Уявіть собі світ, де жодна корпорація не має монополії на ваші дані, де користувачі самі контролюють свої онлайн-взаємодії, і де правила гри в цифровому просторі встановлюють не великі платформи, а ви самі. Це не просто мрія техноутопістів – це реальність, яку поступово втілюють у життя децентралізовані платформи.

Сучасний Інтернет, яким ми його знаємо, був колись незвіданим простором, де кожен користувач міг бути не лише споживачем, але й активним учасником розвитку Інтернету. Та з часом цей світ змінився: прийшла епоха великих централізованих платформ (Facebook, Instagram, YouTube, TikTok та інші) і принесла зручність, але водночас і безпрецедентний контроль над нашими особистими даними та онлайн-життям.

Проте нині на горизонті з’являється новий тренд – повернення до децентралізації, яка обіцяє змінити правила гри. Децентралізовані платформи, які нещодавно ще були екзотикою для технічних спеціалістів, починають завойовувати популярність серед ширшої аудиторії.

Які виклики та проблеми BigTech спонукають пошук альтернативних платформ? Що таке децентралізовані соціальні мережі, як вони відрізняються від BigTech, і чи здатні вони стати життєздатною альтернативою? Ці та інші питання досліджуємо в аналітиці Центру демократії та верховенства права.

Перші паростки цифрової свободи: як усе починалося

На початкових етапах розвитку Інтернету комунікація відбувалася переважно через децентралізовані моделі передачі інформації в мережі. Це означало, що звичайний користувач мав можливість взяти участь у розподілі та управлінні інформаційними потоками. Модерування контенту значною мірою було в руках самих користувачів, а не платформ. Одним із найяскравіших прикладів такої децентралізованої моделі є мережа Usenet (User’s Network), яка була створена в 1979 році.

Usenet – одна з найстаріших комунікаційних систем комп’ютерних мереж, що дозволяла користувачам обмінюватися файлами та повідомленнями через спеціальні сервери (вузли, “nodes”). Ці сервери використовували спільний набір правил для комп’ютерних систем, щоб взаємодіяти між собою – протокол передачі даних UUCP (пізніше – NNTP). 

Usenet був схожий на онлайн-форум, де користувачі могли обговорювати різні теми в так званих “групах новин”. Особливістю Usenet була відсутність єдиної політики щодо управління контентом, централізованих органів контролю або команд професійних модераторів. Відповідальність за модерацію груп новин покладалася на їхніх творців, які самостійно визначали правила управління своєю групою. Втім, модерація контенту не була достатньо ефективною. Вона відбувалася вручну, і кожне нове повідомлення користувача вимагало схвалення модератора перед публікацією.

На перших порах відсутність ефективних інструментів для модерації контенту не була серйозною проблемою, оскільки більшість користувачів складали вчені, зацікавлені у підтриманні професійної репутації та дотриманні загальноприйнятих норм нетикету. Проте, із розширенням доступу до Інтернету у 1990-х роках Usenet перетворився на глобальну мережу, якою користувалися різноманітні групи людей, і підтримувати ці неписані стандарти нетикету ставало дедалі складніше.

Карта потоку інформації в Usenet у 1993 році

Джерело: Vox

Згодом у Usenet постала проблема масової розсилки небажаних повідомлень і спаму. Її намагалися вирішити шляхом блокування окремих користувачів та фільтрування контенту з серверів, де кількість спаму, домагань чи іншого небажаного контенту була надмірною. Однак ці заходи виявилися недостатніми для підтримання безпечного онлайн-середовища, що врешті-решт призвело до зниження популярності Usenet.

З плином часу, активним розвитком та комерціалізацією Інтернету в 1990-х та 2000-х роках почали з’являтися інші, більші комунікаційні платформи з великими ресурсами, що поступово витіснили Usenet. Ці нові платформи мали централізовану структуру, яка дозволяла краще контролювати контент і гарантувати безпеку користувачів. Наприклад, такі компанії як Facebook, що з’явилася в 2004 році, та YouTube, заснований у 2005 році, стали одними з перших великих представників централізованих платформ, де контентом управляють централізовано та відповідно до загальних правил.

Таким чином, поява централізованих платформ була обумовлена потребою в більш ефективному управлінні контентом і підвищення безпеки користувачів, чого свого часу не могли забезпечити децентралізовані моделі, такі як Usenet. Хоча Usenet залишив свій слід в історії Інтернету, його роль поступово зменшувалася на користь централізованих платформ, які більш успішно (на перший погляд) вирішували виклики контролю, модерування контенту та безпеки.

BigTech-революція і злет централізованих гігантів

Середина 2000-х років ознаменувала початок епохи приватних централізованих платформ. Спочатку Facebook, YouTube і Twitter (тепер – Х), а згодом й Instagram, WhatsApp, TikTok та інші централізовані платформи стрімко увірвалися у наше повсякденне життя і посіли чільне місце в Інтернет-активності більшості користувачів.

За даними Datareportal, станом на сьогодні, 35.8% всієї нашої щоденної онлайн-активності припадає на соціальні мережі (тобто кожну третю хвилину в Інтернеті ми проводимо у соцмережах).

Джерело: Datareportal

Якщо ми подивимося, які соціальні мережі є найпопулярнішими серед користувачів – у переліку будуть здебільшого великі централізовані BigTech-платформи. Насамперед це стосується YouTube, TikTok, Facebook та Instagram.

Джерело: Datareportal

Великі централізовані платформи соціальних мереж мають кілька характерних ознак, які відрізняють їх від децентралізованих платформ і водночас створюють певні виклики:

1. Закриті внутрішні Інтернет-протоколи передачі даних. Централізовані платформи працюють як великі сервери і використовують стандартні Інтернет-протоколи передачі даних для забезпечення взаємодії між користувачами. Але їхні внутрішні протоколи є закритими. Наприклад, немає відкритого протоколу передачі даних Instagram, який ви могли б використати, щоб створити власний сервер Instagram і одночасно спілкуватися з іншими користувачами Instagram на серверах Meta. 

Що дав би власний сервер? Власний сервер дозволив би вам встановити свої правила управління контентом, політики захисту даних тощо і самостійно розпоряджатися ними. Втім, з огляду на технічні особливості централізованих платформ, це неможливо.

2. Технічні обмеження закритих протоколів. Технічні особливості закритих протоколів унеможливлюють взаємодію користувачів однієї платформи з користувачами іншої платформи. 

Наприклад, зі свого акаунту Instagram ви не можете безпосередньо переписуватися чи обмінюватися контентом з користувачами інших платформ – Facebook, Х, TikTok тощо. Це наразі неможливо, оскільки платформи мають різні закриті внутрішні протоколи передачі даних – можна сказати, що вони “розмовляють” різними мовами.

3. Капіталізм спостереження (surveillance capitalism). Бізнес-модель технологічних гігантів полягає у збиранні та використанні якнайбільшої кількості інформації про користувачів. Ця інформація включає в себе:

• дані, якими користувачі свідомо і цілеспрямовано діляться з платформою, приймаючи умови і політики використання соцмережі;
• дані, які користувачі несвідомо і ненавмисно розкривають через свою поведінку у соцмережі, пошукові запити, вподобання, коментарі тощо. 

Дані користувачів є своєрідною платою за користування послугами платформи. Компанії використовують зібрані дані для створення профілів користувачів, прогнозування їхньої поведінки, таргетування реклами тощо. Збір і використання великих масивів персональних даних називають капіталізмом спостереження.

4. Централізоване забезпечення конфіденційності даних. Значний обсяг зібраних даних вимагає їх ретельного захисту платформами соціальних мереж. У випадку з великими платформами це відбувається за допомогою централізованих політик і процесів.

Водночас варто враховувати, що будь-яке порушення конфіденційності даних може мати серйозні наслідки для безпеки користувачів і наражати їх на зловживання. Яскравим прикладом наслідків неналежного захисту даних є скандал з Cambridge Analytica. У 2014 році ця компанія незаконно отримала доступ до особистих даних 87 мільйонів користувачів Facebook через додаток “This Is Your Digital Life”. Отримані дані були використані для політичного таргетингу під час президентських виборів у США 2016 року та кампанії Brexit у Великобританії. Це порушення виявило серйозні недоліки у захисті даних на платформі та призвело скандалу. Згаданий випадок підкреслює важливість забезпечення належного захисту даних і впровадження ефективних механізмів контролю для запобігання їх зловживанням.

5. Централізоване управління контентом. BigTech регулює більше висловлювань і взаємодій користувачів, ніж коли-небудь регулював будь-який уряд. Приватні компанії переглядають мільярди одиниць контенту щодня і самостійно вирішують, що і як регулювати. 

Хоча більшість контенту є нешкідливою або корисною, соцмережі використовують і для поширення багатьох видів зловмисного контенту, що здатен завдати значної або серйозної шкоди людині і суспільству (мова ворожнечі, дезінформація, шахрайство тощо). Платформи можуть видалити шкідливий контент, розмістити попереджувальні повідомлення, перевірити правдивість (фактчекінг) або обмежити видимість за допомогою алгоритмів. Також можуть визначити, які акаунти-порушники тимчасово або назавжди заблокувати, а які не чіпати.

Платформи зацікавлені у тому, щоб створити максимально безпечне, комфортне і сприятливе середовище для монетизації контенту, тож вживають заходів для протидії шкідливим постам і відео. Наприклад, Meta витратила понад 13 мільярдів доларів на “захист і безпеку” своїх платформ після американських виборів 2016 року. Компанія залучила 40 000 співробітників до цих процесів. Водночас постійні інвестиції Meta в інструменти модерації контенту на основі штучного інтелекту дозволяють вдосконалювати автоматичну модерацію контенту і блокувати мільярди фейкових акаунтів та шкідливих постів.

Для управління контентом платформи де-факто здійснюють функції трьох гілок влади: 

• законодавчої (створюють власні правила і стандарти спільноти);
• виконавчої (застосовують правила на практиці за допомогою команд модераторів і алгоритмів штучного інтелекту); 
• судової (розглядають апеляції щодо правильності/неправильності застосування власних правил).

У випадку з групами та сторінками у соцмережах платформи діляться певними повноваженнями щодо модерації контенту з адміністраторами груп чи власниками сторінок у соцмережах. Втім, навіть у цьому випадку адміністратори та власники сторінок повинні дотримуватися загальних правил і стандартів платформ. Висока централізація влади в приватних руках – руках платформ – викликає занепокоєння у експертів щодо ефективності такого підходу і потенційного впливу на права і безпеку людини у цифровому середовищі.

Крім того, великі масштаби роботи платформи і мільярди постів і відео, які доводиться модерувати щодня, неминуче призводять до помилок. Буває, що контент, який не порушує правила спільноти, можуть помилково видалити (хибно позитивна помилка – false positive). Іноді трапляються випадки, коли система помилково залишає доступним заборонений контент (хибно негативна помилка – false negative). Платформи визнають, що у процесі управління контентом роблять сотні тисяч помилок щодня.

6. Глобальне охоплення. Великі централізовані платформи надають свої послуги у світових масштабах. Це об’єднує користувачів з різних країн та культур, дозволяє людям з різних куточків світу спілкуватися, обмінюватися ідеями і співпрацювати незалежно від кордонів. Люди можуть знаходити однодумців, підтримувати зв’язок із близькими та брати участь у глобальних дискусіях, що робить світ більш взаємопов’язаним і доступним.

Однак разом із цими позитивними аспектами існують і певні виклики. Платформи функціонують у різних країнах, які мають різні мови, культури, традиції, закони, розуміння дозволеного і недозволеного контенту. Те, що прийнятне (або й законне) в одній культурі, може бути неприйнятним (незаконним) в іншій, що ускладнює процес модерування контенту й трактування правил. Платформи намагаються враховувати різноманітність культур і контекстів. Наприклад, Meta активно розвиває мережу довірених партнерів (Trusted Partner), до якої входять понад 400 організацій громадянського суспільства, які допомагають компанії краще зрозуміти як її вплив, так і контекст різноманітних спільнот, у яких Meta працює по всьому світу. ЦЕДЕМ є довіреним партнером Meta в Україні. Від початку повномасштабного вторгнення експерти ЦЕДЕМ допомагають блогерам, лідерам думок, політикам та іншим користувачам повернути заблокований контент й особисті профілі, які було заблоковано у Facebook чи Instagram помилково.

Хоча платформи намагаються враховувати регіональні особливості, культурні контексти, місцеві норми та законодавчі вимоги, це завдання є надзвичайно складним. Соцмережам не завжди вдається належно це зробити. Крім того, інтерфейс і правила платформ не завжди доступні мовою країни, у якій вони працюють. Це може створювати бар’єри для користувачів і обмежувати їхні можливості використовувати платформу на повну.

7. Економіка уваги (attention economy). Наша увага – це обмежений ресурс. У добі є обмежена кількість годин, і ми можемо зосередитися лише на кількох вибраних речах за день. Коли звертаємо увагу на щось одне – не звертаємо увагу на щось інше.

Кожна платформа змагається за нашу увагу, конкуруючи не лише з іншими платформами, але й з нашими друзями, сім’єю, хобі та навіть сном. Іноді це може негативно відображатися на добробуті людини. Дані, які збирають про вас соцмережі (ваші вподобання, коментарі, пошукові запити, перегляди відео тощо) допомагають соцмережам знайти правильний момент, щоб стратегічно привернути вашу увагу та вставити рекламу, яка вас зацікавить, і потримати вас довше на платформі. Так працює бізнес-модель великих централізованих соцмереж. Ви не платите за користування соцмережами гроші, але “платите” своїми даними, часом та увагою.

Відродження децентралізації

В епоху домінування великих централізованих платформ часто лунають побоювання, що забагато влади зосереджено в руках замалої кількості людей. Декларовані цілі великих платформ – сприяння загальному благу і надання майданчиків для реалізації прав людини, зокрема права на свободу вираження поглядів та інформації. Але їхні бізнес-моделі, приватні інтереси та централізовані політики й неоднозначні правила іноді можуть створювати виклики декларованим цілям.

Все активніше ведуться дискусії про альтернативи BigTech. У цьому контексті згадують Федіверс (або Федесвіт – англійською Fediverse). Федіверс поєднує два слова: “федерація” (federation) і “всесвіт” (universe). Так називають цифровий простір, який об’єднує більше сотні різнопланових децентралізованих платформ, які “спілкуються” між собою однаковою “мовою” – протоколом передачі даних ActivityPub. Завдяки спільній “мові” користувачі різних платформ можуть взаємодіяти між собою: надсилати повідомлення, публікувати й ділитися контентом, набирати підписників з різних платформ тощо.

Аналогією, яка може пояснити Федіверс, є принцип роботи електронної пошти. Кожен, хто має обліковий запис електронної пошти Gmail, може надіслати електронний лист будь-якій іншій людині з обліковим записом іншої електронної пошти, будь то Ukr.net, Outlook, Yahoo чи якась інша. Подібним чином розробники Федіверс підтримують ідею вільної взаємодії різних платформ соціальних мереж між собою.

Як це працює? Уявіть собі, що ви користуєтеся акаунтами в багатьох соцмережах (зараз це нескладно уявити). Наприклад, ви присутні у Facebook, Instagram, TikTok, X. А тепер уявіть, що ви у своєму акаунті Facebook бачите фото з літньої відпустки, які ваш друг опублікував в Х. Ви також можете надіслати повідомлення напряму зі свого акаунту Facebook до акаунту свого друга на платформі Х і спитати, де він провів відпустку. Наразі це неможливо, бо маючи акаунт на певній великій платформі – хай то Facebook, X, TikTok чи Instagram – ви можете спілкуватися і бачити пости лише людей з тієї ж платформи. 

Але Федіверс влаштований так, що користувачі децентралізованої платформи-аналогу Facebook (наприклад, Friendica) можуть комунікувати з користувачами децентралізованої платформи-аналогу Х (наприклад, Mastodon). Це при тому, що децентралізовані платформи мають різні правила управління контентом, різний інтерфейс та функціонал. Та їх об’єднує спільний децентралізований протокол передачі даних. І якщо користувач перестане використовувати Mastodon, бо йому більше не подобається інтерфейс, він може легко зберегти своїх підписників і попередні зв’язки, “мігрувавши” до Friendica.

Щоб дві (чи більше) різні платформи соціальних мереж могли з’єднатися і спілкуватися між собою, у них має бути спільний протокол передачі даних – спільний набір правил, який дозволяє комп’ютерним системам взаємодіяти одне з одним. Розробники Федіверс створюють платформи соцмереж на основі безкоштовних протоколів з відкритим вихідним кодом. Будь-яка така платформа вважається частиною Федіверсу та може “спілкуватися” з іншими платформами, що використовують цей протокол. Найпоширенішим протоколом у Федіверсі є ActivityPub, хоча існують й інші суміжні протоколи, які можна використовувати.

Першим прикладом Федіверс була платформа Identi.ca, децентралізований аналог X/Twitter. Платформу створив у 2008 році Еван Продромоу і вона працювала на протоколі OpenMicroBlogging (OMB). Пізніше OMB замінив протокол OStatus, який почали використовувати багато інших сайтів-мікроблогів. У 2012 році група Консорціуму Всесвітньої павутини, що розробляє і запроваджує технічні стандарти для інформаційної системи WWW у мережі Інтернет, почала розвивати відкритий протокол OStatus. Однак з 2014 року група переключила увагу на розробку відкритого протоколу ActivityPub. У 2018 році група Консорціуму Всесвітньої павутини рекомендувала до використання протокол ActivityPub, який і є найпоширенішим стандартом у Федіверсі сьогодні.

Схематичне зображення Федіверс 

Джерело: Encyclopædia Britannica

На зображенні показані найпопулярніші децентралізовані платформи Федіверсу, кожна з яких може слугувати альтернативою певним великим платформам (BigTech), як-от:

1. Mastodon. Це децентралізована соціальна мережа, що є альтернативою Twitter. Вона дозволяє користувачам публікувати короткі повідомлення, слідкувати за іншими користувачами та взаємодіяти через лайки, репости тощо.
2. Pixelfield. Це альтернатива Instagram, орієнтована на обмін фотографіями. Вона пропонує функції публікації зображень, підписки на інших користувачів та взаємодії через коментарі й лайки.
3. PeerTube. Альтернатива YouTube, ця платформа дозволяє користувачам завантажувати, переглядати та коментувати відео.
4. Funkwhale. Альтернатива Spotify, ця платформа дозволяє користувачам слухати музику, створювати плейлисти та ділитися музикою з іншими..
5. Lemmy. Альтернатива Reddit, це платформа для створення спільнот, де користувачі можуть обговорювати різні теми, публікувати контент, голосувати за пости та коментувати їх.
6. Misskey. Це ще одна децентралізована соціальна мережа, схожа на Twitter, з додатковими можливостями для взаємодії, такими як підтримка емодзі та спеціальних реакцій.
7. Friendica. Як альтернатива Facebook, ця платформа дозволяє користувачам створювати профілі, спілкуватися з друзями, публікувати статуси, фотографії та обмінюватися повідомленнями.

Ці платформи інтегровані через протокол ActivityPub, що дозволяє їм взаємодіяти між собою – наприклад, користувачі Mastodon можуть зі свого Mastadon-акаунту підписатися на канали PeerTube і бачити відео PeerTube у своїй стрічці новин. Цестворює децентралізовану, але пов’язану екосистему децентралізованих платформ.

Платформи Федіверсу почали набирати популярності серед міжнародної аудиторії у 2022 році. Після деяких суперечливих змін у X (на той час – Twitter), пов’язаних з купівлею платформи Ілоном Маском, багато видатних діячів громадянського суспільства, правозахисників, знаменитостей – колишніх користувачів і співробітників Х – “змінили прописку” на платформи Федіверс. Великий приплив кількості користувачів відбувся на платформі Mastodon: від майже 400 000 тисяч користувачів наприкінці жовтня 2022 року (до купівлі Х Маском) до майже 2 мільйонів користувачів в середині листопада (після купівлі Х Маском). Та після цього значного сплеску кількість користувачів на платформах Федіверсу досягла плато. Відтоді і до сьогодні кількість активних щомісячних користувачів зменшилася вдвічі.

Середня кількість всіх активних користувачів Федіверсу за місяцями

Джерело: Fediverse Observer

Один з основних викликів у створенні постійної бази користувачів Федіверсу полягає у тому, що ми користуємося соцмережами через мережевий ефект (є там наші друзі чи ні), а не через ідеологічні переконання (централізовані платформи чи децентралізовані). Оскільки платформами Федіверсу користується відносно небагато людей, там дуже мало наших друзів, низький мережевий ефект, тож ми продовжуємо користуватися наявними централізованими соцмережами, де ми можемо з усіма перебувати в контакті. 

Окрім того, централізовані соцмережі набагато зручніші у користуванні, адже ці платформи вдосконалювали свої інтерфейси роками на основі відгуків мільйонів користувачів. А навігація платформами Федіверсу на перших порах часто може бути складною для нових користувачів. Все це створює перешкоди для залучення нових користувачів децентралізованих платформ.

Додаткові перешкоди становлять відсутність регуляторної визначеності та нерівномірна якість модерації контенту на різних серверах, брак фінансування серверів, обмежені ресурси та інші проблеми.

Розв’язання цих питань потребує системного планомірного підходу, вдосконалення інтерфейсів, покращення користувацького досвіду та якості модерації контенту на децентралізованих платформах, а також популяризації ідей Федіверсу серед суспільства, на що потрібен час і ресурси.

Станом на липень 2024 року на всіх платформах Федіверсу (разом їх більше сотні) сукупно було близько 12.1 мільйонів акаунтів, з яких близько 1 мільйона активних щомісяця. Ця цифра і близько не стоїть у порівнянні з відповідними показниками платформ BigTech: Facebook – близько 3 мільярдів активних акаунтів щомісяця, Instagram – близько 2 мільярдів, YouTube – близько 2.5 мільярдів, TikTok – близько 1.6 мільярдів тощо. Та децентралізовані платформи ще перебувають у процесі розвитку, і якщо порівнювати аудиторію Федіверс сьогодні і два-три роки тому – вона помітно збільшилася (особливо через згаданий бум у 2022).

Серед українців децентралізовані платформи Федіверс не входять до числа найпопулярніших соцмереж, якими є Telegram, YouTube, Facebook, Viber, Instagram, TikTok, X. Втім, децентралізовані платформи (особливо Mastodon) викликали підвищену зацікавленість української аудиторії після повномасштабного російського вторгнення 2022 року. У той час як BigTech (зокрема Х і Facebook) накладали певні обмеження на чутливий контент про війну, деякі українці почали розглядати альтернативні майданчики для комунікації й поширення інформації. Однією з альтернатив називали Mastodon, сервери якого розташовані у низці українських міст, як-от Харкові, Херсоні, Хмельницькому, Києві, Миколаєві, Одесі, Рівному, Полтаві та Львові. Кожен сервер здебільшого тематичний, об’єднує людей зі схожими інтересами чи з певного регіону, має власні правила управління контентом і політики захисту даних тощо. Це дає вам змогу обрати сервер, який найкраще відповідає вашим інтересам та очікуванням. Якщо ж ваші вподобання зміняться, ви легко можете “змінити прописку” на інший сервер, зберігши при цьому свої підписки та інші важливі дані.

Загалом же, на цей час у Федіверсі є відносно невелика стабільна аудиторія, що свідчить про певну зміну вподобань користувачів. Бум 2022 року наочно демонструє, що людей приваблює можливість мати більше контролю над власним контентом і даними, а також уникати централізованого контролю з боку великих корпорацій. Свобода вибору серверів, відсутність централізованої модерації, особливо на тлі суперечливих політик BigTech, перетворюють децентралізовані платформи на альтернативу традиційним соціальним мережам. Та щоб залучити більше користувачів і збільшувати постійну аудиторію, децентралізованим платформам потрібно покращувати користувацький досвід та пояснювати переваги децентралізації у вигляді більшого контролю над політиками платформи та захистом своїх персональних даних.

Теперішній Федіверс – це лише початок, і хоча сьогодні кількість користувачів децентралізованих платформ не порівняти з гігантами BigTech, їхнє зростання за останні кілька років сигналізує про появу нових тенденцій у цифровому світі.

Висновки

У світі, де Інтернет та онлайн-платформи є не просто інструментами, а наріжними каменями сучасного інформаційного суспільства, питання управління платформами набуває критичного значення. Історія розвитку цифрового середовища демонструє, як спочатку децентралізовані моделі, такі як Usenet, дали дорогу великим централізованим платформам, що нині домінують в онлайн-просторі. Однак зростання впливу BigTech супроводжувалося посиленням контролю над даними та діями користувачів, що породило нові виклики для приватності і свободи слова.

Сьогодні ми спостерігаємо поступовий рух назад до децентралізації, що виражається у розвитку платформ Федіверсу. Ці децентралізовані платформи пропонують користувачам високий рівень автономії та можливість самостійно обирати, як і де зберігати свої дані, з ким спілкуватися та який контент споживати. Вони відкривають двері для нової цифрової епохи, де користувачі можуть активно формувати правила гри.

Проте децентралізовані платформи стикаються з численними викликами на своєму шляху. Їхній слабкий мережевий ефект ускладнює залучення нових користувачів, адже більшість людей обирають соцмережі не через ідеологічні переконання, а через наявність там своїх друзів і знайомих (яких наразі небагато на децентралізованих платформах). Крім того, інтерфейси цих платформ часто менш зручні і зрозумілі, ніж у гігантів BigTech, що може відлякувати новачків і перешкоджати їх широкому використанню. Нерівномірна якість модерації контенту на різних серверах та обмежені ресурси для розвитку і підтримки серверів становлять додаткові виклики для життєздатності децентралізованих платформ.

Подолання цих проблем вимагає не лише технічних рішень, але й значних зусиль з боку спільнот і розробників для популяризації ідей децентралізації. Це складний і тривалий процес, який потребує часу, ресурсів і підтримки як від користувачів, так і від організацій, зацікавлених у збереженні відкритого Інтернету.

Наразі децентралізовані платформи залишаються альтернативою, яка більше приваблює ентузіастів і тих, хто цінує свободу та конфіденційність понад усе. Їхній потенціал для трансформації цифрового ландшафту значний, але успіх цього руху залежить від здатності подолати внутрішні виклики та знайти баланс між свободою та зручністю для користувачів. Без цього децентралізація може залишитися нішевим явищем, не здатним кинути серйозний виклик домінуванню великих технологічних платформ.