8 та 9 вересня 2022 року Центр демократії та верховенства права провів дводенний тренінг для розпорядників публічної інформації. Співорганізатором заходу виступило Міністерство культури та інформаційної політики. Це вже другий такий тренінг, попередній відбувся 10-11 серпня.

За два дні тренінг пройшли понад 600 учасників. Модератором заходу виступив Андрій Матат, юрист ЦЕДЕМ. Під час навчання зокрема йшлося про таке:

• Що робити із запитами на інформацію, якщо немає можливості надавати відповіді на них у зв’язку з війною?
• Чи можна застосовувати відстрочку у задоволенні запиту, зважаючи на воєнний стан?
• Як відповідати на запити, що стосуються воєнного стану, дій військових, надання медичної допомоги, евакуації населення тощо?
• В яких випадках можна обмежувати доступ до інформації під час війни?
• Як відповідати на запити про надання суспільно важливої інформації під час війни?
• Розміщення публічної інформації на сайтах розпорядників: що можна, а що ні? 

Також експерти відповідали на питання учасників.

“Є величезний інтерес до теми доступу до інформації у воєнний час. Для мене це ознака того, що тема є надзвичайна актуальною. З точки зору міністерства, головне питання у воєнний час в контексті відкритості – знайти справедливий баланс у тому, щоб наша держава навіть у час війни лишалася відкритою. Хоча деякі права і свободи обмежені, право звертатися до органів влади лишається захищеним Конституцією та законами”, – наголосив Тарас Шевченко, заступник Міністра культури та інформаційної політики України з питань європейської інтеграції.

“Перш за все я висловлюю подяку нашим захисникам і захисницям за те, що наближають перемогу та вам усім: за те, що ви працюєте. Бо робота кожного з нас на усіх напрямах веде нас до перемоги. Тренінг розроблений з максимальним урахуванням попереднього досвіду, адже ми побачили величезний запит на таке навчання. Наша команда доклала зусиль, аби усі події були проактивними. Бажаю всім отримати максимально цікаву та корисну інформацію, знання якої буде максимально втілене у практику”, – підкреслила Олеся Холопік, директорка Центру демократії та верховенства права.

Розпочала лекційну частину тренінгу Тетяна Олексіюк, експертка ПРООН в Україні з доступу до інформації, адвокатка, член Групи Спеціалістів з доступу до офіційних документів під Конвенцією Тромсо. Вона провела лекцію на тему “Робота із запитами під час війни та оприлюднення інформації на офіційних вебсайтах”.

Експертка розповіла про право на доступ до інформації, відповідно до якого громадяни можуть надсилати запити до розпорядників, аби дізнатися відомості, які їх цікавлять (але є певні умови для цього). Водночас, є й інші способи отримати інформацію. Так, людина може прийти на засідання місцевої ради у своєму місті, районі чи області, працювати з документами, частину інформації розпорядники публікують на власних онлайн-ресурсах.

Аби орієнтуватися у сфері доступу до інформації, потрібно знати не лише закон, а й практику його застосування. Тож Тетяна Олексіюк поділилася посиланням на роз’яснення та рекомендації Уповноваженого ВРУ з прав людини і Постанову Пленуму Верховного Суду, де якісно проаналізовані обов’язки розпорядників інформації. Ними слід користуватися, аби розв’язувати спірні питання.

• Особливості реалізації права на доступ до публічної інформації в умовах воєнного стану – Роз’яснення Уповноваженого ВРУ з прав людини;
• Рекомендації Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань додержання конституційного права людини і громадянина на доступ до інформації;
• Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду №10 від 29 вересня 2016 року “Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації”.

Головною темою її лекції стали строки для відповіді на запит. Попри воєнний стан, вони не змінилися. За 5 робочих днів після отримання запиту орган повинен відповісти. Розпорядник може надіслати запитану інформацію, відмову, або вказати, що запит опрацьовуватимуть 20 днів (якщо він стосується великого обсягу інформації чи потребує пошуку серед значної кількості даних).

Розпорядникам може прийти особливий запит: у ньому людина проситиме надати інформацію, яка стосується життя і свободи, надзвичайних подій тощо, і зробити це за 48 годин. Однак розпорядник не завжди зобов’язаний це робити. Він обирає: погодитися чи відповідати за звичні 5 днів.

У воєнний час розпорядник отримує і право на відстрочку – якщо є непереборні обставини, через котрі він не може вчасно надіслати інформацію. Однак просто відповісти, що “в країні війна” не можна. Потрібно пояснити запитувачу: як саме вона завадила вам відповісти. Наприклад, були втрачені сервери.

У лекції другого навчального дня Оксана Ващук-Огданська, юристка, спеціалістка у сфері доступу до публічної інформації, членкиня Координаційної ради при Омбудсмені, провела лекцію на тему “Обмеження доступу до публічної інформації під час війни”. Головною темою її виступу був трискладовий тест.

Але ще перед трискладовим тестом розпорядникам слід відповісти на низку питань. Зокрема, чи є інформація, котру в них запитали, публічною? Зокрема, чи існує вона взагалі, чи створили її суб’єкти владних повноважень (або інші розпорядники), виконуючи свої обов’язки. Експертка також нагадала про інформацію з обмеженим доступом: конфіденційну, службову та таємну.

Крім того, має значення, чи інформація була поширена раніше. Якщо, до прикладу, про пункти роздачі гуманітарної допомоги вже відомо з інших джерел, будь-які аргументи щодо припинення її розголосу поступатимуться перед правом громадян знати. Адже вони мають скористатися послугами чи допомогою, про яку йшлося (інакше у ній немає сенсу).

Сам же трискладовий тест працює так: якщо у вас запитують інформацію, ви маєте відповісти на три питання. 

• По-перше, чи слугуватиме її секретність інтересам національної безпеки, правопорядку, захисту прав інших людей тощо?
• По-друге, якщо все ж оприлюднити цю інформацію, чи нашкодить вона цим інтересам? Що саме може статися і яка ймовірність цих наслідків?
• По-третє, чи переважатиме ця шкода суспільний інтерес людей отримати інформацію. І якщо так, то чому саме?

Якщо принаймні на одне з цих питань розпорядник відповідає “так” – він має надати інформацію, навіть коли вона є таємною чи конфіденційною. Причому трискладовий тест проводять не для всього документу, а для кожної його частини.

Наостанок Оксана Ващук-Огданська розповіла про конкретні алгоритми обмеження доступу до інформації.

За підсумками тренінгів учасники отримали сертифікати.

Ця подія стала можливою завдяки фінансовій підтримці Швеції