Британія проти Конвенції Тромсе? Про що сперечалися поважні лорди

Британія проти Конвенції Тромсе? Про що сперечалися поважні лорди
20 липня 2021 року у Великобританії відбулись звичні парламентські дебати палати Лордів, де незвично піднімалось питання потенційної ратифікації Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів (далі – Конвенція Тромсе).

Нагадаємо, що 18 червня 2009 року держави члени Ради Європи у норвезькому місті Тромсе підписали Конвенцію Тромсе, яка розроблялась на основі досвіду та практики держав-членів Ради Європи і встановлює мінімальні стандарти права на доступ до офіційних документів для країн-підписантів.

В основну Конвенції Тромсе лягли, серед іншого, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є одним із найуспішніших міжнародних договорів у сфері прав людини та слугує основою діяльності Європейського Суду з прав людини.

Велика Британія ж входить до складу країн-засновниць Ради Європи та брала участь у формуванні основоположних міжнародних договорів у сфері прав людини, проте у 2009-ому Конвенції Тромсе не підписала.

То чому, здавалося б, після 10 років з дня підписання Конвенції Тромсе, британські лорди піднімають питання про її ратифікацію? Давайте розберемося!
Закони туманного Альбіону
Всім відома любов британців до власних традицій, наприклад, вже не одне століття вони оберігають традицію 5 o'clock, яка означає: що б не відбувалось у світі, о 17:00 британці п'ють чай.

Це ж стосується і традицій у правовій та політичних сферах. Наприклад, не знайшовши компромісу та перспектив подальшого існування Єдиного міграційного простору, 31 січня 2020 року Британія перестала бути членом Європейського Союзу.

Власний шлях Велика Британія обрала й у сфері доступу до публічної інформації, зокрема у 2000-му році було прийнято Закон про свободу інформації, який передбачає публічний доступ до інформації, що перебуває у володінні органів державної влади.

Закон охоплює будь-яку зафіксовану інформацію, якою володіють державні органи в Англії, Уельсі та Північній Ірландії, а також державні органи, що знаходяться у Великій Британії, та які розташовані в Шотландії. На інформацію, якою володіють органи державної влади Шотландії, поширюється власний закон Шотландії про свободу інформації 2002 року.
Давайте розглянемо деякі принципи цього Закону:

  • Люди мають право отримати всю, не заборонену законом, інформацію про діяльність органів державної влади;
  • Закон охоплює лише ту інформацію яка існує у розпорядженні органу та не вимагає створювати нову інформацію або знаходити відповідь на запитання від спеціалістів, що працюють в державному органі та які можуть її знати;
  • Публічна інформація включає в себе друковані документи, комп'ютерні файли, листи, електронні листи, фотографії та аудіо або відеозаписи.
  • Так, як уся інформація вважається публічною, запитувачу не потрібно вказувати розпоряднику підстави для отримання інформації, більше того, розпорядник публічної інформації повинен зазначити вмотивовану причину відмови у наданні інформації з обмеженим доступом.
  • До органів державної влади, наприклад, належать урядові відомства, місцеві органи влади, Національна служба охорони здоров'я, державні школи та поліція. Однак цей Закон не обов'язково охоплює кожну організацію, яка фінансується з державного бюджету. Також він не охоплює деякі благодійні організації, які отримують гранти та певні організації приватного сектору, які наділені державними функціями.
  • Відповідно до Закону про свободу інформації, доступ до інформації забезпечується двома способами:
    - органи державної влади зобов'язані опублікувати певну інформацію про свою діяльність;
    - громадськість має право запитувати інформацію у державних органів.

    Як видно, положення цього Закону в дечому збігаються з основними положеннями Конвенції Тромсе, то чому ж Парламент Великобританії все таки вимагає від Уряду її Величності ратифікувати Конвенцію?
Позиція палати Лордів та Уряду Британії стосовно Тромсе

Для того, щоб краще зрозуміти позицію британських членів Парламенту та урядовців стосовно ратифікації Конвенції Тромсе, давайте переглянемо частину стенограми дебатів Палати лордів від 20 липня 2021 року.

Дійові особи:
Лорд Тру, урядовий міністр
Лорд Фулькс з Кумнока
Лорд Адоніс
Лорд Томас з Гресфорду
Баронеса Сміт з Базелдону
Баронеса Альтман
Баронеса Джонс
Лорд Балф
Баронеса Гарднер з Парксу
запитує Лорд Фолькс з Кумнока:
Запитання до Уряду Її Величності, які плани вони мають стосовно прийняття Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів?
відповідає Лорд Тру, урядовий Міністр:
Уряд Сполученого Королівства не планує приймати Конвенцію про доступ до офіційних документів.
запитує Лорд Фолькс з Кумнока:
Чи погоджується ви з тим, що, за деякими обмеженими винятками, доступ до офіційних документів є важливим для прозорості, належного управління та функціонування демократії? Ряд країн – Україна, Естонія, Фінляндія, Угорщина, Норвегія, Швеція та інші – погодилися прийняти цю Конвенцію. Чи може міністр назвати нам лише одну просту причину, чому британський уряд не вчиняє так само?
ВІДПОВІДАЄ ЛОРД ТРУ, УРЯДОВИЙ МІНІСТР:
На даний момент Конвенція, яку не прийняла більшість країн ЄС, на наш погляд, не дозволила б забезпечити належний захист конфіденційної інформації або журналістської незалежності, як передбачав Парламент, коли він прийняв Закон про свободу інформації 2000 року.
запитує Лорд Адоніс:
Чи може міністр пояснити, що містить офіційна документація щодо схеми тестування та відстеження на 37 мільярдів фунтів стерлінгів та контрактів на засоби індивідуального захисту в розмірі 12,5 мільярдів фунтів стерлінгів, включаючи певний маршрут постачання, який різко розкритикувала Державна аудиторська служба? Можливо, це і є причина, чому Уряд неохоче підписує цю Конвенцію?
ВІДПОВІДАЄ ЛОРД ТРУ, УРЯДОВИЙ МІНІСТР:
Я вже назвав причини, з яких Уряд не бажає підписувати Конвенцію. Однак Уряд Сполученого Королівства абсолютно прихильно ставиться до прозорості та принципів, що стоять за Конвенцією, і визнає роботу, проведену Парламентською асамблеєю Ради Європи у цій сфері. Ми регулярно розкриваємо інформацію, що виходить за межі наших зобов'язань щодо свободи інформації та відповідає багатьом положенням Конвенції.
запитує Лорд Томас з Гресфорду:
Я впевнений, що міністр усвідомлює той факт, що Рада Європи повністю відокремлена від ЄС (мова йде про Брексіт). Таке ставлення Уряду до питання Конвенції має антиєвропейські ознаки, що, я впевнений, не відповідає інтересам цієї країни. Чи може міністр люб'язно пояснити, чому цей загальноприйнятий договір не може бути прийнятий цим Урядом?
ВІДПОВІДАЄ ЛОРД ТРУ, УРЯДОВИЙ МІНІСТР:
Я підкреслив віру нашого Уряду у принцип прозорості. Я хочу спростувати думку, що тут є щось антиєвропейське. Нині прихильниками Конвенції є Боснія та Герцеговина, Естонія, Фінляндія, Угорщина, Литва, Чорногорія, Норвегія, Республіка Молдова, Швеція, Україна та Ісландія. Але більшість країн ЄС не є підписантами.
запитує Баронеса Сміт з Базельдону:
Міністр дає досить неоднозначні відповіді, чому Уряд не може прийняти Конвенцію. Я б хотіла дотиснути питання прозорості та з'ясувати, чи Уряд підкорятиметься Закону – своїм власним правилам? У лютому Вищий суд підтвердив, що нерозголошення подробиць усіх договорів про засоби індивідуального захисту є незаконним. Уряд відповів, що наполегливо працює над цим питанням. Як далеко уряд зайшов? У березні більше 100 контрактів, укладених минулого року, ще не були опубліковані. Близько 93% контрактів, укладених з постачальниками, були опубліковані із запізненням, і, за оцінками, контракти на суму майже 2 млрд фунтів стерлінгів отримали ті, хто мають зв'язки з Консервативною партією. Я впевнена, що Уряд не піде на поступки, навіть якщо інші країни опублікують такого роду інформацію. На сьогоднішній день, скільки контрактів, укладених більше 30 днів тому, ще не опубліковано Урядом?
ВІДПОВІДАЄ ЛОРД ТРУ, УРЯДОВИЙ МІНІСТР:
На конкретне питання про число, про яке запитує знатна баронеса, мені доведеться написати їй окремо. Перепрошую за це. Очевидно, що Уряд вважає принцип прозорості першочерговим. Завжди існують питання комерційної конфіденційності, як ви усі розумієте. Однак ми виходимо далеко за межі вимог Закону про свободу інформації, публікуючи інформацію про ведення справ в Уряді.
запитує Баронеса альтман:
Я дякую своєму другу Міністру за його відповіді та запевняю, що у них немає нічого антиєвропейського. Однак, чи погоджується він з тим, що доступ до офіційних документів є ще більш важливим у часи кризи та що існує потреба у відкритості та прозорості органів державної влади, частково для відновлення довіри, а також для розкриття чи зменшення будь-якої корупції та для того, щоб громадськість відчувала впевненість у владі?
ВІДПОВІДАЄ ЛОРД ТРУ, УРЯДОВИЙ МІНІСТР:
Де б не існувала корупція, її слід нещадно викорінювати та боротися з нею. Усі департаменти центрального Уряду зобов'язані оприлюднювати набори даних, включаючи контракти центрального Уряду, можливості проведення тендерів та повідомлення про укладення контрактів на суму понад 10 000 фунтів стерлінгів, витрати центрального Уряду понад 25 000 фунтів стерлінгів – я не продовжуватиму список, оскільки ще є з присутніх охочі задавати питання. Однак я підкреслюю, що велика кількість інформації добровільно публікується Урядом, і ми виконуємо Закон та будемо його дотримуватись.
запитує Баронеса Джонс:
Я дуже рада почути, що Уряд, за словами міністра, прагне до прозорості. Деяким членам Парламенту – я не знаю, скільком – було відомо, що MI5 (військова розвідка) має певні досьє на них. Отже, чи може міністр, у цьому дусі прозорості, надати ці файли для нас, щоб ми могли точно побачити, яка інформація про нас зберігається? Я не можу повірити, що хтось із нас становить загрозу національній безпеці.
ВІДПОВІДАЄ ЛОРД ТРУ, УРЯДОВИЙ МІНІСТР:
Я ніколи не міг уявити, що благородна баронеса може бути загрозою для когось. Реальність така, що Парламент у 2000 році погодився, що доцільно захищати конфіденційну інформацію від неналежного розкриття, і ухвалив закони про певні винятки у деяких сферах, включаючи абсолютні винятки у розкритті інформації, що стосується органів безпеки та розвідки. Це рішення було прийнято Парламентом, і в дусі дотримання закону Уряд продовжує слідувати цьому правилу.
запитує лорд балф:
Я також володію файлом MI5, який я віднайшов у нещодавній публікації уряду. Мене засмутило те, що вся інформація в ньому невірна. Чи може міністр зробити ці файли доступними, щоб MI5 принаймні мала точну інформацію?
ВІДПОВІДАЄ ЛОРД ТРУ, УРЯДОВИЙ МІНІСТР:
Сподіваюся, шляхетний лорд не очікував, що я маю доступ до таких файлів, і ми в жодному разі не коментуємо питання безпеки.
запитує Баронеса Гарднер з Парксу:
Враховуючи, що в Англії, Уельсі та Північній Ірландії вже діє Закон про свободу інформації, чи міг би міністр прокоментувати, чи після 20 років дії цього Закону є сенс його переглядати для оцінки ефективності та чи потрібно його розширити, щоб охопити інших розпорядників?
ВІДПОВІДАЄ ЛОРД ТРУ, УРЯДОВИЙ МІНІСТР:
Шановні лорди, закон зачіпає усіх розпорядників. Якби я сказав, що настав час перегляду, люди одразу сказали б: "О, вони планують зробити щось гірше, ніж ми маємо зараз". Наразі жодних планів перегляду немає. Очевидно, що кожен законодавчий акт постійно перебуває на розгляді двох палат Парламенту, включаючи і тих, хто відповідає за ведення урядової діяльності, але наразі таких планів щодо перегляду немає.
Висновок
Більшість європейських країн мають достатньо міцну, перевірену роками, правову традицію, що базується на принципах відкритості та звітності державних органів. Такі країни мають усталені закони про доступ до офіційних документів, які в тій чи іншій мірі базуються на основних принципах міжнародних договорів з прав людини.

Однак, в умовах світової пандемії COVID-19, окремі закони показали свою недосконалість, зокрема деякі уряди країн використовували прогалини у цих законах на свою користь, та не розкривали публічну інформацію. Таке зловживання правом на інформацію дійшло навіть до Єврокомісії, щодо дій якої на початку 2021 року європейський Омбудсмен відкрив провадження.

Тож все далі простежується необхідність функціонування для світової спільноти єдиного міжнародного договору у сфері доступу до публічної інформації, який би дозволив не лише покращувати місцеве законодавство, але й адаптувати у відповідність до правових, політичних чи технологічних змін.

Конвенція Тромсе розроблялась на досвіді та практиці таких країн, та у своїй меті має не обмеження права на доступ до інформації, а встановлення мінімальних стандартів з можливістю розширити їх враховуючи правові особливості кожної країни.
August 13, 2021