«Ми вже звиклі до всього, просто зараз війна перемістилася ближче до нас»

May 3, 2022

Матеріал опубліковано у виданні The Ukrainians

Волонтери, які збираються лише тоді, коли вони потрібні: як працює у війну один із найбільших в Україні волонтерських рухів «Зграя»

[Цей текст є частиною проєкту «100 вчинків відповідальних громадян» Центру демократії та верховенства права, спрямованого на підвищення рівня відповідальності громадян]

§§§

«Реагуємо, коли щось горить, а потім розбігаємось по своїх роботах»

2014 року під час Революції Гідності співак Андрій Шалімов (Freel) та координаторка фандрейзингових проєктів благодійного фонду «Кожен може» Євгенія Таліновська створили волонтерський рух «Зграя». Назва проєкту характеризує його якнайкраще: «Зграя» не працює постійно, а в момент збирається там і тоді, де й коли потрібна.

«Коли щось горить, ми збираємось, реагуємо. Шуршимо рівно стільки, скільки це потрібно, і розбігаємось далі по своїх роботах», – описує їхню діяльність співзасновниця Євгенія Таліновська.

Спочатку волонтери допомагали на Майдані, згодом – споряджали бійців у районі АТО/ООС, навесні 2020-го – гасили пожежі у Чорнобильській зоні.

«Волонтерство – це безоплатна добровільна діяльність. І, звісно, цим мають займатися люди, яким це потрібно і яким це ок. Термін цієї потреби обмежений. Ти в будь-який момент можеш із цього процесу випилитись і більше ніколи цим не займатись. Якщо ти спробував і тобі не пішло – то теж можеш перестати», – міркує Євгенія.

24 лютого волонтери зібралися знову, ще не усвідомлюючи, до яких масштабів «Зграя» розростеться за наступні два місяці. Зараз у ній близько трьох тисяч людей (із них дві тисячі – піші волонтери, ще близько 350-ти водіїв, 35-40 координаторів). Волонтери співпрацюють із 25-ма київськими лікарнями, яким доставляють апаратуру й медикаменти, з ресторанами, які готують їжу для адресних доставок (рекорд – 2200 порцій за день), бомбосховищ і блокпостів. Щоденно «Зграя» витрачає 500-750 тисяч гривень на продукти, апаратуру, медикаменти та мілітарку, які розʼїжджаються на пʼять величезних складів. 

Зараз, коли ситуація на Київщині стабілізувалася, команда планує відкрити ще один центр у Дніпрі, щоб більше допомагати східному напрямку – Маріуполю, Харкову, Херсону. Для ефективної обробки всіх запитів у перші дні війни створили «гарячу лінію». А днями, усвідомивши, як багато тварин доводиться щоденно вивозити з деокупованих територій, команда відкрила для них притулок.

«Ця розмова і рішення, включно з пошуком приміщення, зайняли у нас десять хвилин», – ділиться Євгенія.

«Було кілька виїздів, з яких ми могли не повернутись»

Виїжджаючи із заповненими гуманітаркою багажниками, «Зграя» послуговується принципом: дістатися так далеко, як вдасться. Намагаються їхати туди, де волонтерів наразі дійсно бракує, – аби зрозуміти поточну ситуацію, моніторять медіа і соцмережі. 

З деяких таких виїздів волонтери могли не повернутися. Коли евакуювали тварин із приватного сектора в Чернігові, там саме точилися бойові дії. 

«Звісно, коли над твоєю машиною летить снаряд і розривається на сусідній вулиці — це не дуже добре, мʼяко кажучи. Тут важливо розуміти, що на такі завдання їздять люди з обовʼязковим АТОвським досвідом, із пройденим курсом домедичної допомоги собі та іншим. Усі інші волонтери перебувають у відносно безпечних умовах, наскільки це в Києві можливо, – пояснює співзасновниця організації. – Ми звикли до всього ще за АТО, просто зараз війна перемістилася ближче до нас. Психологічних криз у нас не виникає – у штабі та на виїздах працюють люди звиклі і загартовані. Звісно, коли ми потрапили в деокуповані села, трохи присіли, але, в принципі, були готові», – розповідає Євгенія.

Для того, щоб якомога більше людей могли правильно реагувати у небезпечних ситуаціях, «Зграя» проводить тренінги з домедичної допомоги. Найголовніше, чого вчать, – зупиняти усі можливі кровотечі та транспортувати поранених. Цього досвіду також набралися ще у 2014-му.

«Постійно щось горить, але треба це вирішувати й дорогою нікому не настукати по голові»

Під час війни на сході організація допомагала лише військовим – потреби цивільних цілком покривали інші організації. Зараз же ситуація кардинально змінилася: теробороні перестали допомагати майже одразу, коли зрозуміли, що з цим напрямом справляються і без них. Натомість зосередилися на ЗСУ та цивільних. 

Так у «Зграї» зʼявилася «Добросусідська спільнота» – волонтери стали розносити продуктові набори й ліки найвразливішим верствам населення. Коли зрозуміли, що заяв надто багато, створили гугл-форму та CRM-систему, щоб оптимізувати процес, поділили волонтерів за районами, призначили кожному координатора та відкрили кол-центр, який передзвонює за кожною заявкою, щоб актуалізувати запити. 

Нині раз на тиждень 1100 пакунків готової їжі, яку виготовляють дружні до «Зграї» ресторани та кухні (як, наприклад, благодійна організація «Київ волонтерський»), стабільно розʼїжджаються до своїх адресатів. Іноді провіант для «Зграї» підкидають партнери: дві тонни картоплі, 30 ящиків сирів, продукти, закуплені на 30 тисяч євро випадковими добродіями з Німеччини. 

В ідеально налагодженій роботі «Добросусідки» іноді виникають колапси: хтось прикидається літньою людиною, щоб отримати допомогу, ті ж, хто дійсно її потребують, нажахані війною, не довіряють і бояться відчиняти двері волонтерам. Зʼявляються логістичні проблеми через масове повернення киян додому, а водіїв меншає – люди повертаються до звичного життя і роботи. Втім, і цю проблему вже вирішили: планують найняти водіїв з бусами на постійну роботу. 

«Я знаю, що таке працювати, – постійно щось горить, іде не за планом. Але що вдієш – треба вирішувати й при цьому дорогою нікого не образити і не настукати по голові», – сміється керівник напряму гуманітарки Еміль Вольські. У «позазграйному» житті він – дизайнер в ІТ-компанії та викладач.

Напрям добросусідської допомоги «Зграя» вирішила залишити й після війни: бо ж пенсіонери та люди з інвалідністю нікуди не подінуться, як і волонтери, які хочуть і далі їм допомагати.

«Війна показує, що зараз ми можемо змінювати все, включно з бюрократією в лікарнях»

«Головний виклик – фінансова складова. Ми оплачуємо бензин водіям, ремонт машин, «швидкі», які постійно ламаються, тощо. Моя основна задача — знайти нам багато грошей, щоб ці потреби покривати», – говорить Євгенія Таліновська.

Окрім продуктів і медикаментів, закупівлі «Зграї» – це ще й дороге обладнання для лікарень, як-от кардіомонітори для Інституту Шалімова. Закуплена волонтерами апаратура розʼїжджається по всій Київській області, чернігівських та харківських лікарнях.

Медичним напрямом у «Зграї» керує Анна Волохова. Дівчина два роки пропрацювала на «швидкій» і, окрім іншого, вбачає свою місію в тому, аби навчити лікарів вимагати певне обладнання й медикаменти у своїх керівників, адже мають на це повне право. Анна розповідає, що в деяких лікарнях керівництво забороняє лікарям приймати допомогу від волонтерів, у деяких — не беруть нічого через департамент закупівель, бо вже були якісь корупційні схеми. 

«Обʼєктивно, допомога волонтерів лікарням потрібна, але не в таких масштабах, в яких волонтери зараз її надають. Більшість із того лікарні можуть закуповувати самі – від недорогих препаратів до найсучасніших мобільних рентгенів. Ми намагаємося зрозуміти, на якій ланці воно губиться, де ця чорна діра. І на нас залишаться такі запити, як рідкісні й екстрені ліки, – і це буде набагато дієвіше. Війна показує, що зараз ми можемо змінювати все, включно з бюрократією в лікарнях», – говорить Анна Волохова.

«Усі минулі події підготували нас до цієї війни»

Нині охочих волонтерити у «Зграї» часто буває більше, ніж потреб. Коли нещодавно на одному зі складів відкрили пункт плетіння маскувальних сіток, Євгенія полегшено зітхнула: більшість охочих отримали свої волонтерські місця.

Маючи 15-річний досвід роботи у благодійності, Євгенія вивчила усі правила здорового волонтерства: бути самоорганізованим, добре знати свої біологічні ритми і вміти розраховувати сили, займатися саме тим, що тобі близьке, і мати сміливість відмовитись від діяльності, коли на неї вже не стає сил чи бажання. Як каже Євгенія, не всі можуть бути волонтерами, ба більше — не всі можуть волонтерити без упину. І це теж нормально.

«За нинішніх подій хтось має працювати. Якщо в тебе є робота і ти можеш займатись економікою країни і не розпилюватись на інші справи – це круто і абсолютно ок», – міркує Євгенія.

Коли вона починала волонтерську діяльність, не могла і мріяти про те, що люди будуть переказувати стільки грошей, бізнеси – масово допомагати, а випадкові люди ставатимуть у черги на волонтерство. 

«У 90-ті волонтерство і благодійність були для України не те що табуйованою темою, але трохи закритою, бо цим займалися великі фонди із зовсім не прозорою звітністю і подекуди навіть ішлося про відмивання грошей. Коли ми у 2007 році починали цим займатись, довіри не було, і ми навмисне не оформляли організацію юридично, бо в людей було значно більше довіри до приватних осіб, своїх друзів. Так ми і працювали. 

Майдан цю ситуацію змінив, зараз в Україні чудова культура благодійності та волонтерства. Майдан дав людям розуміння, що це ок, що певні люди можуть робити це просто так. На мій погляд, усі минулі події підготували нас до цієї війни, тому зараз люди чудово розуміють, що їм робити, як бути волонтером, як працює благодійність. Думаю, рівень цієї культури в нас зараз максимально високий, і це дуже класно», – підсумовує керівниця.

Тепер «Зграя» виходить на новий рівень своєї діяльності – щоб легше оформляти юридичні домовленості та фінансові звіти, вони планують стати громадською організацією з певною кількістю постійного штату й робочими місцями, з постійно діючим притулком для тварин та допомогою звичайним людям. Втім, Євгенія сподівається, що від цього вони не перестануть бути зграєю, яка не тоне у грантах і звітах, а завжди збирається лише там і тоді, де й коли найбільше потрібна. 

«Ми живий організм, який функціонує рівно так, як це необхідно зараз. ГОшка, думаю, буде так само. Бо єдине, що ми можемо, – це підлаштовуватись під обставини, які у нас є».