Війна руйнує будинки, забирає людей та розбиває серця тих, хто втрачає своїх рідних і близьких.

Душевний біль, який виникає після втрати близької людини неможливо втамувати чи приглушити. Зазвичай людина може ще довго перебувати в стані шоку, ступору, оціпеніння.  Разом з тим, горе – це природній процес, що необхідно проживати повністю, не уникаючи жодного з емоційних станів, що його супроводжують. Однак люди в цей час схильні відсторонюватися, замикатися чи відмежовуватись від навколишнього світу, чим можуть спричинити консервацію травматичного досвіду у власній психіці. Саме тому варто дізнатися, яким чином доречно спілкуватися і допомагати людям під час травматичного періоду втрати.

Ми зібрали декілька порад, що сприятимуть екологічному та емпатійному спілкуванню з людьми, що переживають травму від втрати близьких

1. Будьте поруч, будьте готові вислухати і підтримати. При цьому не намагайтеся заспокоювати чи зупиняти емоційний потік людини. Людину, що перебуває лише у першій фазі горя (тобто в шоковому стані), не варто залишати наодинці. Саме в цей момент вона потребує якнайбільше уваги.
2. Не варто казати, що розумієте те, що наразі відчуває людина, якщо самі не відчували схожої втрати. Замість цього висловіть співчуття, зазначивши: «Мені шкода, що тобі доводиться через це проходити» або «Важко уявити, що ти зараз відчуваєш, захоплююся твоєю силою та стійкістю».
3. Запевніть людину, що завжди будете поруч, коли вона цього потребуватиме. Скажіть, що готові підтримувати та любите її. Нагадайте, наскільки вона є важливою для вас.
4. Не намагайтеся уникати згадок про втрату. Якщо людина схоче поговорити про загиблого чи згадати про нього – не робіть вигляд, що нічого не сталося. Згадуйте щось приємне, але говоріть у минулому часі. Не розпитуйте про всі деталі трагедії чи травми, аби не відбулося ретравматизації.
5. Допомагайте людині, але не відлучайте її повністю від виконання буденних справ. Дайте людині відчути її важливість та необхідність її внеску у вашу спільну діяльність. Водночас пам’ятайте, що в неї може бути недостатньо сил на вирішення всіх завдань
6. Якщо це доречно у ваших відносинах, то підтримати людину можна не лише вербально, але й кінестетично, тобто торкаючись її. Обійнявши, поклавши руку на плече чи взявши її руку у свою, ви буквально дасте людині відчути безпеку та захищеність, яких так бракує у моменти втрати.
7. Важливо ділитися саме співчуттям, а не жалем. Адже він може принизити чи зачепити гідність людини. Тож не варто побиватися, примовляючи: «Як же мені тебе жаль» чи «за що тобі таке нещастя?». Натомість можна сказати: «Прийми мої щирі співчуття», «знай, що я поруч» і «ти в усьому можеш на мене розраховувати».
8. Запитайте, чим можете допомогти. Якщо ж людина сама не знає, що їй потрібно, то допоможіть найнеобхіднішим або запитайте поради у її рідних.
9. Дайте людині відпочити та поплакати, при цьому не залишаючи її надовго одну. А коли вона відійде від шокового стану, й захоче побути сама, надайте таку можливість.
10. Під час періоду горя людина переживатиме різноманітну палітру емоційних станів. Не варто знецінювати ці почуття і, тим паче, соромити її за них. Вони минуть, якщо буде змога здійснити емоційну розрядку.

Фундамент екологічного спілкування з людьми, які втратили близьких – це уважне й терпляче ставлення. Відчувши вашу доброзичливість та небайдужість, людина зрозуміє, що вона захищена та огорнута турботою. Це сприятиме поступовому зціленню від травматичного досвіду. Підтримка та близькість допоможе загоєнню душевних ран навіть без будь-яких слів.

#Українці_відповідальні_громадяни #100відповідальнихвчинків #Ukrainians_responsible_citizens #100repsonsibleactions