Центр демократії та верховенства завершив всеукраїнську серію тренінгів з доступу до інформації для держслужбовців. Експерти Центру спільно з Офісом Уповноваженого ВРУ з прав людини протягом 2018 р. провели 25 навчальних тренінгів у всіх обласних центрах України та м. Київ. Тренінги викликали значний інтерес серед посадовців усіх районів областей: участь у них взяли більше 800 працівників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, комунальних підприємств та інших державних органів. Проводили їх юристи Центру демократії та верховенства права Христина Буртник і Оксана Огданська, члени Мережі захисників права на доступ та працівники секретаріату Омбудсмана.

Українське законодавство у сфері доступу до публічної інформації зобов’язує державні органи надавати широкий спектр інформації на запит громадян. Однак реальна можливість отримати інформацію і її якість прямо залежать від роботи посадовців, а отже – їхніх навичок та знань. Водночас, серед самих посадовців є запит на фахові консультації та практичне навчання, на який і відповідають тренінги.

Робота з запитами: практика замість інструкцій

Усі тренінги відбувалися за єдиною програмою. Лектори спільно з учасниками аналізували Закон «Про доступ до публічної інформації» та його практичне застосування. Зокрема, держслужбовців навчали відповідати на інформаційні запити громадян: як правильно надавати інформацію та у яких випадках відмова є законною.  

Так, йшлося про те, що вся інформація, якою володіють органи державної влади чи місцевого самоврядування є публічною: кожен документ, лист, фотографія тощо. Однак це не означає, що вона є безумовно відкритою. У деяких випадках доступ може обмежуватися законодавством.

Враховуючи визначення публічної інформації, можна сказати, що обов’язок надавати інформацію стосується лише готових даних, а не тих, які потребують створення. Наприклад, Державна служба статистики повинна надати інформацію про кількість шлюбів та розлучень по регіонах. Однак не зобов’язана вираховувати, на скільки відсотків перший показник переважає другий, адже ці дані не є створеними на момент отримання запиту. Аби розібрати складні і неоднозначні випадки, лектори приділили багато уваги питанням, які виникають у службовців на практиці, та вирішували проблемні їх спільно з учасниками.

Трискладовий тест: що означає і як застосовувати

Основну увагу під час практичних завдань приділили трискладовому тесту – юридичній процедурі, яка є ключовою при визначенні, чи надається інформація з обмеженим доступом.

Коли держорган отримує запит на таку інформацію, він зобов’язаний перевірити інформацію за трьома критеріями, зазначеними у частині другій статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації». Простіше кажучи, службовець повинен відповісти на три питання, які і визначать «долю» інформації.

Якщо принаймні на одне з питань можна дати негативну відповідь (наприклад, відомості не захищені законом), інформація повинна надаватися. На тренінгу учасників навчали практичним навичкам, як проводити при розгляді запиту таку оцінку у конкретних ситуаціях.

Найперше, розпорядник має визначити, чи існує законодавче обмеження на доступ до такої інформації. Наприклад, Законом «Про нотаріат» заборонено розголошення нотаріальної таємниці, аналогічний статус має банківська таємниця. Лише у разі, якщо заборона на розголошення прямо передбачена законом (а не підзаконними актами), і захищає інтерес, зазначений у пункті 1 частини другої статті 6 цього Закону (так звані «захищені інтереси» – зокрема, національній безпеці, громадському порядку, правам інших людей чи неупередженості правосуддя тощо), розпорядник може перейти до наступного питання.

По-друге, чи може ця інформація завдати шкоди «захищеним інтересам». Однак просто вказати, що «інформація є шкідливою» – не аргумент, законодавство вимагає обґрунтування. До прикладу, слідча таємниця може бути цікава суспільству, однак її розкриття завадить розслідуванню злочину – а тому завдає істотної шкоди громадському порядку.

По-третє, чи шкода від оприлюднення цієї інформації переважає суспільний інтерес до неї.  Чітке визначення суспільного інтересу дати неможливо, відповідно, розпорядники мають визначати його на власний розсуд, зокрема, враховуючи аргументи запиту. Критерієм тут виступає значущість інформації для життя громадян. Так, інформація про результати перевірки лікарні є конфіденційною, але якість охорони здоров’я та можливі зловживання становлять прямий суспільний інтерес, і інформація може бути надана.

Як зробити доступ ефективнішим

Окремою темою тренінгів були інші формати доступу, не пов’язані з інформаційними запитами. Зокрема йдеться про організацію місця для роботи запитувачів з документами. Це окрема кімната або робоче місце у державному органі, де громадяни можуть працювати з документами як у читальному залі бібліотеки. Експерти розповіли посадовцям, яким критеріям це місце має відповідати. У ньому має бути окремий стіл, доступ до енергомережі, можливість копіювати та сканувати документи.  

Ще одним ключем до ефективного доступу є оприлюднення інформації, зокрема і у форматі відкритих даних. Публічна інформація має бути викладена на сайтах державних органів у зручному форматі. У такому разі громадяни зможуть швидко знаходити будь-які потрібні їм відомості. Розпорядники теж виграють, адже уникнуть роботи з однотипними запитами. До прикладу, якщо на сайті міської ради буде опубліковано розклад засідань та проекти рішень, у містян зникає потреба запитувати їх у органу влади.

Також розпорядники мають обов’язок забезпечити доступ громадян до засідань колегіальних органів влади – про це також ішлося під час тренінгів. Так, органи влади не мають право обмежувати відвідування відкритих засідань. А процедура допуску для громадян повинна бути простою і не встановлювати штучних перешкод для відвідувачів.

За результатами тренінгів ЦЕДЕМ підготував пам’ятку для службовців, відповідальних за доступ до інформації. 

Навчальні заходи організовано в рамках проекту «Омбудсман плюс – моніторинг та співпраця з розпорядниками в регіонах» за підтримки Проекту розвитку ООН в Україні та Міністерства закордонних справ Данії.