістки журналісту у ТЦ DreamBerry. 

DSA/DMA

Щодо регулювання цифрових сервісів та цифрових ринків, Єврокомісія відзначила кроки до узгодження свого національного законодавства з Регламентом про платформи для бізнесу (P2B), Законом про цифрові послуги (DSA) та Законом про цифрові ринки (DMA) і наразі працює над визначенням компетентного органу. 

Тут рекомендація ЄК залишилась простою: Україні слід продовжити підготовку проєктів законодавства щодо DSA, DMA та P2B у консультації з відповідними зацікавленими сторонами. Щоправда, навіть за ухвалення законодавства наразі відсутнє розуміння, яким чином воно має запрацювати на стадії, коли ми ще не стали членом ЄС.

Що в підсумку

Єврокомісія продемонструвала достатню обізнаність як щодо прогресу, так і про проблемні місцями України на шляху до ЄС. Що є нагадуванням: замилювання очей тут не пройде. 

Не залишились непоміченими атаки на журналістів, незбалансованість телемарафону, та сумнівні законодавчі ініціативи, як-от ототожнення адвоката з клієнтом. А також SLAPP-позови.

Водночас, ЄК відзначає прогрес у гармонізації законодавства в медійній і цифровій сфері, як і поступове покращення фінансування Суспільного. Також відзначені ініціативи щодо розробки законодавства щодо протидії  SLAPP, гармонізація з DSA/DMA, законопроєкти щодо подальшої гармонізації з Директивою про аудіовізуальні медіа послуги та EMFA. 

Єврокомісія досить негативно оцінює відсутність прогресу у сфері захисту персональних даних, адже це є одним з фундаментальних прав ЄС. Таку ж оцінку отримало ліцензування компаній китайського походження у мережі 5G. Крім того, ЄК розкритикувала внесення Національної Ради України до процедури юстування і прямо вимагає вилучити її з закону про правотворчу діяльність, а разом з тим забезпечити належним фінансуванням для виконання функціоналу, передбаченого законом про медіа. 

Також залишається проблемним позасудове блокування веб-сайтів та використання технологій розпізнавання обличчя. Ці технології не можуть вільно використовуватися в цивільному житті, надто проти медіа та журналістів.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження” в рамках спільної ініціативи “Вступаємо в ЄС разом”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”.