Саме 2 грудня 1766 року Король Швеції Адольф Фредерік підписав перший в Європі закон про пресу, який зафіксував право жителів королівства на доступ до публічної інформації.

“Ця свобода друку додатково включатиме все листування, обставини справ, документи, протоколи, вироки та ухвали, незалежно від того, чи були вони ухвалені в минулому, чи ж будуть ініційовані, затверджені, надані, здійснені і видані надалі, до, під час і після розгляду справ судами нижчих інстанцій, апеляційними та вищими судами й урядовими відомствами, нашими старшими управителями та консисторіями або іншими державними органами, і без жодних відмінностей щодо виду справ, будь вони цивільними, кримінальними або церковними, чи інакше тією або ж іншою мірою пов’язаними з релігійними суперечками; а також більш давні й нещодавні скарги й роз’яснення, позови та зустрічні позови, що були або будуть подані до Палат Нашого Верховного Суду, а також офіційне листування та пам’ятні записки, що вже були або можуть у майбутньому бути видані Офісом Канцлера юстиції; проте ніхто не може бути зобов’язаний отримувати та друкувати, чи то у повному, чи то у скороченому вигляді обставини справи, у більшому обсязі, ніж те, що він сам запитує та вважає за достатнє і що, за потреби, має негайно надаватися всім, хто звернувся за їх отриманням, під загрозою застосування положень, наведених у наступному параграфі; але у кримінальних справах, що були вирішені через взаємне примирення між приватними особами, ніхто не може без згоди сторін скористатися цією свободою доти, доки вони залишаються живі; а також, якщо під час судового провадження чи у тексті вироку з’явиться щось таке, що стосується тяжких і незвичних лиходійств і мерзенностей, хули на Бога і на Главу Держави, зловмисних і підступних задумів у цих та інших важливих кримінальних справах, забобонів та інших схожих питань, то воно має повністю виключатися”, – говориться у параграфі 6 цього закону.

Закон заклав підвалини для формування культури відкритості в Європі. Україна спираючись на багатовіковий досвід Європи з 2011 року послідовно імплементує механізми доступу до публічної інформації та впроваджуґ принципи прозорості щодо різних питань пов’язаних з публічними коштами, прозорістю і підзвітністю публічного сектору.

Український переклад, здійснений Андрієм Чорноморченком, є другим у світі перекладом цього закону.

Текст закону доступний за посиланням.