21 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов громадського активіста до ГУ Держгеокадастру в Одеській області у справі, підтриманій Фондом захисту права на доступ до інформації.
Нагадаємо, що у цій справі юристи Фонду оскаржували відмову надати інформацію про надані дозволи на розробку проекту землеустрою на території Одеської області. Свою відмову розпорядник обґрунтовував тим, що запитувана інформація насправді не є створеною (а отже не є публічною), а інформація про учасників АТО, які отримали дозволи на розробку проектів землеустрою на території Одеської області, належить до категорії інформації із обмеженим доступом.
У своєму рішенні суд врахував доводи адвоката позивача та визнав відмову розпорядника протиправною. Щодо аргументів відповідача суд зазначив:
«… не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім’я, по батькові фізичних осіб, яким відповідно до ЗК України були надані дозволи на розробку проектів землеустрою. Якщо у правовому акті органу влади міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування… суд відхиляє доводи відповідача про те, що запитувана інформація щодо фізичних осіб, яким були надані дозволи на розробку проекту землеустрою в межах повноважень, підлягає віднесенню до обмеженої (конфіденційної) в аспекті змісту запитів, оскільки вона цілком узгоджується із ч.5 ст.6 Закону».
Також суд зазначив, що «визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації… Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям “відображеності та задокументованості” і є публічною.
Наведені відповідачем аргументи щодо необхідності змістовного аналізу наказів про надання дозволів на розроблення проектів із землеустрою та наказів про затвердження проектів із землеустрою є необґрунтованими, оскільки відповідна інформація заздалегідь зафіксована у відповідних наказах та знаходиться у володінні Управління, відповідає критеріям відображеності та задокументованості. Сам лише факт того, що для відповіді на запит цю інформацію потрібно лише систематизувати не відносить таку роботу до значних інтелектуальних зусиль, на чому безпідставно наголошує відповідач. За таким хибним тлумаченням законодавства навіть сам процес створення відповіді окремим документом, наприклад, листом – вже належить до створення нової інформації».
