Нещодавно на сайті Верховного Суду було оприлюднено Огляд судової практики з актуальних питань доступу до публічної інформації, який містить правові позиції Верховного Суду за 2018–2019 роки. У Огляді є п’ять розділів, які містять опис окремих справ та обґрунтування правових позицій Суду щодо певних питань.
Нагадаємо, що чинним законодавством передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди повинні враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п’ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства). Таким чином, саме ці правові позиції Верховний Суд можуть стати прецедентними. Пропонуємо ознайомитись із короткими підсумками справ із цього Огляду.
1. Визначення поняття «публічна інформація»
1.1. Процес голосування суддів на зборах суддів Господарського суду Рівненської області щодо поставлених на порядок денний питань не є публічною інформацією у розумінні Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», скільки створюється лише після його завершення та полягає у прийнятті рішень, які відображаються, тобто фіксуються, шляхом оформлення відповідного протоколу. Водночас дії щодо незабезпечення гарантій доступу до засідань не є порушенням законодавства про доступ до публічної інформації, передбаченим статтею 24 цього Закону.
1.2. Інформація, пов’язана з виконанням умов договору про інвестиційну (пайову) участь у будівництві, що здійснюється за рахунок земель комунальної власності та бюджетних коштів, не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі умовами жодного договору та підлягає наданню на запит, оскільки доступ до такої інформації вже санкціонований законом і не потребує згоди сторін, які підписали умови такого договору.
1.3. Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, отримані комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто бюджетними коштами (комунальним майном), а отже, є розпорядниками інформації щодо використання бюджетних коштів.
1.4. Чинним законодавством чітко визначено перелік земель комунальної власності, що не підлягають передачі у приватну власність. Надаючи відповідь на запит на інформацію позивача, Департамент комунальної власності Одеської міської ради не зазначив чітко вид запитуваної земельної ділянки, вказавши лише про відсутність можливості передачі таких земель у приватну власність. Таким чином, мало місце надання неповної інформації щодо запитуваних позивачем земельних ділянок.
2. Інформація з обмеженим доступом
2.1. Конфіденційна інформація. Розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. Лише тоді відмова у доступі до запитуваної інформації буде вважатися обґрунтованою та такою, що здійснена відповідно до норм Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
2.2. Службова інформація. Протокол автоматизованого розподілу, створений автоматизованою системою розподілу справ Вищої ради правосуддя, не можна вважати документом, який містить службову інформацію, він лише відображає результат автоматизованого визначення члена цього органу для проведення перевірки дисциплінарної скарги. Наявна у конкретному протоколі інформація є остаточною та незмінною, вона не пов’язана зі змістом рішення члена ВРП щодо скарги та його висновками за результатами її перевірки. Визнання розпорядником інформації певної інформації як службової не означає, що вона стає службовою в розумінні Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
2.3. Відомості, які містять оперативні дані правоохоронних органів про злочини та причетних до їх вчинення осіб, за визначенням категорії «службової інформації», яке встановлене статтею 9 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», не можуть належати до службової інформації, а відомості про особу, щодо якої внесено запис до бази даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, за якою статтею, яким правоохоронним органом та за повідомленням якої особи, що запитувались позивачем, не відповідають сукупності вимог, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», для обмеження доступу до цієї інформації.
2.4. Інформація, яка не підлягає обмеженню в доступі. Зазначену в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру інформацію слід відносити до інформації з обмеженим доступом лише щодо відомостей про: ідентифікаційний код, серію та номер паспорта громадянина України, реєстрацію місця проживання, дату народження, місцезнаходження об’єктів, які наводяться у декларації.
2.5. Не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім’я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів і договорів, які містять вказану інформацію. Якщо в договорі купівлі-продажу, правовому акті органу влади міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з’ясування.
3. Оформлення запитів на інформацію
3.1. Відносини, на які не поширюється Закон України «Про доступ до публічної інформації». Одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», який за змістом є зверненням у розумінні Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п’ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації») та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України «Про звернення громадян».
3.2. Порядок та строки надання відповіді на запит на інформацію. Запит на інформацію має містити, зокрема, загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо. Зазначення назви та змісту документа не є безумовним обов’язком запитувача.
3.3. Поштовий штемпель на конверті підтверджує дату направлення відповіді на запит на публічну інформацію.
4. Відмова у задоволенні запиту на інформацію
4.1. У разі, якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.
4.2. Оприлюднення інформації розпорядником не звільняє його від обов’язку надати публічну інформацію на запит.
4.3. Відмова у задоволенні запиту на публічну інформацію у частині надання копій повного тексту постанов Національного банку України про віднесення банків до категорії проблемних та неплатоспроможних є правомірною, оскільки така інформація з огляду на законодавчі приписи є банківською таємницею.
4.4. Назви навчальних дисциплін, кількість теоретичних та практичних завдань не є інформацією з обмеженим доступом. Запитувана позивачем інформація не є службовою та є узагальненою про військову підготовку студентів, законодавчо не встановлено обмежень щодо доступу до такої інформації, а тому Харківський національний медичний університет протиправно відмовив у її наданні.
4.5. Ненадання запитуваної інформації, володіння якою не заперечується відповідачем, у зв’язку з тим, що вона зберігається в паперовому вигляді, суперечить положенням Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації». Цей Закон прямо забороняє розпоряднику інформації відмовляти у доступі до документа, натомість наділяючи розпорядника інформації правом визначення обсягів інформації, що надається.
5. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації
5.1. Право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
