Звісно, ви всі знаєте, що Україна це парламентсько-президентська республіка. До 2014 року ми були президентсько-парламентською, а потім знову стали парламентсько-президентською.

І будучи парламентсько-президентською на першому місці має стояти парламент, а не президент! Не дивно, що так часто можна зараз побачити слова обурення від журналістів про порушення Конституції через нехтування парламентсько-президентською формою правління.

Тільки, чесно кажучи, із цим є декілька проблем.

У світі немає класифікації, яка б містила таку назву як “парламентсько-президентська” республіка.

Стривайте, тобто немає парламентсько-президентської форми правління?! Ми вигадали це самі?

Схоже – так.

Навіть якщо вигадали, але ж це записано у Конституції. Ми маємо поважати її, адже це основний закон держави.

Не зовсім. У Конституції нічого не написано про парламентсько-президентську республіку. Так, немає слів “парламентсько-президентська” взагалі. Так само, як і не було слів “президентсько-парламентська” у тексті Конституції, який діє з 2014 року (а раніше ця версія діяла у 2006-2010 роках), норми якої зменшили повноваження Президента і збільшили повноваження Верховної Ради. Проте, експерти та журналісти почали писати, що тепер Україна – це парламентсько-президентська держава, а інші підхопили.

Повернімось до класифікації. То як називають форму правління в Україні?

У західному світі багато назв різних форм правління. Ті, що мають ознаки парламентської та президентської республіки часто називають “напівпрезидентськими” (semi-presidential). Термін ввів французький науковець Моріс Дюверже у 1970 році, щоб описати Францію за її Конституцією в редакції 1962 року. В українській політичній науці ще використовується термін “змішана” форма правління. Ми вважаємо термін “змішана” невдалим, оскільки, назва не пояснює суті. Не зрозуміло, що там з чим змішали.

Напівпрезидентські республіки поділяють на два головні підвиди. Перший – президентсько-парламентські республіки. А другий…

О, а другий парламентсько-президентські?!

Ніт. Другий має назву “прем’єрсько-президентська” (premier-presidential) форма правління. Зазвичай типовою рисою останньої є те, що лише парламент може звільнити прем’єра. А в президентсько-парламентській звільнити прем’єра має повноваження президент і саме він відіграє більшу роль у формуванні уряду.

Які ще є “прем’єрсько-президентські” країни?

Франція, Польща, Румунія, Литва, Шрі-Ланка, Монголія, Туніс, Мадагаскар, Єгипет, Алжир та ще трохи інших.

Давайте відверто, у нас головний президент, а не прем’єр. Прем’єр Гончарук сам визнає, що він є членом команди президента. Он і заяву про відставку Президенту подав! То це ж він наплював на нашу Конституцію і форму правління?

Крім правил записаних у законах, завжди мають значення політична розстановка сил і політичні традиції. Якщо у прем’єрсько-президентській республіці лідер партії виграє президентські вибори, а потім його партія перемагає на парламентських і формує більшість, тоді фактично вся повнота влади у руках президента. І навіть, не маючи формальних повноважень звільняти прем’єра, реально розв’язує це питання президент. А члени його партії дослуховуються до його рішень. Це не означає порушення Конституції і так саме це не є авторитаризмом.

Та яке взагалі має значення як це називати! Назва ні на що не впливає.

Не зовсім. Сама лише назва підштовхує людей до певних висновків. Задає певну рамку мислення і не випускає за її межі. Назва “парламентсько-президентська” сформувала дискурс, що повноваження треба забирати у Президента і передавати Верховній Раді, бо саме вона головна і стоїть на першому місці. Якби люди більше мислили рамкою прем’єрсько-президентської республіки, то більше б говорили про збільшення повноважень прем’єра та уряду. Тоді б ви почули “у прем’єрсько-президентській республіці Бюро фінансових розслідувань має підпорядковуватися Прем’єр-міністру”.

Або, наприклад, коли зараз точиться суперечка про префектів замість голів ОДА, то найголосніше мали б говорити про зменшення повноважень Президента щодо призначення префектів або позбавлення його таких повноважень взагалі. У прем’єрсько-президентській республіці виконавча влада на місцях має бути підпорядкована Кабінету міністрів. І ніякої “президентської вертикалі”.

А є ще терміни “вигадані” так само українцями?

Так, наприклад, “монобільшість” і “монокоаліція”.

Матеріал опубліковано у виданні “Українська правда”.