Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності своїм висновком від 21.06.2017 року рекомендував повернути проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 5314 суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.
Метою законопроекту є запровадження в Україні системи фотофіксації порушень Правил дорожнього руху в Україні, а також вирішення супутніх технічних і юридичних проблем та приведення законодавства про автофіксацію у відповідність Конституції. Адже наразі Україна є єдиною країною Європи, де відсутній будь-який контроль за швидкістю руху на дорогах. І саме перевищення швидкості є найпоширенішою причиною ДТП зі смертельними наслідками.
Історія цього вкрай важливого питання починається ще з 2008 року. Саме тоді були прийняті зміни до КУаАП, якими, зокрема, передбачили функціонування системи автоматичної фіксації порушень в сфері безпеки дорожнього руху та притягнення до відповідальності власників (співвласників) транспортних засобів. Проте на практиці, ці нововведення довго не проіснували, і власники автомобілів одразу почали оскаржувати постанови, які присилались їм на пошту у судовому порядку. А в 2010 році остаточну крапку щодо притягнення до відповідальності власників транспортних засобів поставив Конституційний Суд України, який своїм рішенням № 1-34/2010 від 22 грудня 2010 року визнав норму про відповідальність власників такою, що не відповідає Конституції України.
Пізніше, вже депутати нового складу Парламенту знову зробили ті ж самі помилки. 14 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Цим Законом, серед іншого, запроваджено систему фотофіксації порушень Правил дорожнього руху в Україні, визначено принципи функціонування такої системи, регламентовано порядок притягнення до відповідальності осіб, що вчинили правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі та інше. Однак, як і в 2008 році відповідальність повинні нести юридичні та фізичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб – це практично ті ж норми, які були визнані неконституційними у 2010 році
Відповідно, саме проект закону № 5314, по-перше, був покликаний врегулювати всі колізії діючого законодавства та привести норми, що стосуються функціонування системи фотофіксації порушень правил дорожнього руху у відповідність до Конституції України, а по-друге, надати юридичні можливості фіксації перевищення швидкості, адже саме це є основною причиною смертності на дорогах України.
Однак, комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності дав негативний висновок щодо цього законопроекту та повернув його на доопрацювання. Із таким рішенням погоджується і головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України.
Так, за висновком комітету «ідея законопроекту, полягає у встановленні презумпції вини власника транспортного засобу або особи, яка його ввезла на територію України, у вчиненні певних адміністративних правопорушень у разі їх автоматичної фіксації та неможливості встановлення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент учинення цього адміністративного правопорушення, та покладенні на цих осіб обов’язку доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення є хибною, а її реалізація може потягти за собою серйозні порушення прав людини при притягненні до відповідальності не лише за автотранспортні правопорушення, а й за будь-яке правопорушення взагалі». Тут, знову ж таки, треба повертатись до рішення Конституційного Суду України, який чітко зазначив, що стаття 14-1 «Відповідальність власників (співвласників) транспортних засобів» КУпАП була визнана такою, що не відповідає Конституції України. По-друге, суб’єктом, який притягається до відповідальності за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна бути лише особа, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення адміністративного правопорушення.
Іншим критичним зауваженням комітету є відсутність норм що дозволяють звільнити власника від відповідальності, якщо його автомобіль викрали і порушення було вчинене викрадачем. Також, комітет вказує, що при відправлення письмового повідомлення та постанови про накладення адміністративного стягнення на адресу, можливі випадки коли особа не проживає за своїм місцем реєстрації і фізично не може знати про наявність такого листа.
Таким чином, запровадження автофіксації порушень знову відкладається, і Україна надалі залишатиметься країною, де відсутній будь-який контроль за перевищенням швидкості – а це призведе до збільшення смертності на дорогах. Єдиним варіантом вирішення цієї проблеми, залишається консолідація всіх гілок влади із громадськими діячами, експертами та іншими зацікавленими особами задля розробки такого законодавства, яке б, з одного боку не порушувало Конституцію України, а з іншого – зменшило смертність на українських дорогах.
