Соцопитування показують, що платформи і месенджери, скоріше, негативно впливають на якість журналістики й інформаційний простір, адже надають менш верифіковані матеріали та менше можливостей для якісних спростувань, а також сприяють підміні справжніх медіа приватними ініціативами, які жодним чином не дотримуються журналістських стандартів. Тим не менше, журналісти регулярно використовують соцмережі для збільшення охоплення своїх матеріалів, побудови особистої репутації (незалежної від репутації медіа, де вони працюють), комунікації з джерелами інформації, пошуку новин на сторінках відомих людей або державних органів тощо. Проте, використання соцмереж несе й певні ризики: звинувачення у політичній упередженості (яке веде до втрати роботи), порушення етичних стандартів через іронію, сарказм і сатиру та навіть отримання погроз через журналістські розслідування (особливо це загрожує жінкам, представникам меншин та інших вразливих груп). 

З юридичної точки зору ж важлива відсутність редакційного контролю чи будь-якого іншого фільтру інформації. Тобто, журналісти напряму комунікують з аудиторією і, як наслідок, власноруч відповідають за зміст матеріалів, які вони публікують. Наприклад, Twitter вважається мережею, де поширюють сенсаційні новини (і пріоритет віддають не перевірці, а швидкості публікації), що часто впливає на якість матеріалів. З одного боку, це означає, що необ’єктивні дописи не є підставою для відповідальності медіа, в якому журналіст працює. З іншого боку, журналіст, все ж, має дотримуватися стандартів та обмежень, аби зберегти власну репутацію та репутацію медіа від скандалів та інших неприємних ситуацій. 

Незалежна медійна рада рекомендує журналістам враховувати такі аспекти при роботі на особистих сторінках (не акаунтах медіа) у соцмережах та месенджерах:

• Визначитися зі статусом сторінки. Журналісту варто чітко артикулювати мету створення сторінки у соцмережі: 

– приватний акаунт, де власник публікує винятково особисті думки;

– робоча сторінка, де людина діє як журналіст з усіма релевантними вимогами щодо етики та дотримання стандарту об’єктивності (не обов’язково при цьому зазначати афіліацію з конкретним медіа, статус визначається типом активності особи на сторінці). 

Статус сторінки варто позначати в описі профайлу. На професійній сторінці слід поширювати менше контенту, що може свідчити про упередженість чи прихильність до політичних сил, партій, організацій і суспільних рухів. Аналогічне правило стосується і підписок на інші сторінки: вподобання чи репости політичних кампаній (дописів політиків, сторінок політичних партій і тд) сприймається як толерування чи підтримка певного кандидата, політичної сили або ідеології. Хоча на персональній сторінці не обов’язково дотримуватися правил нейтралітету, вона не має містити посилань на діяльність особи як журналіста, інсайдової інформації щодо журналістських розслідувань чи “внутрішньої кухні” медіа, де журналіст працює, оцінки певних ситуацій тощо.

• Верифікувати акаунт. Якщо людина вирішує вести сторінку як офіційний акаунт журналіста, слід верифікувати акаунт (отримати “блакитну пташку”, яка означатиме, що акаунт автентичний), щоб уникнути підробок та деперсоналізації іншими користувачами. Наприклад, нещодавно Meta видалила сотні акаунтів з Росії, які підробляли сторінки відомих медіа, організацій, журналістів, політиків, активістів та діячів культури. Верифікація ж дозволить читачам відрізняти оригінальну сторінку від фейкової.

• Дотримуватися правил цифрової безпеки. Зокрема, варто мати двофакторну аутентифікацію та надійний пароль, не надавати цю інформацію стороннім особам та перевіряти, чи з вашої сторінки не ведуть підозрілі активності. По-перше, журналіст має дбати про власні персональні дані, щоб не бути об’єктом переслідувань і погроз. По-друге, у приватних переписках можуть міститися контакти джерел інформації, конфіденційні дані та інші важливі матеріали. Захист власного акаунту убезпечує не лише самого журналіста, а й інших, пов’язаних з ним людей. Деякі загальні правила для оптимізації захисту можна знайти тут.

• Ознайомитися з умовами користування соцмережею. Перед створенням сторінки на конкретному ресурсі журналісту слід уважно вивчити умови користування. Інколи ресурс може забороняти поширення інформації, яка для журналіста може видаватися суспільним інтересом. Наприклад, Meta свого часу не дозволяла публікувати фото чи відео, що зображують насилля (лише згодом мережа дозволила робити це в цілях інформування про війни, заворушення чи з метою реконструкції історичних подій). Таких прикладів є дуже багато і для уникнення блокування публікацій слід вивчати правила та настанови, якими керуються організації. Зокрема, зібрання політик Meta у доступній і зрозумілій формі є за посиланням. Аналогічні спрощені правила наразі продукують майже всі соцмережі, як-от Twitter та YouTube. Дещо складнішою є ситуація з месенджерами, що мають функцію створення публічних каналів. Там правила користування є не такими чіткими, а тому передбачити підстави блокування чи особливості модераційних політик значно складніше.
  
  І хоча модераційні політики часто не враховують локального контексту, а тому часто мають прогалини і неправильно кваліфікують контент, в цілому соцмережі забороняють поширення такої інформації:
   
  – Матеріалів, що зображують статеві органи чи є порнографічними (крім випадків зображення оголених жіночих грудей як частини мистецьких проектів чи для інформування про хвороби).
   
  – Залякувань та переслідувань (у візуальній або текстовій формі);
   
  – Матеріалів, що загрожують дітям: оголеність, фізичне насильство і сексуальна експлуатація.
   
  – Матеріалів, що пропагують чи популяризують небезпечні організації (переважно це стосується терористичних та екстремістських організацій, але часто туди потрапляють і адекватні організації — наприклад, Meta блокує за згадку чи поширення зображення полку “Азов”).
   
  – Фейкові акаунти (акаунти фанклубів чи сторінки з псевдонімами дозволені, але мають спеціально позначатися як сторінки, що не належать реальній людині);
   
  – Мова ворожнечі (безперечно, існує проблема з регіональною кваліфікацією висловлювань як мови ворожнечі, тому варто слідкувати за оновленнями політик та дискусіями довкола місцевих модераційних політик).
   
  – Товари, обмежені у обігу: наркотики та вогнепальна зброя (лише в контексті продажу таких товарів. Так, дискусії щодо регулювання зброї чи зображення зброї як такої не блокуються).
  
  – Спам.
  
  – Самогубство та заклики до завдання шкоди собі чи іншим людям.
  
  – Насильство, підбурювання до насильства, важкий для сприйняття контент (наприклад, повідомлення про злочини, геноцид, порушення прав людини, природні катаклізми без супроводу інформації зображеннями).

• Утримуватися від використання для професійних цілей соцмереж та месенджерів, які мають низький рівень захисту та розмиті правила користування. Враховуючи усі небезпеки, пов’язані з Telegram і TikTok, Незалежна медійна рада рекомендує дуже обачно використовувати їх для журналістської роботи. Зокрема, будь-яка републікація дописів у Telegram може перетворитися на поширення дезінформації (публікації можна редагувати, а перевірити оригінальний допис неможливо). Тому радимо скрінити оригінальні публікації і поширювати їх скріни (якщо є підозра, що допис буде відредаговано), а також час від часу перевіряти вміст власного каналу, якщо він містить перепоширені з інших ресурсів матеріали. Зрештою, соцмережі з низьким рівнем захисту можуть наразити на небезпеку джерела інформації, з якими комунікує журналіст. Тому комунікації з джерелами варто вести у більш захищених месенджерах (як-от Signal). 

• Дотримуватися правил републікації матеріалів з інших акаунтів і ресурсів. Тут у нагоді стануть рекомендації Незалежної медійної ради щодо добросовісної та правомірної републікації матеріалів інших медіа (зокрема, в контексті дотримання авторських прав, непоширення мови ворожнечі чи інших нелегальних матеріалів). Варто пам’ятати, що у соцмережах ризик перепоширити неправдиві дані є набагато вищим, тому журналістам слід утриматися від републікації новин зі сторонніх ресурсів за наявності найменшого сумніву у їхній достовірності або ж неможливості перевірити достовірність такої інформації. Також слід обачно ставитися до чужих персональних даних. Наприклад, не варто брати фото з приватних акаунтів інших людей без нагальної потреби (детальніші рекомендації щодо використання фото з чужим акаунтів можна знайти тут).

• Перевіряти інформацію, яку публікуєте, навіть у приватних акаунтах. Іноді саме приватні акаунти журналістів стають джерелом для медійних матеріалів. Більше того, недовіра до конкретного журналіста, який поширює неправду на власній сторінці, згодом призводить до недовіри до всього медіа. Для уникнення цього слід перевіряти будь-яку інформацію перед її публікацією. Більше того, при поширенні негативних матеріалів чи посилань для їх подальшої критики, слід пересвідчитися, що критичний коментар чи зауваження дійсно опубліковано. Якщо цього не сталось, читачі можуть сприймати поширення матеріалу чи посилання, як позитивну рекомендацію. В результаті, це стане популяризацією шкідливих ідей, ініціатив чи ресурсів. 

• Обережно ставитися до джерел інформації в соцмережах. Часто сторінки в соцмережах можуть бути підробними або зламаними (варто щоразу перевіряти, чи точно з потрібною людиною ви зв’язалися). Іноді журналісту треба попросити про особисту зустріч чи телефонний дзвінок, перш ніж використовувати інформацію, отриману з невідомих акаунтів (наприклад, акаунту без фотографії чи з дивним описом профайлу). Не варто ставитися до дописів з офіційних чи верифікованих акаунтів, як до стовідсотково правдивої інформації. За можливістю,  такі матеріали також слід перевіряти, адже офіційні джерела можуть помилятися, а потім публікувати спростування, яке не завжди помічає журналіст (особливо, враховуючи кількість інформації на платформі).

• Перевіряти актуальність інформації перед публікацією. Часто інформація, яку перепоширюють, є застарілою або неповною. Особливо важливою є перевірка актуальності при перепоширенні дописів щодо евакуації, зборів коштів, гуманітарних коридорів та гуманітарної допомоги. Зокрема, варто зважати на дату публікації, адже часом користувачі поширюють дописи, які виглядають як цілком актуальні, проте насправді були поширені більш як  тиждень тому. Також не слід поширювати застарілу статистику. Якщо журналіст і бажає ілюструвати застарілою статистикою певний феномен, варто обов’язково зазначити, що статистика не є актуальною, надати дату проведення дослідження чи соцопитування тощо.

• Контролювати, що потрапляє у прямі ефіри (лайвстріми). Якщо у прямий ефір потрапляє мова ворожнечі, конфіденційні дані чи чутлива інформація, журналісту варто припинити прямий ефір (за винятком випадків, коли такі дані становлять публічний інтерес і немає можливості повідомити їх іншим чином, посиливши захист інших людей). Також, за можливістю, варто якомога швидше видаляти збережені лайвстріми, де відбулося порушення журналістських стандартів чи умов користування соцмережею. Такі записи можна зберегти як доказ для особистого користування, але видалити із загального доступу.

• Бути обачним при коментуванні дописів інших людей (чи інших медіа) для уникнення конфліктів чи створення враження упередженості. Не варто своїми активностями на сторінках інших людей чи публічних груп сприяти руйнуванню власної репутації як неупередженої та безсторонньої людини. Також такі дії можуть нашкодити і репутації медіа, з яким працює журналіст. Тому брати участь у публічних дискусіях варто максимально обачно, уникаючи лайливих слів чи особистих образ (адже одного дня вам може випасти брати інтерв’ю в особи, з якою ви мали конфлікт у соцмережі). Слід утриматися і від атак на медіа, які є конкурентами журналіста чи медіа, в якому він працює. Якщо журналіст має сумнів у добросовісності інших медіа, слід звернутися до органів саморегулювання, експертних органів чи до суду. 

• Дотримуватися етичних стандартів. Не варто використовувати сторінки у соцмережах як спосіб обійти журналістські стандарти для медійних матеріалів. Якщо журналіст використовує власний акаунт для поширення персональних даних сторонніх людей, необ’єктивного висвітлення історії чи її фігуранта або будь-яких інших порушень Кодексу журналістської етики, це не робить порушення менш шкідливим для суспільства. Створення професійної сторінки в соцмережах передбачає, що дії власника акаунту є журналістською діяльністю, а отже, аудиторія має розумні очікування щодо дотримання цією людиною професійних стандартів. 

• Мінімізувати шкоду. Якщо журналіст з певних причин використовує власний акаунт для поширення сенсаційних журналістських розслідувань, інших чутливих матеріалів, варто обов’язково подбати про захист усіх людей і організацій, які можуть постраждати внаслідок оприлюднення такої інформації. Водночас, якщо матеріал може зруйнувати чиюсь репутацію, не варто приховувати допис від цієї людини, доцільним було б використати тег, а також (за можливістю) надіслати матеріал цій людині для ознайомлення, залишити коментарі відкритими, щоб ця людина мала змогу висловити своє бачення ситуації, надати відповідь. Також слід уважно ставитися до інформації, що може нашкодити неповнолітнім (слід робити дисклеймери на початку матеріалів про те, що інформацію не рекомендують до прочитання вразливим людям та дітям).

• Діяти незалежно. Журналістам варто уникати використання професійного профайлу для реклами чи піару будь-яких організацій чи людей (особливо, якщо це стосується членів родини чи інших близьких). Будь-які рекомендації на професійній сторінці журналіста мають здійснюватися на безоплатній основі без будь-якої вигоди за таку рекомендацію. Якщо журналіст не зазначає афіліації з конкретним медіа, а веде сторінку як незалежний журналіст-фрілансер, він не зобов’язаний публікувати думку медіа, у якому він працює. Якщо журналіст чітко зазначає місце роботи у описі профайлу, варто повідомити про це редакцію. У будь-якому разі, в описі профайлу варто обов’язково зазначити, що матеріали на сторінці є винятково особистою думкою власника акаунту.

• Узгоджувати з редакцією використання робочих матеріалів на особистій сторінці. Якщо при веденні професійної сторінки у соцмережі журналіст вдається до посилань на свої робочі матеріали, їх коментування, аналізу своєї роботи, такі матеріали варто узгоджувати з редакцією медіа, де журналіст працює. Зокрема, можна отримати загальний дозвіл на поширення таких матеріалів та висловлення особистої думки щодо процесу роботи. Якщо матеріал ще не опублікований, а журналіст хоче прокоментувати щось на цю тему на власній сторінці, слід погодити таку можливість коментаря з редакцією.

• Залишатися нейтральним щодо тем, з якими журналісти працюють у конкретному медіа. Не варто публікувати особливо гострі коментарі чи зауваження щодо тем, сфер та людей, із якими журналіст професійно працює у медіа. Це, зокрема, може підірвати неупереджений образ журналіста, що призведе до небажання героїв приходити на інтерв’ю до таких журналістів чи надавати їм коментарі. Водночас, це не стосується випадків, коли герої поводилися під час інтерв’ю неввічливо щодо журналіста, вдавалися до непристойних чи зневажливих коментарів у бік журналіста, дискримінували журналіста чи іншим чином порушували його права. В такому випадку розповісти про це в соцмережах можна.

• Не цензурувати коментарі та реакції підписників. Це не означає, що журналіст має залишати образливі чи неправомірні коментарі доступними на платформі. Проте критичні зауваження, поради чи альтернативна думка (в тому числі і реалізація права на відповідь) мають залишатися доступними для широкого загалу. Водночас, активність особи, чий профайл неможливо ідентифікувати (і є підозра, що це не реальна людина, а бот) та що порушує права інших (наприклад, дискримінує за певною ознакою, є мовою ворожнечі, закликами до насилля, явною дифамацією), має зустріти нульове толерування з боку власника сторінки.

• Зазначати, чи використовує журналіст сторінку як спосіб контактування з ним для інтерв’ю. В описі профайлу варто окреслити, чи бажає журналіст отримувати запити на інтерв’ю чи інформацію для матеріалів за допомогою конкретної сторінки. Так читачі розумітимуть, чи варто звертатися з пропозиціями чи запитаннями до цієї людини, чи краще написати на редакційну адресу медіа, в якому журналіст працює. 

• Оскаржувати погану модерацію. Якщо допис було видалено неправомірно (наприклад, неправильно кваліфіковано контент і через це сторінку чи публікацію спіткало блокування), варто оскаржити таку модераційну дію, користуючись спеціальною системою скарг (що є майже в кожної платформи). Якщо це не зарадило проблемі, Незалежна медійна рада рекомендує сконтактувати з однію з організацій, які є довіреними партнерами соцмереж в Україні. Наприклад, для Meta ними є Центр демократії та верховенства права, Інтерньюз Україна та Лабораторія цифрової безпеки. Статус довіреного партнера дозволяє комунікувати напряму з командою модераторів та ефективніше оскаржувати неправильні модераційні практики. Хоча це не є гарантією зняття блокування, це підвищує шанси успішного вирішення кейсу, а також підіймає обізнаність самих платформ у локальному контексті.

Незалежна медійна рада рекомендує медіа для покращення роботи журналістів при роботі у соцмережах та месенджерах:

Доповнити редакційну політику. Медіа варто доповнити власні редакційні політики розділом щодо активностей у соцмережах журналістів, які у власному професійному профайлі зазначають афіліацію з відповідним медіа. Це спростить процедуру погодження інформації щодо внутрішніх процесів медіа, яку можна розголошувати, полегшить співпрацю між медіа та журналістом, а також убезпечить медіа від скандальних історій, коли журналіст публікує інформацію без погодження редакції. Застосовність цієї частини редакційної політики до особи має залежати від того, чи є сторінка у соцмережі професійною. До особистих сторінок така політика застосовуватися не має.