Україні потрібна швидка реформа дорожньої безпеки – адже від неї залежить життя та здоров’я десятків тисяч людей. Тож організації громадянського суспільства підготували Маніфест за безпечні дороги 2024 з ключовими вимогами та закликають державу почати їх втілення вже зараз.
Презентація Маніфесту відбулася 27 березня у Києві в рамках Кампанії “За безпечні дороги”. Відеозапис заходу дивіться за посиланням.
Документ, який підписали 39 організацій – відповідь української експертної спільноти на загрози смертності і травматизму в ДТП, котрі зовсім не зникли через війну.
“Згідно зі статистикою Департаменту Патрульної поліції, у 2023 році сталося 23 642 ДТП, в яких загинуло 3053 людини. Понад 3 тисячі людей загинули минулого року не через війну – це величезна цифра”, – наголосила Катерина Лозовенко, менеджерка проєктів Кампанії “За безпечні дороги” Центру демократії та верховенства права. Додамо, що ще 29 502 постраждалих отримали травми. В середньому за день у країні траплялося 64 ДТП зі смертями або ушкодженнями.
Проаналізувавши дані правоохоронців, експерти Кампанії “За безпечні дороги” зробили висновок: загрозою №1 на українських дорогах є надмірна швидкість. Минулоріч вона стала офіційною причиною більшості смертельних ДТП, забравши життя 1716 людей (56% від усіх зареєстрованих загиблих), а ще 12 364 людини зазнали поранень.
“Швидкість – “вбивця №1” на українських дорогах вже багато років поспіль. Ми всі це знаємо, але якихось структурних змін немає, – наголосив Микола Ільчук, експерт з адвокації Кампанії “За безпечні дороги” – Система покарань за перевищення в нас не відповідає тяжкості наслідків та загрозі. Зараз водій, який неправильно припаркувався, заплатить вдвічі більше, ніж той, хто їхав містом зі швидкістю 99 км/год. Хоча ризики неспівмірні, бо так, паркування заважає, але воно не вбиває.”
Тому перша вимога Маніфесту – переглянути систему санкцій за перевищення швидкості. Підписанти документу закликають владу зменшити “безкарне перевищення” з 20 до 10 км/год. “Цей безкарний рівень перевищення існує лише в Україні та державі-агресорі. Це радянсько-російська спадщина, яка не наближає нас до Євросоюзу”, – наголошує Микола Ільчук.
Натомість має з’явитися прогресивна шкала відповідальності, коли за кожні додаткові +10 км/год водії платитимуть вищий штраф. Адже дослідження свідчать: що більша швидкість, то менше у кермувальника шансів зреагувати та вжити заходів для уникнення аварії (а отже – і більший ризик ДТП). Також містам потрібне право не тільки збільшувати, але і зменшувати максимальну швидкість на своїх дорогах.
Повний текст Маніфесту читайте за посиланням
Також автори Маніфесту закликають створити систему штрафних балів. За нею водії-порушники отримують не лише штраф, а й певну кількість балів. Якщо перевищив ліміт – втрачаєш право сідати за кермо на певний час.
“Вчора ми мали радісні новини, адже футбольна збірна України перемогла. І в футболі можна побачити жовті та червоні картки. Їх присуджують або коли хтось дуже часто і зухвало порушує правила, або ж якщо порушення грубе і небезпечне. Аналогічна система повинна бути на дорогах у вигляді штрафних балів”, – вказав Віктор Загреба, менеджер проєктів Кампанії “За безпечні дороги”, експерт з безпеки дорожнього руху.
У сусідній Польщі така система допомогла за останні 10 років вдвічі зменшити смертність на дорогах, хоча автівок у країні стало більше.
“Адже зараз у нас водії порушують – деякі часто, зухвало і багато – а отримують максимум попереджувальний свисток, а часто й взагалі нічого. Натомість штрафні бали виконують функцію впливу і стримування для тієї меншості людей – 5-15% в різних суспільствах – які зневажають правила, мають надмірну самовпевненість, і, не виключено, високий рівень достатку. Для них штрафи, камери чи поліція не є стримувальними факторами”, – наголосив Віктор Загреба.
Детальніше про систему штрафних балів читайте за посиланням
У Кампанії “За безпечні дороги” виокремлюють ще одну проблему – водіїв у стані сп’яніння. Тут Україна може скористатися досвідом держав-членів Євросоюзу. Зокрема, це так звані “Пункти тверезості” (місця, де здійснюють повну або вибіркову перевірку водіїв на стан сп’яніння), суворіша відповідальність та інші заходи, як-от евакуація автівки, якщо водій виявився нетверезим.
Необхідно розширювати функціональність системи автофіксації й на інші порушення, а також збільшувати кількість камер. Такі системи вже спонукали водіїв менше перевищувати швидкість, а надалі вони можуть виявляти й інші порушення – наприклад, проїзд на червоне світло. Важливо, аби комплекси автофіксації були мобільними та змінювати місця свого розташування: тоді водії не зможуть просто оминати їх.
Експерти також звертають увагу, що Україна – чи не єдина держава у Європі, де приватні легкові автомобілі не проходять технічний контроль придатності. Він має діяти для всіх транспортних засобів (із відеофіксацією, аби уникнути зловживань). Це – не лише запобіжник проти “аварійних” машин на дорогах, а й зобов’язання України за Угодою про асоціацію з ЄС.
Водночас, автори Маніфесту відзначають: важливий не лише контроль і покарання, а й просвітництво та належна підготовка водіїв. Тому пропонують запроваджувати загальнонаціональні освітні програми та інформаційні кампанії з безпеки руху.
Позитивний приклад у цій сфері – ситуація з ременями безпеки. З 2017 року Кампанія “За безпечні дороги” вчить українців пристібатися, і відсоток водіїв, котрі користуються ременями, поступово зростає (так, порівняно з 2020 роком він збільшився на 14 відсоткових пунктів).
Так само слід реформувати систему навчання і екзаменації водіїв. Тут головних завдань два: по-перше, оновити програму, аби учні здобували актуальні, прикладні й корисні знання. А ще – мінімізувати корупційні ризики, зокрема запровадивши незалежні перевірки відеозаписів іспитів.
Крім того, організації-підписанти пропонують створити посаду Уповноваженого з безпеки дорожнього руху (за аналогією з мовним омбудсменом чи іншими уповноваженими). Він має координувати органи державної влади і публічно звітувати про безпеку дорожнього руху.
Знаходити рішення допоможуть і нові стандарти обліку, збору та публікації даних за європейським стандартом CADaS. З ними держава та суспільство зможуть системно аналізувати фактори аварійності – і реагувати відповідно.
Ще одна вимога стосується інфраструктурних змін, які б зробили безпечнішими дороги державного значення. Також важливо створити безпечні умови для пішоходів і маломобільних груп населення та інфраструктуру для велосипедистів і громадського транспорту.
Віктор Загреба також нагадав, що Кампанія “За безпечні дороги” розробила методологію для визначення оптимальної швидкості на вулицях і дорогах: її також слід використовувати при плануванні змін. Адже, до прикладу, вулиця у спальному районі та відокремлена автодорога без тротуару і велодоріжок – це різні випадки, і в останньому можна дозволити і 70 км/год. Важливо зберігати конструктивний підхід.
“Ми виступаємо за реформи, ми не хочемо просто пригнічення, заборон і поліцейської держави, де за все будуть карати і обмежувати. Ми виступаємо саме за розумну політику на державному та місцевому рівнях, аби зменшити кількість ДТП, травм і смертей”, – підсумував він.
Учасники Кампанії “За безпечні дороги” відзначають, що виконання Маніфесту не лише зменшить кількість ДТП, а й зробить країну безпечнішою та комфортнішою для життя всіх учасників дорожнього руху. А це мотивуватиме українців залишатися в країні та повертатися додому з-за кордону.
Кампанія “За безпечні дороги” і Центр демократії та верховенства права готові надати медіа додаткову інформацію та коментарі. Звертайтеся за електронною адресою pr@cedem.org.ua чи на Facebook-сторінку Кампанії.
