Тренінги для розпорядників публічної інформації, які ЦЕДЕМ організував та провів 10-11 серпня та 8-9 вересня 2022 року, продемонстрували високий попит на знання у сфері доступу до інформації: майже 2000 учасників взяли участь у навчанні. У цьому матеріалі зібрані основні тези тренінгу та відповіді на найбільш гострі питання, що цікавили учасників.
Перше і найчастіше питання розпорядників публічної інформації: як правильно застосовувати відстрочку у задоволенні запиту? Так, дійсно, частина 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію можлива, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Дослівне прочитання норми приводить нас до висновку, що відстрочку у задоволенні слід застосовувати до кожного окремого інформаційного запиту. Ця норма не дає можливості розпорядникам застосувати відстрочку до всіх запитів, які надходять на його адресу, незважаючи на наявність обставин непереборної сили.
Другою важливою умовою застосування відстрочки є визначення впливу непереборних обставин. Ситуація, яка склалася в Україні – без перебільшення безпрецедентна. Українське законодавство передбачає демократичні стандарти найвищого рівня, як наприклад, у сфері доступу до публічної інформації, і такі гарантії почасти складно втілити у воєнний час. І запитувачі, і контролюючий орган повинні взяти до уваги фактичні обставини і їх вплив на здатність розпорядника належним чином обробляти запити. Звісно, коли йдеться про громади, територія яких окупована або знаходиться під загрозою окупації, розпорядникам за можливості варто оприлюднити офіційне повідомлення про ситуацію. Однак, якщо посадові особи розпорядника працюють та здійснюють повноваження, розпорядника не звільнено від обов’язку розглядати запити і відповідати на кожен запит, хоча і застосовувати відстрочку за необхідності.
Розпорядникам слід звернути увагу на те, як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у своїх Рекомендаціях з питань додержання права на інформацію тлумачить умови застосування відстрочки у задоволенні запиту: «розпорядники публічної інформації у кожному конкретному випадку застосування відстрочки повинні не просто формально посилатися на наявність обмежувальних заходів, а обґрунтовувати, які саме наслідки обмежувальних заходів не дозволяють задовольнити запит вчасно, та повідомляти про орієнтовну дату надання інформації» (стр.143). Тобто саме по собі запровадження воєнного стану не є достатньою підставою для відстрочки у задоволенні запиту, адже не у всіх громадах вплив однаковий і не скрізь цей вплив унеможливлює належний розгляд інформаційного запиту.
Наостанок, рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При оформленні рішення про відстрочку слід дотримуватися вимог частини сьомої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». На жаль, у багатьох випадках відповідальним працівникам розпорядників складно дотриматися цих вимог, особливо в частині вказання строку, у який буде задоволено запит. У повідомленні про відстрочку необхідно вказати орієнтовну дату надання запитуваної інформації, яка визначається, зважаючи на прогнозовану тривалість існування наслідків обставин непереборної сили. Щодо цієї вимоги відповідальним працівникам розпорядників не обов’язково зазначати конкретну дату, адже спрогнозувати розвиток подій, особливо у прифронтових зонах, не завжди можливо. Формального повідомлення про те, що запит буде розглянуто та задоволено у найближчий можливий час, буде достатньо.
Другий, не менш важливий блок питань, що підіймалися протягом тренінгу, стосувався оприлюднення інформації на офіційних вебсайтах розпорядників. Загалом, вимоги до оприлюднення інформації у воєнний час не зазнали суттєвих змін. В умовах воєнного стану та відповідних заходів, запроваджених на місцевому та центральному рівні, вкрай важливим є забезпечення швидкого та повного доступу до інформації шляхом оприлюднення на офіційних веб-сайтах розпорядників. Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим. Поряд з цим стаття 21 Кодексу цивільного захисту населення України передбачає, що громадяни України мають право на отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі.
Так само, як і щодо обробки інформаційних запитів, варто сказати, що в таких непростих ситуаціях, як окупація або її загроза, керівники розпорядників повинні в першу чергу дбати про збереження життя та здоров’я працівників. Однак, прикро спостерігати випадки, коли офіційний вебсайт розпорядника функціонує та оновлюється регулярно, проте інформація із суспільно-важливих питань на сайті не оприлюднюється. Варто нагадати, що нормативні та розпорядчі акти розпорядника публічної інформації, прийняті щодо заходів, пов’язаних із запровадженням воєнного стану, повинні оприлюднюватися на офіційному веб-сайті розпорядника невідкладно, в повному обсязі, із зазначенням дати прийняття та номера. Так само мають бути невідкладно та в повному обсязі оприлюднені контакти для отримання додаткової інформації. Відповідальним працівникам слід пам’ятати, що важливим компонентом належного оприлюднення інформації є її навігаційна або пошукова доступність. Всі нормативні та розпорядчі акти мають бути оприлюднені у спосіб, який дає можливість знайти їх швидко, та мати обґрунтовану впевненість в їх актуальності.
Окрім іншого, розпорядники повинні розмістити на офіційному веб-сайті суспільно-необхідну інформацію про: місця укриття, прихистку, наявність у них ліків та продуктів харчування; про воєнні загрози з боку агресора та необхідність евакуацій̈ населення в межах територіальної юрисдикції; про режим та особливості функціонування органів, підприємств та установ, які надають адміністративні та інші послуги, в умовах воєнного стану; щодо процесу доставки, розподілу та розповсюдження гуманітарної допомоги.
Разом з тим, окремі обмеження можуть бути застосовані і до оприлюднення інформації розпорядниками. Так, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» від 12 травня 2022 року № 2259-IX у пункті 10 статті 2 передбачає, що «у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” та Закону України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”. Хоча в окремих випадках такий підхід може бути виправданим, слід звернути увагу на недоліки цієї норми з точки зору якості тексту закону: ця норма звільняє розпорядників від виконання вимог пункту 3 частини першої статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, однак обов’язок оприлюднювати проекти актів передбачений пунктом 2 частини першої статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Виходячи з принципу доброчесності та забезпечення прозорості діяльності суб’єктів владних повноважень, відповідальним особам слід за можливості не уникати оприлюднення проектів актів та проектів рішень, що підлягають обговоренню, за винятком випадків, коли обмеження є необхідним для захисту інших охоронюваних законом інтересів та є прийнятим за результатами оцінки по «трискладовому тесту».
Зазначене вище стосується всіх категорій публічної інформації, обов’язкове оприлюднення якої визначене у статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”. Розпорядники публічної інформації можуть обмежувати доступ до інформації, в тому числі і в тому, що стосується оприлюднення, проте таке обмеження має бути передбаченим законом, обґрунтованим та пропорційним. Частина 2 статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації” передбачає застосування так званого «трискладового тесту» в усіх випадках обмеження доступу до інформації. Більш детально правила застосування «трискладового тесту» розкриті у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації». З метою уникнення помилок рекомендуємо відповідальним працівникам розпорядників ознайомитися з Роз’ясненнями Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо особливостей реалізації права на доступ до публічної інформації в умовах воєнного стану та з Рекомендаціями з питань додержання права на інформацію Уповноваженого ВРУ з прав людини. Також розпорядникам, які є органами місцевого самоврядування, варто звернути увагу на новий збірник Рекомендацій Уповноваженого ВРУ з прав людини (Порадник для територіальних громад), розроблений спеціально для ОМС. Так, в окупованих регіонах або тих, які знаходяться під загрозою окупації, обмеження на оприлюднення публічної інформації можуть бути більш жорсткими з огляду на необхідність убезпечення працівників органу. Проте слід не забувати про деякі загальні правила Закону України “Про доступ до публічної інформації”, як, наприклад, норму частини 3 статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, відповідно до якої інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
