“Прильоти” в прямому етері, стріми з місць руйнувань і фото стратегічних об’єктів. Усе це мало б зникнути на дев’ятому місяці війни. Однак, попри заклики військових та медійників, ми досі бачимо відео та фото, зняті “по гарячому”, у своїй стрічці. І з цим варто щось робити.
Саме про це була відкрита онлайн-дискусія «“Прильоти” в прямому етері: коли журналістика завдає шкоди Україні», яку Центр демократії та верховенства права і Незалежна медійна рада провели 31 жовтня.
Експерти говорили про наслідки поширення інформації про руйнування інфраструктури у соцмережах та медіа, про варіанти роботи журналістів із такими новинами, а також про те, якою має бути відповідальність українських та іноземних журналістів за висвітлення “прильотів” в прямому етері.
Відео дискусії дивіться за посиланням
За словами Отара Довженка, голови Незалежної медійної ради, редактора, журналіста, медіатренера і дослідника медіа, військове командування від самого початку вторгнення закликало громадян не повідомляти одразу ж про місця, куди влучили ракети і снаряди.
“У просторіччі це називається “не коригувати вогонь”, хоча все складніше. Йдеться не про те що ворог може стріляти у це ж місце ще раз. Однак фото і відео можуть дати росіянам достатньо інформації, щоб вони могли планувати свої дії”, – наголосив він.
Водночас, ще у квітні, після того, як СБУ почала суворіше нагадувати журналістам про заборони, медіа включилися у дискусію. Результатом стала спільна заява Міноборони, МКІП та представників медіа від 27 квітня, де окреслена домовленість.
Так, медіа розуміють, що не можна показувати фото і відео одразу, тому погоджуються на ембарго: відтермінування публікацій про влучання у військові об’єкти на 12 годин, а щодо цивільних об’єктів – на 3 години. А військові розуміють, що журналісти мають потребу висвітлювати обстріли.
Квітнева домовленість зняла частину проблем, але зараз виникли два нові нюанси. По-перше, ворог веде масовані обстріли якраз цивільної інфраструктури: ТЕЦ, електропідстанцій. Для країни буде краще, якщо росіяни взагалі не знатимуть наслідків ударів по цих об’єктах, бо інформація допомагає їм планувати наступні удари.
По-друге, домовленість не вплинула на іноземних журналістів. Коли Київ атакували дрони, кілька закордонних медіа транслювали події у прямому етері. І хоча українські журналісти тримали ембарго, все те, що вони погодилися не показувати, одразу з’являлося на екранах.
Однак домовленості між журналістами та державою не впливають на інше джерело інформації – телеграм-канали, наголосив Сергій Каразій, продюсер Reuters в Україні. “Можна встановити будь-які правила для ЗМІ, ми будемо їх дотримуватися або ні. Але це не матиме значення. Бо якщо ви зайдете у телеграм, то побачите, що у іноземних медіа немає і десятої частини того, що знайдеться тут. Причому відзначають і деякі люди, дотичні до політики, не кажучи вже про звичайні телеграм-канали”, – підсумував він.
Водночас, не висвітлювати “прильоти” взагалі – теж хибний крок. “Передовсім, це робота на іноземну авдиторію. Якщо ми говоримо про підтримку від міжнародних організацій та інших держав, то це напрям роботи МЗС та МКІП. Але коли йдеться про підтримку пересічних іноземців, то вони явно не будуть отримувати дипломатичні ноти від Дмитра Кулеби.
Тож люди мають якось дізнаватися про те, що відбувається в Україні. На жаль, це працює саме так, що підтримка України зростає, коли трапляються якісь масштабні обстріли чи катастрофи”, – пояснила Тетяна Авдєєва, юристка Лабораторії цифрової безпеки, членкиня НМР.
Звісно ж, це не скасовує обов’язку інформувати про “прильоти” правильно. Зокрема, повідомляти мінімум деталей. Медіа мають пам’ятати, що ризикують нашкодити більше, ніж телеграм-канали, адже у останніх інформація з’являється пізніше і часто є маніпулятивною.
Експертка радить медіа уникати формату сенсаційних новин, а замість цього зосереджуватися на особистих історіях людей. Наприклад, збирати коментарі. Це допоможе уникнути дилеми “дати сенсацію і порушити правила або вичекати 8 годин та отримати неактуальний матеріал”.
Іншим складним питанням лишається відповідальність медіа. За словами Людмили Панкратової, виконавчої директорки Інституту розвитку регіональної преси, членкині НМР, їй, як юристці, важко пояснити, чому саме не можна знімати “прильоти”. Роз’яснення Генштабу та етична сторона зрозумілі, однак медіа питають, яке саме покарання вони матимуть за публікації.
“24 березня були ухвалені зміни до Кримінального кодексу, і запроваджена стаття 114-2, яка передбачала, що саме заборонено знімати і поширювати. Вона стосувалася “несанкціонованого поширення інформації”, і стосується тем переміщення зброї, дислокації ЗСУ та інших сил оборони. Але в цьому переліку я не бачу того, що називається “відео прильотів”, – наголосила експертка.
Єдиною статтею, до якої могла б апелювати держава, є стаття 111-2 Кримінального кодексу щодо посібництва державі-агресору, однак і тут виникає низка нюансів. Загалом же Людмила Панкратова дотримується думки, що відповідальність повинна існувати, і бути менш жорсткою: не кримінальною, а адміністративною. Важливу роль може відіграти і саморегулювання.
Експерти говорили і про те, як вплинути на іноземних журналістів. Наразі вони отримують акредитацію в Міністерстві оборони, тож медійникам можна надавати пояснення, чому не можна знімати влучання. У арсеналі держави є і крайній захід: позбавити іноземного кореспондента акредитації, що закриє йому доступ на передову. Втім, аж ніяк не завадить знімати репортажі з міст у тилу.
Марина Сингаївська, заступниця генерального директора “Укрінформ” висловилася за максимальне мовчання медіа, “наскільки це можливо”. Вона називає проблемою те, що очільники обласних адміністрацій можуть одразу ж повідомити, яка ТЕЦ зазнала обстрілу. Натомість експертка радить не вказувати таку інформацію.
“Був випадок, коли після удару по об’єкту, один із працівників виклав відео, зняте з телефона. Якось так сталося, що воно потрапило на російські телеграм-канали, і через пару годин ця ТЕЦ знову зазнає удару. Для мене головне – не нашкодити, і це набагато важливіше, ніж проінформувати, нехай навіть ми втратимо трафік”, – підсумувала вона.
Надалі Незалежна медійна рада планує видати довідник для іноземних журналістів, де буде пояснено, як можна висвітлювати обстріли, а чого слід уникати.
