Зокрема, йшлося про оприлюднення публічної інформації на офіційних платформах, обмеження у воєнний час та особливості публікації відкритих даних. Тренінги відбулися у співпраці з Міністерством культури та інформаційної політики України і за підтримки Медійної програми USAID в Україні. Їх учасниками стали 1412 державних службовців з усієї країни. Модерували захід Євгенія Стаднік, юристка, проєктна менеджерка ЦЕДЕМ та Марічка Заверуха, асистенка юриста ЦЕДЕМ.

Тарас Шевченко, заступник Міністра культури та інформаційної політики України з питань євроінтеграції, відзначив важливість цієї теми, вказавши, що для МКІП одним із ключових стратегічних документів є стратегія інформаційної безпеки, яка стосується і доступу до інформації.

“Інформаційна безпека – це також відкритість органів влади. Це також захист прав журналістів – і така окрема стратегічна ціль також присутня. Тому я дуже радий, що в представників державних органів є велика зацікавленість та потреба дізнаватися більше про законодавство про доступ до публічної інформації, практику його застосування. Особливо – в теперішній час”, – наголосив він.

Ігор Розкладай, заступник директорки, головний експерт з медійного права Центру демократії та верховенства права, відзначив, що система доступу до інформації є одним із наріжних каменів інформаційного права, а останні три роки були надзвичайно складними для розпорядників і запитувачів. 

“Війна принесла ще більше коректив і розуміємо, що з одного боку, люди й далі хочуть отримувати інформацію. А з іншого боку, розуміємо, в якій ситуації опинилися розпорядники. Головне – що ми разом і не є протиборчими сторонами, а навпаки, намагаємося допомогти одне одному, аби система працювала”, – відзначив експерт.

Першу лекцію – про доступ до публічної інформації у період воєнного стану – провела Тетяна Олексіюк, експертка ПРООН в Україні з доступу до інформації, адвокатка, член Групи Спеціалістів з доступу до офіційних документів під Конвенцією Тромсо. Вона розповіла про основні виклики у цій сфері:

• Необґрунтовані обмеження у доступі до інформації;
• Закриття порталу відкритих даних та публічних реєстрів;
• Регрес щодо оприлюднення публічної інформації.

Експертка відзначила, що існує 5 форматів доступу до публічної інформації. Окрім запиту (коли людина звертається до розпорядника, як-от ОДА чи лікарні, по інформацію), громадяни мають право відвідувати засідання колегіальних органів (наприклад, прийти на сесію міської ради і послухати її), ознайомлюватися з документами у спеціально відведених місцях та отримувати інформацію онлайн: читаючи її на сайтах розпорядників або в форматі відкритих даних.

Тетяна Олексіюк розповіла про деталі роботи з запитами. Зокрема, про підстави для відмов, часові рамки та визначення обставин непереборної сили, коли розпорядник не може відповісти на запит. Якщо розпоряднику прийшов запит, а закон не дає однозначних пояснень, допоможуть ці матеріали.

• Особливості реалізації права на доступ до публічної інформації в умовах воєнного стану – Роз’яснення Уповноваженого ВРУ з прав людини;
• Рекомендації Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань додержання конституційного права людини і громадянина на доступ до інформації;
• Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду №10 від 29 вересня 2016 року “Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації”.

Оксана Ващук-Огданська, юристка, спеціалістка у сфері доступу до публічної інформації, членкиня Координаційної ради при Омбудсмені, розповіла про обмеження доступу до інформації у воєнний час.

Так, презумпція відкритості інформації продовжує діяти – наголосила експертка. Закон України “Про правовий режим воєнного стану” не передбачає прямої можливості встановлювати будь-які заборони чи обмеження на виконання розпорядниками законних обов’язків з розгляду запитів чи оприлюднення публічної інформації.

Обмеження справді існують, але у випадку, якщо інформація є конфіденційною, службовою чи таємною. Аби визнати її такою, є чіткі законні підстави. Втім, це ще не причина для автоматичної відмови. Лекторка розповіла про принцип, за яким розпорядники мають визначати, чи надавати ці відомості на запит. Ключовим тут є “трискладовий тест” із трьох питань:

• По-перше, чи слугуватиме її секретність інтересам національної безпеки, правопорядку, захисту прав інших людей тощо?
• По-друге, якщо все ж оприлюднити цю інформацію, чи нашкодить вона цим інтересам? Що саме може статися і яка ймовірність цих наслідків?
• По-третє, чи переважатиме ця шкода суспільний інтерес людей отримати інформацію. І якщо так, то чому саме?

Крім того, експертка порадила держслужбовцям алгоритм прийняття рішення про обмеження доступу до публічної інформації – 9 питань, які допоможуть визначитися.

Однак публічна інформація також може існувати у форматі відкритих даних. Про нормативно-правову базу публічної інформації у такому форматі йшлося в лекції Надії Бабинської-Вірної, експертки з відкритих даних, координаторки ініціативи OpenUp Ukraine та Михайла Корнєєва, керівника експертної групи з відкритих даних Міністерства цифрової трансформації.

Так, Надія Бабінська-Вірна навела визначення даних: це відомості, отримані шляхом вимірювання, спостереження, логічних або арифметичних операцій і представлені у формі, придатній для постійного зберігання, передачі і (автоматизованої) обробки. Закон вказує, що публічна інформація у вигляді відкритих даних:

• Це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами (машиночитний формат: XLS, CSV, JSOM, XML тощо);
• а також вільний та безоплатний доступ до неї, і її подальше використання (зміни до ЗУ “Про доступ до публічної інформації” від 09.04.2015).

Надія Бабінська-Вірна вказала і на обов’язки розпорядників. Вони повинні:

• Надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит;
• Оприлюднювати її;
• Регулярно оновлювати її;
• Розміщувати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх вебсайтах.

Так само розпорядники відповідатимуть за достовірність та актуальність інформації. А доступ до даних має бути безкоштовним. Експертка говорила також про роботу з відкритими даними (зокрема, формати та проблеми розпорядників) і зміни, викликані воєнним станом.

Михайло Корнєєв продовжив тему відкритих даних під час воєнного стану. Він розповів про закони “Про інформацію”, “Про доступ до інформації” та постанови Кабміну, які регулювали цю сферу до повномасштабного вторгнення – і Постанову КМУ №263, яка дозволила на час воєнного стану закривати доступ до даних. Натепер недоступні набори даних від розпорядників із Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей.

Оскільки зараз ситуація не до кінця врегульована, поділився Рекомендаціями Міністерства цифрової трансформації України щодо переліку наборів даних які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та Рекомендаціями щодо оприлюднення наборів відкритих даних на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. 

Втім, є інформація, яку точно не варто розголошувати: назви та адреси об’єктів критичної інфраструктури, а також найменування та розташування підрозділів ЗСУ, правоохоронних органів, СБУ, розвідувальних органів, Державної спеціальної служби транспорту, Управління держохорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України.

Денис Губашов, аналітик видання Texty.org.ua, консультант із впровадження політики відкритих даних ОМС розповів держслужбовцям про технічні аспекти створення, обробки та публікації відкритих даних. Зокрема, як люди користуються відкритими даними: з ними можна створювати аналітичну статтю, чат-бот, інтерактивний сервіс та багато іншого. 

Учасники дізналися про принципи побудови процесів оприлюднення даних та інші практичні аспекти, як-от словник даних, паспорт даних. Йшлося і про вибір формату для публікації:

• Скановані PDF, зображення (JPG) – їх можна лише переглядати;
• Сторінки вебсайтів (HTML), DOC, DOCX, ODT, XLS, XLSX, ODS – у них можна шукати дані, зберігати та копіювати;
• Формати CSV, JSON, XML – можна написати код, який буде збирати та аналізувати дані;
• Формат, коли дані розуміють машини, тому обмін ними майже автоматичний. 

За підсумками навчання учасники отримали сертифікати про проходження тренінгу.

Центр демократії та верховенства права регулярно проводить тренінги з доступу до публічної інформації, тож слідкуйте за нашими анонсами на вебсайті або фейсбук-сторінці ЦЕДЕМ.