6 липня 2021 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №5735 про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” та деяких інших законів України щодо створення умов для безбар’єрності та захисту прав осіб з інвалідністю (н.д. Елла Рєпіна). Головним завданням проєкту є покращення доступу осіб із вадами слуху до телевізійних програм державних телеканалів. 

Що пропонує законопроєкт?

Автор проєкту Закону пропонує доповнити новими положеннями статтю 13 Закону “Про телебачення і радіомовлення”. Згідно з ними, державні телерадіокомпанії будуть зобов’язані забезпечити субтитрування або переклад жестовою мовою “офіційних повідомлень, передач, програм, матеріалів, іншої аудіовізуальної інформації, яка розміщується в ефірі такими телерадіоорганізаціями”. 

При цьому субтитри і переклад повинні розміщуватися на екрані максимально читабельно і доступно, щоб зміст програми був повністю зрозумілим. Телерадіоорганізації зобов’язані розглядати пропозиції та зауваження осіб із вадами слуху. 

Наголошуємо, що йдеться саме про державні телерадіокомпанії, тож приватні телеканали не підпадатимуть під дію закону. 

Разом з тим, проєкт Закону пропонує накладати стягнення у вигляді попередження на телерадіоорганізації, які не виконують вимог щодо субтитрування і перекладу жестовою мовою. Згідно з частиною 9 статті 27 Закону “Про телебачення і радіомовлення”, якщо після попередження проблема не вирішена, на порушника можуть накласти штраф. 

Як працюватиме закон?

Згідно з пояснювальною запискою, в Україні проживає близько 2 млн людей з вадами слуху. Тобто критично велика частина населення потребує спеціальних умов для безперешкодного перегляду телебачення. 

Тож законопроєкт дійсно може певною мірою сприяти безбар’єрності для людей з інвалідністю. Водночас виникає питання до того, чи задовольнить це потреби людей з вадами слуху так, як того б хотілося? Адже частка аудиторії державних телеканалів дуже низька, порівняно з приватними каналами і навіть Національною суспільною телерадіокомпанією, яка не є державним підприємством і не підпадатиме під цей закон. Ось, наприклад, частки аудиторії різних телеканалів в Україні за даними BigDataUa станом на червень 2021 року: 

Абсолютно очевидно, що державні телеканали майже не користуються популярністю, а їхній контент не цікавить аудиторію. Проте тільки такі канали, згідно з запропонованим проєктом Закону, зобов’язані будуть забезпечувати переклад жестовою мовою або субтитрування. Тож є сумнів щодо того, чи задовольнить Закон потреби людей з вадами слуху.

Також проєкт Закону має логічну помилку. У статті 23 чинного Закону “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” йдеться про те, що телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, забезпечують субтитрування або переклад жестовою мовою “офіційних повідомлень, кіно-, відеофільмів, передач і програм у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України”. Тобто від наявності чи відсутності актів Кабміну залежить і переклад чи субтитрування. При цьому проєкт нового Закону не передбачає заміни цього положення, а лише додає нове: про державні телерадіоорганізації (про що йшлося у попередньому розділі). Якщо ухвалити новий закон без вилучення чи зміни цієї норми, то існуватиме колізія, адже буде незрозуміло, чи потрібен буде акт Кабміну для субтитрування та перекладу, чи ні. Тож телеканали зможуть не виконувати цих вимог, посилаючись на відсутність акту Кабміну. 

Висновки

Законопроєкт потребує доопрацювання, аби не допустити колізій. Більше того, необхідно проаналізувати ефективність впровадження обов’язків щодо субтитрування чи жестового перекладу виключно для державних телерадіоорганізацій. Можливо, варто розглянути варіант покладення такого обов’язку на приватні і комунальні телеканали для певних категорій програм і передач. 

Картка законопроєкту: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/27294