Соціальні медіа в умовах повномасштабної війни стали для медіа і джерелом інформації про події на передовій чи у прифронтовій зоні, і засобом, щоб швидко повідомляти читачам останні новини.
Однак таке співіснування не завжди безхмарне: журналісти нерідко стикаються з блокуваннями, а з їхніми матеріалами конкурує дезінформація та фейки. Тож Центр демократії та верховенства права разом із Незалежною медійною радою у співпраці з Фундацією “Суспільність” провели публічну онлайн-дискусію “Робота журналістів з соцмережами під час війни: від блокування акаунтів до публікацій з передової”, аби обговорити, як ефективно взаємодіяти у соцмережах та вирішувати проблеми.
Відеозапис дискусії дивіться за посиланням
За останні роки медіа почали по-іншому використовувати інформацію з соцмереж, каже Отар Довженко, голова Незалежної медійної ради, головний редактор “Детектора медіа”. Раніше фейсбук не вважався надійним джерелом інформації, її треба було перевіряти. Ресурси, які цього не робили, отримували репутацію сайтів-сміттярок.
“Зараз же посадовці комунікують через ФБ і телеграм, тож ми звикли, що сторінка із синьою галочкою є офіційним джерелом. Але ось недавній кейс: Людмила Денісова, яка тиражувала різні, як виявилося, перекази телефонних розмов з повідомленнями про згвалтування. Медіа зробили сотні новин на основі її постів. Але я перевірив їх, і виявилося, що телеграм-канал видалений, дописи у фейсбуку теж зникли. Тобто журналісти начебто користувалися офіційним джерелом, а зараз не мають доказів”, – наголосив він.
Отар Довженко закликає медійників врахувати цей досвід, адже звичка брати інформацію з соцмереж без перевірки може поставити їх у дуже непередбачувані ситуації. До того ж, лишається проблема дезінформації та фейків, на які соцмережі досі не дали чіткої і системної відповіді.
За словами Ігоря Розкладая, члена Незалежної медійної ради, заступника директора, головного експерта з медійного права ЦЕДЕМ, люди дарма уявляють “штучний інтелект” у соцмережах як робота, котрий аналізує емоції, контекст і сам робить висновки. Такого технологічного рівня людство досягне за 20-30 років. Скоріше, діють складні алгоритми, котрі використовують певні шаблони, за якими ухвалюють рішення. Через це матеріали українських журналістів у соцмережах нерідко блокують.
“Алгоритми не сприймають емоції та контекст! Тому вам може “прилітати” за речі, про які ми думаємо “а що тут такого?”. Відповідно, оскаржувати порушення потрібно завжди. Навіть якщо у 90% не буде позитивного рішення. Бо інакше ми покажемо системі, що все окей. Можу навести приклад: коли була хвиля страшних фото [з Бучі та Ірпеня], почалися бани, але я подав скаргу на ФБ, і вони буквально за півдня вирішили це питання, хоч і не на 100%. Бо люди мали навчити алгоритм, як діяти”, – наголосив Ігор Розкладай.
Він також порадив журналістам вивчати Стандарти Спільноти Facebook. Так, від користувачів вимагають достовірності (ви маєте назватися справжнім іменем та прізвищем), конфіденційності (не публікувати фото паспортів та подібні документи), уникати мови ворожнечі та зображень оголеного тіла. Також слід пам’ятати, що шкідливим контентом мережа вважатиме напад на людей на основі захищених ознак: через етнічність, расу, гендер, релігію, будь-що інше.
За словами Тетяни Авдєєвої, членкині Незалежної медійної ради, юристки ЦЕДЕМ, соціальні мережі уважніше модерують зони, де тривають збройні конфлікти. Зараз модераторів, котрі працюють з українським сегментом, побільшало, багато хто знайомиться з нашою тематикою. Є і зміни в правилах.
“Зазвичай Фейсбук забороняє зображення насильства, але зараз цю норму послабили. У нашому випадку їх можна публікувати, але якщо ці фото фіксують воєнні злочини чи порушення прав людей. Мережа просто їх “заблюрить”. Адже часто зображення – єдине джерело інформації про злочини, відтак, у соцмережі піклуються, щоб свідчення лишалися доступними”, – вказала вона.
Експертка закликає і самих журналістів бути відповідальними користувачами: до прикладу, обережно ставитися до репостів і шукати підтвердження. Механічна публікація чужих дописів порушує стандарти повноти інформації, а тому ніколи не буде гарним рішенням.
А якщо медіа публікує новину на основі посту, то має ретельно перевірити дату. Адже навіть якщо допис з’явився три дні тому, читачі можуть сприйняти його як новий. Помилка може бути небезпечною: наприклад, якщо йдеться про час та місце евакуації з зони бойових дій.
Така увага експертної спільноти до соціальних мереж невипадкова, адже за даними руху “Опора”, 76,6% людей користуються соцмережами, щоб отримувати інформацію. Майже 54% українців довіряють їм: з одного боку, це на користь медіа, а з іншого – стає проблемою, коли люди довіряють інформації з анонімних телеграм-каналів, наголосила Діана Дуцик, членкиня Комісії з журналістської этики, виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікацій.
“Зараз це питання не лише етики, а й бізнесу. Здається, треба повернутися до ідеї, що деякі блогери, за певної кількості читачів у них, мають отримувати статус медіа і підпорядковуватися певним правилам, це дуже важливий момент, хоча не всі згодні з ним”.
Хоча зазвичай соцмережі допомагають журналістам оперативно інформувати читачів, війна внесла головну зміну: у багатьох випадках важливо не опублікувати матеріал найшвидше, а діяти відповідально.
“Можна стати переможцем у медійному просторі, але якщо через це постраждають військові чи інфраструктура, не факт що це вас тішитиме. – каже Дмитро Тузов, член Незалежної медійної ради, ведучий радіо НВ, ведучий програми “Медіаклуб”, медіаексперт ГО “Фундація “Суспільність”. – Тому зрозуміло, що зйомки треба узгоджувати з військовими, а правила не змінилися з 2014 року: не “світити” геолокацію, не прив’язуватися до ландшафту, знімати крупними планами. Можливі винятки, але якщо вони узгоджені з військовими”.
Також експерт поділився практичними порадами для роботи “в полі”, на зразок того, що з армійцями можна домовитися про доступ до комунікаторів Starlink, аби передати інформацію до редакції.
