Конвенція про доступ до офіційних документів була прийнята Радою Європи ще у 2009 році у м. Тромсо (Норвегія) і з того часу є відкритою для підписання усіма країнами Європи.

 

Проект цього документу був розроблений за участю переважно урядових експертів з 15 країн-членів Ради Європи та ґрунтується на попередніх міжнародних напрацюваннях, зокрема: Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу висловлювання та інформації (29 квітня 1982); Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи No(81) 19  щодо доступу до інформації, яка знаходиться у володінні публічних органів; Рекомендації Νο2(2002) щодо права на доступ до офіційних документів; Рекомендації No18 (97) щодо захисту персональних даних.

 

Конвенція – перший міжнародний документ у цій сфері, який буде мати обов’язковий характер для країн, що її ратифікували. Автори Конвенції заклали у ній мінімальні стандарти доступу до документів, зокрема, права будь-якої особи ознайомитись із оригіналом документа чи отримати його копію у доступній формі, права оскаржити відмову розпорядника тощо.

 

На сьогодні її підписали 15 країн, проте з них лише 9 (Норвегія, Швеція, Угорщина, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Литва, Фінляндія, Естонія та Молдова) ратифікували цей документ. Таким чином, для того, щоб Конвенція набула чинності необхідна лише одна ратифікація.

 

Текст Конвенції читайте за посиланням.