Судова практика у сфері доступу до інформації, “трискладовий тест”, який визначає, чи надавати обмежену у доступі інформацію, а також можливості захисту свого права у суді та міжнародних інстанціях – для юристів, які захищають право громадян на доступ, ці питання важливі у практичній роботі. Тож саме їх розглядали під час тренінгу “Судовий захист права на доступ до публічної інформації”, що відбувся 18 вересня 2019 року. Захід організував Центр демократії та верховенства права.
Українці наразі мають право на доступ до інформації завдяки Закону “Про доступ до публічної інформації”, ухвалення якого добивався Центр демократії та верховенства права. Закон встановлює правила, а практичне їх дотримання залежить як від знань та доброчесності розпорядників (які і надають інформацію), так і від здатності пошукачів інформації захистити своє право – зокрема і в судах.
Тому учасниками тренінгу стали правники, які працюють з запитами та захищають у судах не тільки своє право на інформацію, а й права інших осіб. Дізнатися юридичні нюанси судового захисту і не допускати помилок – такими були їхні очікування.
Щоб виграти судову справу потрібно орієнтуватися у основних поняттях профільного Закону. Тож Тетяна Олексіюк, експертка Програми розвитку ООН розповіла про ключові положення у цій сфері, розпорядників та їхні обов’язки. Зокрема, дала визначення публічній інформації, адже дія профільного Закону поширюється лише на неї. Відповідно, учасники дізнались у чому відмінність запитів на доступ до публічної інформації від адвокатських запитів чи звернень громадян, які будуть розглядатися за іншою процедурою.
Тетяна Олексіюк розповіла про те, яка публічна інформація є відкритою. В першу чергу, це інформація, що стосується діяльності органів влади чи інших структур, які фінансуються бюджетним коштом. До прикладу, міністерства, облдержадміністрації чи комунальної лікарні. Тож де бюджетні кошти – там і відкрита інформація.
Винятки з цього принципу також передбачені законом – до прикладу, інформація про бюджетні кошти, виділені на сферу нацбезпеки та оборони. Ще одним критерієм відкритості є наявність суспільного інтересу, тобто коли інформація важлива для громадськості.
“Приклад простий: якщо я міністр освіти, то всім було б цікаво бачити мій диплом: чи достатньо я компетентна, аби виконувати свої обов’язки. Якщо ж я просто Тетяна Олексіюк, і хтось запитає цю інформацію в управлінні освіти, вони скажуть: “ні, це конфіденційна інформація”, – пояснила експерт. Суспільний інтерес залежить від конкретної ситуації.
До речі, за певних умов розпорядниками можуть бути і приватні структури: до прикладу, компанія-монополіст або завод, який має важливу для громадян інформацію про стан довкілля.
Експерт також радить уважно вивчити постанову пленуму ВАСУ №10, яка роз’яснює чимало спірних моментів у сфері доступу
Якщо ж право громадян на доступ до інформації порушене, вони можуть захищати його не лише в Україні. Тетяна Олексіюк у другій лекції розповіла про міжнародні способи захисту своїх прав. Зокрема, громадяни можуть звертатися до Європейського суду з прав людини, який приймає скарги на такі порушення. Це тривала процедура (процес розгляду зазвичай триває кілька років), однак рішення ЄСПЛ буде обов’язковим і в Україні. Альтернативою є подання скарги до Комітету ООН з прав людини.
Крім того, темою тренінгу став “трискладовий тест”. Це юридичний механізм, який визначає, чи надавати інформацію з обмеженим доступом, наприклад конфіденційну чи таємну інформацію. Про його використання розповіла Оксана Ващук-Огданська, юристка ЦЕДЕМ.
Так, за схемою “трискладового тесту” розпорядник має перевірити три критерії. По-перше, чи відбувається обмеження доступу до інформації винятково заради захисту передбачених законом інтересів, наприклад, національної безпеки чи неупередженості правосуддя. По-друге – чи завдає розголошення інформації істотної шкоди цим інтересам. А також – чи переважає суспільний інтерес цю шкоду. Якщо принаймні на одне питання можливо відповісти “ні” – інформація надається.
Тому, до прикладу, документи з архівів СБУ, що стосуються радянської доби мають бути (і були) опубліковані: вони не мають стосунку до нацбезпеки незалежної України. Так само можна надавати на запит інформацію про результати податкової перевірки комунальної лікарні, адже громадяни мають інтерес знати, як працює їхній заклад.
А от імена, прізвища та фото підозрюваних у кримінальних справах повідомляти запитувачу вже не можна. Суспільству це цікаво, але тут є загроза шкоди: і для роботи слідчих (адже фігуранти справи дізнаються про свій статус), і для самих підозрюваних, адже йдеться про репутацію людей.
У підсумковій же сесії Оксана Ващук-Огданська зосередилась на оскарженні порушення права на доступ. Експерт назвала основні порушення у сфері доступу до публічної інформації. Для цих випадків вона дала поради щодо підготовки документів, необхідних для судового оскарження.. Досвід з оскарження порушень Закону лектор аналізувала спільно з учасниками – адже деякі з них також мають успішну судову практику. Крім того, на тренінгу обговорювали рішення Верховного Суду у сфері доступу до публічної інформації, адже на них орієнтуються і суди нижчих інстанцій.
Христина Буртник, юристка ЦЕДЕМ, розповіла учасникам тренінгу про підтримку стратегічних справ у сфері доступу до публічної інформації Фондом захисту права на інформацію, роботу якого координує ЦЕДЕМ. Також, учасники дізнались про онлайн-конструктор позовної заяви. Так, на сайті Центру демократії та верховенства права кожен громадянин може без додаткових знань та навичок згенерувати позовну заяву для оскарження у суді відмови у доступі на інформацію. Конструктор – універсальний онлайн-інструмент, за допомогою якого будь-хто може написати судовий позов, що відповідатиме вимогам та міститиме усю необхідну інформацію.
Проведення тренінгу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID “Медійна програма в Україні”, який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Центру демократії та верховенства права та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.
