17 вересня Центр демократії та верховенства права провів онлайн-дискусію “Як редакції ухвалюють рішення: верифікація під час війни та дезінформації”. Журналісти, редактори, фактчекери, викладачі й представники медійного регулятора говорили про перевірку повідомлень про обстріли, роботу з анонімними телеграм-каналами, виправлення помилок і нові ризики, пов’язані зі штучним інтелектом.
Захід став другим у серії обговорень, присвячених викликам у сфері медіа- та інформаційної грамотності. Дискусія спиралася на «Практичний гайд з впровадження медіа- та інформаційної грамотності: рекомендації для медіаорганізацій на основі досвіду українських редакці», який ЦЕДЕМ підготував у 2025 році.
Відкриваючи зустріч, заступник директорки ЦЕДЕМ і головний експерт із медійного права Ігор Розкладай наголосив: поширеність певного твердження ще не робить його правдивим. Помилкові факти та історичні міфи можуть роками переходити з одного матеріалу в інший, потрапляти на офіційні сторінки, у Вікіпедію, а згодом – і до відповідей генеративного штучного інтелекту.
«Коли якийсь наратив дуже часто і масово звучить, здається, що він правильний. Наше завдання виробити звичку постійно вчитися і ставити під сумнів свої знання. ШІ теж може бути помічником, але з ним треба вміти працювати і його треба перевіряти», – сказав Ігор Розкладай.
Модерувала дискусію експертка з медіаграмотності та фактчекінгу Альона Романюк. Однією з головних тем стала дилема між оперативністю і точністю. Під час війни редакції часто мають вирішувати, чи публікувати інформацію, яку вже поширили телеграм-канали, але офіційного підтвердження ще немає.
Коли Telegram уже повідомив, а офіційні джерела мовчать
Головний редактор онлайн-медіа “Перший Запорізький” Андрій Вавілов розповів, що особливо складною є робота з повідомленнями про обстріли. У соціальних мережах майже відразу з’являються фото, відео та свідчення очевидців, тоді як поліція або місцева влада можуть оприлюднити узагальнену інформацію через годину чи дві. Іноді пізніші результати експертиз узагалі змінюють первинну версію щодо типу зброї або обставин влучання.
Через це аудиторія може сприймати два уточнені повідомлення одного медіа як суперечність, навіть якщо редакція в обох випадках коректно посилалася на уповноважені органи.
«Аудиторія не завжди відрізняє медіа від усього іншого, що є в Telegram. Для неї Суспільне і “Труха” можуть стояти в одному ряду. Тому ми опиняємося у слабшій позиції», – пояснив Вавілов.
За його словами, в окремих випадках редакція свідомо витримує паузу, пропускаючи вперед ресурси, які створюють ажіотаж, і публікує інформацію тоді, коли її вже можна подати максимально коректно. Водночас така стратегія означає, що перевірена новина може отримати менше уваги, ніж перші непідтверджені повідомлення.
У випадку очевидних подій редакція може оприлюднити попередню інформацію, чітко позначивши її статус. Наприклад, якщо місце події можна геолокувати, а фото й відео надходять із кількох незалежних джерел, медіа може повідомити про ймовірне влучання, продовжуючи чекати на коментар влади.
Учасники також звернули увагу на наслідки інформаційного вакууму. Коли офіційні структури й професійні медіа тривалий час не повідомляють про подію, люди шукають відповіді в анонімних каналах. Саме там змішуються правдиві повідомлення, реклама, маніпуляції та навмисні інформаційні вкиди.
«Офіційне джерело» також потрібно перевіряти
Під час дискусії пролунало кілька прикладів того, як неперевірені повідомлення поширювали офіційні сторінки державних органів або громад. Учасники згадали історію про нібито найстарішу метричну книгу Сихова, яку поширило Міністерство юстиції. Перевірка в архіві засвідчила, що йшлося про інший населений пункт і документ іншого періоду.
Інший приклад – повідомлення про дитину, яка нібито загинула під час затримання батька представниками ТЦК на Полтавщині. Насправді подія сталася в іншому регіоні, але історію перенесли в новий локальний контекст і поширили через чати, сторінки громад, блогерів та медіа.
Учасники погодилися, що статус джерела не може замінити перевірку самого твердження. Особливо обережно медіа мають працювати з радниками посадовців, телеграм-каналами державних структур та іншими ресурсами, які можуть бути частиною інформаційної кампанії.
Окремо говорили про історичні міфи. Професорка Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського Оксана Тур навела приклад історії про одночасний розстріл кількох сотень кобзарів, яку досі повторюють у публічному просторі, хоча документальних підтверджень саме такого епізоду немає.
«Важливо говорити фактами – правдивими, доведеними й верифікованими. Росія скоїла стільки злочинів, що нам не потрібні додаткові історичні міфи», – прокоментувала Романюк.
Помилки потрібно визнавати, але не використовувати для дискредитації медіа
Ще одна тема дискусії – реакція редакцій на помилки. Учасники погодилися, що повністю уникнути їх неможливо, особливо під час швидкого новинного циклу. Однак довіра залежить від того, чи пояснює медіа, що саме сталося, чи виправляє матеріал і чи повідомляє про зміни аудиторію.
Альона Романюк розповіла, що з 2022 року, помічаючи помилку українського медіа, намагається спершу звертатися безпосередньо до редакції. На її думку, публічний розбір має бути відповідальним, адже Росія системно використовує окремі помилки для підриву довіри до українських медіа загалом.
Водночас виправлення не повинно перетворюватися на приховування проблеми. Видалити допис без пояснення недостатньо: аудиторія має розуміти, що попередня інформація була неточною і чому редакція її змінила.
Стандарти мають діяти і в соцмережах медіа
Фактчекерка “Гвара Медіа” Ольга Яковлева звернула увагу на ситуації, коли редакції не розміщують сумнівний матеріал на своєму сайті, але дозволяють собі опублікувати його в TikTok, Instagram чи Telegram.
«Медіа інколи роблять у соцмережах те, чого не зробили б на своїй офіційній платформі [на вебсайті – ред.]. Це небезпечно, бо дедалі більше людей споживають контент саме через соціальні мережі», – сказала вона.
Яковлева розповіла про перевірку згенерованого за допомогою ШІ відео, яке поширили харківські телеграм- та інстаграм-сторінки. Після звернення фактчекерів адміністратор визнав, що ролик не був автентичним, і видалив його. В іншому випадку після комунікації з редакцією телеканал прибрав із TikTok відео з неправдивою історією про ТЦК.
Проте така робота потребує часу й ресурсів: фактчекерам доводиться встановлювати походження контенту, звертатися до поліції, органів влади та редакцій, а також домагатися публічного виправлення.
Якість інформації впливає і на фінансову стійкість редакції
Дослідник стійкості редакцій Андрій Бистров наголосив, що фактчекінг безпосередньо пов’язаний із репутацією та фінансовою спроможністю медіа. Бізнес, обираючи майданчик для реклами, оцінює не лише охоплення, а й публічний образ видання.
«Неможливо побудувати стабільну й стійку редакцію без якісного, впізнаваного і надійного бренду медіа. Якщо редакція не звертає уваги на якість новин, заголовків і перевірку фактів, її бренд стає вразливим», – сказав Бистров.
Учасники обговорили й відповідальність рекламодавців, які фінансують анонімні телеграм-канали. Співпраця відомого бізнесу з такими ресурсами фактично легітимізує їх в очах аудиторії. Натомість відмова компаній від реклами в каналах, які систематично поширюють маніпуляції, може сприяти розвитку здоровішого інформаційного середовища.
Редакторська «чуйка» залишається важливою і в епоху ШІ
Наприкінці зустрічі учасники говорили про генеративний штучний інтелект. Редакціям дедалі частіше доводиться перевіряти не лише тексти, фото й відео, а й особи авторів та експертів.
Альона Романюк навела приклад закордонного видання, до якого звернулася фрилансерка з переконливим портфоліо і нібито готовими коментарями фахівців. Перевірка показала, що частина експертів і цитат була вигадана, ймовірно за допомогою ШІ. Історію вдалося викрити завдяки тому, що редактор зв’язався безпосередньо з людиною, якій приписували коментар.
Цей випадок показує: якісний стиль, правдоподібний текст і публікації у відомих виданнях більше не можуть бути достатнім доказом надійності автора. Редакціям доведеться перевіряти портфоліо, особи співрозмовників і першоджерела цитат.
Головним висновком дискусії стала потреба не вибирати між швидкістю і точністю, а виробляти зрозумілі процедури роботи з неповною інформацією. Серед таких практик пауза перед публікацією, підтвердження з кількох незалежних джерел, чітке маркування попередніх даних, перевірка першоджерел, прозоре виправлення помилок та однакові редакційні стандарти для сайту і соціальних мереж.
«Як редакції ухвалюють рішення: верифікація під час війни та дезінформації» реалізовується Центром демократії та верховенства права в межах проєкту «Посилення інформаційної стійкості України шляхом підвищення медіа- та інформаційної й ШІ грамотності» у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Проєкт є частиною ширших зусиль ЮНЕСКО щодо підтримки свободи вираження поглядів і доступу до достовірної інформації в Україні.
