Майже дві третини українців отримують новини з Telegram, тоді як TikTok став джерелом інформації для 23% опитанних – соцмережі вкотре не тільки стають простором особистого спілкування, а й замінюють людям традиційні медіа. Однак через соціальні медіа у наш інфопростір проникають маніпуляції та (про)російські наративи.

Аби дослідити їх поширення, аналітики Центру демократії та верховенства права Павло Бурдяк та Олександр Монастирський підготували дослідження “Крос-платформне поширення дезінформації: як (про)російські наративи мігрують між соцмережами”.

У ньому команда ЦЕДЕМ проаналізувала понад 10 тисяч дописів і відео у Telegram та TikTok, щоб дослідити, як (про)російські наративи циркулюють між платформами, змінюють форму залежно від їхньої логіки та які механізми допомагають масштабувати маніпулятивний контент. 

Дослідження охоплює період із вересня по грудень 2025 року. Його висновки показують, що шкідливі актори [люди та спільноти, котрі поширюють повідомлення, невідповідні етиці і медійним стандартам] змінюють свою тактику, відходячи від очевидних фейків на зразок “розіп’ятого хлопчика”.

Окремо дослідники зосередились на таких тематиках: 

• мобілізація та роботи ТЦК  – одна зі стабільно найгарячіших тем,
• відносини всередині армії та між військовими і цивільними – цей контент покликаний дискредитувати мобілізацію та деморалізувати армію, зображуючи солдатів підневільними жертвами, офіцерів як байдужих до життів підлеглих, а СЗЧ як реакцію на несправедливість,
• мирні переговори – людям дають надію завдяки хибним прогнозам про швидке наближення миру, а коли вони не справджуються, з’являється розчарування і зневіра,
• внутрішня безпека – шкідливі актори формують уявлення про Україну як територію постійної небезпеки, де держава нібито не тільки не спроможна захистити людей, а й створює додаткові загрози для українців, 
• економічний стан України – нібито економічне відновлення вже неможливе, а її громадяни приречені на подальше зубожіння, 
• Ефективність санкцій проти Росії, а також наративи про ненадійність Заходу та загрози євроінтеграції – зловмисні актори видають об’єктивні проблеми за твердження про невразливість Росії до санкцій та небажання ЄС сприймати Україну як рівного партнера.

Один із ключових висновків – шкідливі актори дедалі частіше працюють не з дезінформацією (коли повідомлення повністю вигадане), а з малінформацією: реальні події, факти чи автентичні відео виривають із контексту, перебільшують або супроводжують маніпулятивними інтерпретаціями. До прикладу, факт влучання у житлову будівлю подається як доказ нездатності ППО збивати ракети, викриття корупціонера – як доказ того, що вся влада збагачується на війні. Саме тому такий контент складніше виявляти та модерувати, ніж очевидні фейки.

Дослідження також показало різні ролі платформ. Telegram часто стає точкою входу або “засівання” певної ідеї, тоді як у TikTok наратив отримує коротшу, більш емоційну та візуально виразну форму, що допомагає його подальшому поширенню. Водночас пряме копіювання контенту між платформами радше є винятком: переважно мігрують саме наративи, ідеї та способи інтерпретації подій.

Як приклад автори навели кейс із заявою Івана Тимочка – голови ради резервістів Сухопутних військ Збройних сил України, про можливість мобілізації жінок. Його слова були нейтральними та стосувалися скоріше залучення жінок на тилові посади. Однак у соцмережах картина була іншою.

• Так, у телеграм-каналах починають з’являтися майже ідентичні дописи з вирваною з контексту цитатою спікера. За 10 хвилин вийшло 10 публікацій з незмінним або дуже схожим текстом. До речі, маніпулятивні дописи на тему мобілізації жінок з’явилися у мережі і до того.
• На основі цього інфоприводу актори у TikTok почали активно публікувати відео, додаючи до інформації власні емоційні і нічим не підтверджені коментарі. При цьому автори подають новину в контексті намірів народних депутатів, хоча Іван Тимочко – не законодавець, і стосунку до ВРУ не має.

Водночас, автори не знайшли достатніх доказів існування єдиної скоординованої крос-платформної мережі. З іншого боку, вони зафіксували стійку змістову подібність наративів у Telegram і TikTok та окремі прямі зв’язки між присутністю акторів на обох платформах.

Натомість дослідники виявили низку інших особливостей поширення (про)російських наративів у соцмережах. Зокрема, у них використовуються емоційно забарвлені слова, які формують у читачів упередження ще до того, як ті ознайомилися з фактами. Серед таких  – «бусифікація», «людолови», «режим», «м’ясні штурми». Їх часте вживання нормалізує ці терміни, котрі потім «перетікають» у інші дописи.

Ще один висновок стосується модерації. TikTok має окремі механізми протидії дезінформації та фактчекінгу, однак вони не завжди спроможні розпізнати контекстуальні маніпуляції. Про їх ефективність ми можемо дізнатися лише з даних самої платформи, що не дозволяє нам оцінити повноту та точність модерації. Telegram натомість не визначає дезінформацію як окрему категорію у своїх загальних правилах і не має комплексного механізму реагування на такі повідомлення.

Експерти також відзначають складність у боротьбі з малінформацією. “Автоматизована система може встановити, що відео автентичне, але не розпізнати, що підпис або супровідний коментар просувають необґрунтовані висновки. Водночас надмірне обмеження подібних матеріалів створювало б ризик втручання і в законну аргументовану політичну критику, журналістські повідомлення та свідчення очевидців”, – вказують вони.

Тож у дослідженні також сформульовані окремі рекомендації для TikTok і Telegram щодо вдосконалення політик модерації, виявлення малінформації та взаємодії з українськими державними органами, фактчекерами й громадянськими організаціями.

Дослідники пропонують базувати протидію не лишена блокуванні контенту, включивши також формування стійкого імунітету суспільства, прозору комунікацію держави, підвищення грамотності щодо медіа та ШІ, а також побудову сталих механізмів співпраці між платформами, державою та громадянським суспільством.

Читайте повний текст дослідження за посиланням.

Дослідження підготовлено Центром демократії та верховенства права за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст дослідження є відповідальністю Центру демократії та верховенства права та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.