28 травня у Києві, у Домі громадянського суспільства, Центр демократії та верховенства права провів експертне обговорення про те, як держава, організації громадянського суспільства та донори можуть об’єднати зусилля для розвитку волонтерства до 2030 року.

Захід зібрав представників Міністерства соціальної політики та інших органів влади, а також представників громадських і благодійних організацій громадянського суспільства. Вони обговорювали урядове бачення пріоритетів держави та наступних кроків щодо розвитку волонтерства, потенційні механізми фінансування та інструменти реалізації програми. Йшлося і про те, які заходи готові взяти на себе ОГС та як уникнути дублювання зусиль. Модераторкою заходу виступила Анна Ісічко, заступниця директорки, керівниця напряму «Громадянське суспільство» ЦЕДЕМ.

Відеозапис заходу дивіться за посиланням

Усі ці заходи мають відбуватися в рамках Державної цільової соціальної програми з розвитку волонтерської діяльності на період до 2030 року. Нагадаємо, цей документ, розроблений в інклюзивному діалозі  держави і представників громадянського суспільства, і передбачає конкретні напрями змін через державне визнання та підтримку організацій, що залучають волонтерів, визнання волонтерського досвіду, сприяння залученню дітей та молоді до волонтерства, вдосконалення законодавства, сприяння на місцевому рівні, заходи спрямовані на системну реалізацію державної політики в сфері волонтерства.

З вітальними словами до учасників звернулися Володимир Шейгус, виконавчий директор ІСАР Єднання та Тарас Шевченко, директор з розвитку Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ). 

Володимир Шейгус наголосив, що ухвалення Державної програми –  це результат тривалої спільної роботи багатьох організацій та подякував ЦЕДЕМ за лідерство у цьому процесі.

За його словами, після повномасштабного вторгнення довіра до волонтерської діяльності в Україні зросла на понад 20% і наразі тримається на рівні більше ніж 80%. Це надзвичайно високий показник для будь-якої країни. Надалі ж програма допоможе організаціям діяти більш системно і залучати фінансування не лише від міжнародних донорів, а й від держави. 

«З початком 2022 року саме волонтерські рухи стали першими та наймасштабнішими. І досі ми бачимо тенденцію, коли люди об’єднуються і допомагають один одному. Тож далі будемо рухатися разом, щоб впроваджувати цю програму та долучати велику кількість партнерів», – підсумував Володимир Шейгус.

Тарас Шевченко, директор з розвитку Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ), відзначиви відзначив важливість ухвалення Державної програми до 2030 року і наголосивши, що не менш важливим є її виконання.

«Для нас один із ключових напрямів – це реформа публічного врядування та робота зі стратегічними документами. Стратегічність – це те, що здатне суттєво посилити державу як інституцію. Проте написання плану – лише частина шляху. Важливо спільно імплементувати його, щоб програма не залишилася на папері. Тут мають об’єднати зусилля і влада, і громадянське суспільство», – підкреслив він.

Урядове бачення та конкретні цифрові кроки представив заступник Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України Анатолій Комірний. Він закликав ОГС до активної та гнучкої імплементації плану, наголосивши на готовності держави оперативно адаптувати та змінювати стратегію під нові виклики воєнного часу. Серед державних пріоритетів він виділив допомогу при пораненні волонтерів.

Головним практичним інструментом реалізації програми стане нова єдина цифрова платформа з мобільним застосунком, технічні вимоги для якої Мінсоцполітики вже напрацьовує. Анатолій Комірний пояснив, що цей інструмент діятиме як специфічна соціальна мережа для координації, верифікації та швидкого укладання онлайн-договорів в один клік. Запустити перший реліз платформи планують уже за пів року. Ба більше міністерство ставить за мету залучити до застосунку 100 тисяч користувачів до кінця поточного року, а у 2027 році розширити спільноту до мільйона активних волонтерів по всій країні.

Юристка ЦЕДЕМ Наталія Повтарь розкрила практичні інструменти реалізації Програми та механізми долучення ОГС до виконання її плану. Вона наголосила, що цей документ уперше визначає чіткий орієнтир для волонтерської політики до 2030 року. Оскільки заходи Програми тісно пов’язані з діяльністю на місцях, спікерка закликала громадський сектор активно користуватися відкритістю Мінсоцполітики, укладати меморандуми та розробляти локальні програми з урахуванням регіональної специфіки. За її словами, ОГС мають набагато більший досвід, тому можуть узяти на себе роль лідерів, зокрема у створенні комплексних навчальних модулів для координаторів волонтерів.

Наталія Повтарь детально окреслила низку питань, які потребують уваги та адвокації з боку громадянського суспільства.

• Навчання координаторів волонтерської діяльності, аби навіть невеликі організації мали необхідні навички для роботи;
• Страхування волонтерів у зонах бойових дій та звільнення таких внесків від додаткового оподаткування через зміни до податкового законодавства; 
• Розробка прозорого механізму фінансової підтримки організацій, що залучають волонтерів, котрий стане новим форматом державної допомоги;
• Також ОГС мають вести громадський контроль і співпрацювати з державою у розробці державної цифрової платформи, аби цей інструмент приніс користь, не ставши обмежувальним бар’єром.

Практичні аспекти та інструменти фінансування Програми окреслив радник Міністра соціальної політики Ілля Одинцов. Він повідомив, що Мінсоцполітики посилило координацію з Нацсоцслужбою та вже об’єднало представників 13 регіональних Рад волонтерів у єдину спільноту. Окрім цього, спільно з громадським сектором розроблено проєкт урядової постанови про типове положення для таких Рад. Це дозволить ОВА системно чути людей і координувати їх на місцях. На базі спільноти щотижня проходять робочі зустрічі (наприклад, із Фондом Східна Європа щодо залучення грантів), а ключові пропозиції виносяться на координаційну платформу при Офісі Президента.

Радник Міністра закликав інтегрувати під час реалізації Програми досвід сильних організацій – зокрема Української волонтерської служби та Червоного Хреста, який готовий допомагати з регіональними форумами та розвитком волонтерства серед молоді. Ілля Одинцов звернув увагу на серйозну проблему: у 2025 році лише 9% міжнародного фінансування потрапляло безпосередньо до локальних організацій, тоді як мета на рівні держави – досягти 25%. Саме тому посилення інституційної спроможності та навчання невеликих організацій у громадах є критичним запитом. Щоб вирішити це питання та скоординувати ресурси, міністерство вже готує спільну зустріч із ключовими міжнародними партнерами.

Зазначимо, що після цих виступів відбулася модерована дискусія, під час якої учасники заходу окреслили низкуі інших викликів. Зокрема йшлося про збереження людського ресурсу та захисту волонтерів від вигорання. Експерти зазначили, що середній життєвий цикл активного волонтера без належної підтримки становить не більше трьох років. Щоб запобігти стагнації руху, державі та міжнародним донорам вкрай важливо інвестувати у волонтерський менеджмент, HR-фахівців та індивідуальний психологічний супровід команд. Також присутні закликали врегулювати юридичні прогалини: податкове навантаження на організації,які страхують своїх волонтерів, змішування дефініцій «волонтер» та «фізична особа-благодійник» тощо.

Крім того, учасники дискусії акцентували увагу на фінансовому та інституційному забезпеченні Програми до 2030 року. Вони закликали громадський сектор спільно підтримати Мінсоцполітики у подачі бюджетного запиту до Міністерства фінансів на 2027 рік, оскільки наразі заходи програми не мають державного фінансування. Наголошувалося на необхідності залучення до реалізації плану органів місцевого самоврядування. Представники регіонів також поділилися успішним досвідом розбудови координаційних мереж на місцях і закликали владу офіційно включати конкретні ОГС до планів заходів, забезпечуючи сталість та системне партнерство незалежно від кадрових змін в адміністраціях.

Публікацію створено ГО «Центр демократії та верховенства права» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Центр демократії та верховенства права» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.