Відстояти своє право на інформацію можна, навіть якщо вам відмовляють – черговим доказом цього став випадок із Дорожньою профспілковою організацією Вільної профспілки машиністів України Південно-Західної залізниці (далі – запитувач).
Профспілкові активісти запитували в «Укрзалізниці» інформацію про обсяг грошових коштів, які були перераховані усім дорожнім профспілковим організаціям Південно-Західної залізниці за 2015 та 2016 роки, зокрема виділені на охорону здоров’я, медичне обслуговування, соціальні гарантії та культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу.
Ще на стадії формування запиту Центр демократії та верховенства права консультував запитувача та допоміг сформулювати питання запиту. Як основний аргумент юристи використали те, що запит стосувався розпорядження бюджетними коштами, а доступ до такої інформації не може бути обмежено.
Та попри законні вимоги профспілки, у відповідь надійшла відмова. На думку «Укрзалізниці», вони є розпорядником виключно інформації, якою володіють як природна монополія: умов постачання товарів і послуг та ціни на них.
Cправді, відповідно до ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» природні монополії є розпорядниками згаданої інформації. Проте це не єдина інформація, яку Укрзалізниця зобов’язана надавати.
За порадою ЦЕДЕМ, запитувач вирішив оскаржити порушення своїх прав у суді. Тож профспілкова організація звернулася по юридичний супровід до Фонду захисту права на інформацію. Фонд підтримав справу, адже вона стосувалася системного нерозуміння природними монополіями обов`язку надавати інформацію. Тож юристи підготували позовну заяву до суду.
Та оскільки запитувач відкрито повідомив, що планує звертатися до суду, розпорядник – ПАТ «Укрзалізниця» надіслала ще одного листа. Цього разу запитувачу надали всю інформацію. І це через 2 місяці після своєї попередньої відповіді!
Така реакція доводить, що розпорядник розумів: його відмова незаконна, а інформацію потрібно надати. І якщо справа дійде до суду, то «Укрзалізниця» програє справу і доведеться все одно надати інформацію, а крім того – відшкодувати судові витрати позивачу.
Ця справа показує, як важливо після відмови у вашому запиті використовувати інші шляхи отримання інформації: писати повторні запити, надсилати скарги керівнику розпорядника, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини або оскаржувати порушення свого права на інформацію у суді. Використавши ці механізми, запитувач може отримати інформацію. Головне – не відступати, коли Ваше право на доступ до публічної інформації гарантоване законом.
Детальніше про те як оскаржити дії розпорядника інформації читайте у посібнику «Як оскаржити порушення права на доступ до публічної інформації?».
