23 травня 2024 року Верховна Рада України ухвалила проєкт Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень” №7033-д в першому читанні з можливістю модифікації тексту поза регламентними обмеженнями відповідно до статті 116 Регламенту ВРУ.
Законопроєкт зареєстрований у січні 2023 року і Центр демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) уже закликав не підтримувати його в такій редакції.
Автори законопроєкту обґрунтовують необхідність змін “проблемою, що склалася на практиці, а саме коли окремі відомості досудового розслідування розголошуються або можуть розголошуватися особами, які мають повний доступ до Реєстру, що спонукає слідчі органи приймати постанови щодо обмеження повного та загального доступу до електронних копій судових рішень у Реєстрі. У свою чергу завчасне попередження про обшук, про проведення негласних слідчих (розшукових) дій може призвести до знищення доказів у кримінальному провадженні”.
Відповідно до Закону України “Про доступ до судових рішень” на повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру мають право судді, а також посадові чи службові особи, визначені Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. До таких осіб належать працівники апаратів судів, Вищої ради правосуддя, НАБУ, СБУ та інших правоохоронних органів.
Таким чином, держава замість вирішення питання на рівні правозастосування та підвищення дисципліни осіб, що мають повний доступ до Реєстру, а також чіткого логування активності кожного користувача пропонує “просте” рішення – обмежити доступ до інформації навіть тим особам, у т. ч. і суддям, що мають повний доступ до Реєстру судових рішень.
ЦЕДЕМ підтримує розширення положень закону на всі суди України, а також встановлення реалістичнішого строку оприлюднення у 3 дні. Водночас, положення щодо обмеження доступу до рішень про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні такого клопотання, а також про дозвіл або відмову на проведення негласної слідчої (розшукової) дії є непропорційним і не відповідає меті таких рішень та порушує право особи на захист, зокрема, й від свавільного втручання в приватне життя, у т.ч. збору персональних даних.
У випадку проведення відкритого обшуку, рішення має оприлюднюватися не пізніше дня, коли такий обшук був проведений у т. ч. для ефективного оскарження. У випадку негласних дій інформація має оприлюднюватися не пізніше дня, коли процесуальні дії щодо певної особи були припинені.
Особливе занепокоєння викликають правки до статті 7 Закону щодо відомостей, що не підлягають розголошенню в текстах судових рішень. По-перше, звертаємо увагу на неповний перелік інституцій, відомості про яких не може розголошуватися. В цьому переліку відсутні такі важливі відомства, як Національна гвардія України та Державна служба надзвичайних ситуацій.
По-друге, таке безумовне віднесення інформації до інформації, що не розголошується, не відповідає принципу відкритості інформації: та інформація, що була відкрита раніше, не може обмежуватися в доступі. За логікою авторів законопроєкту, будь-яке судове рішення щодо юридичної особи Суспільного мовлення АТ НСТУ, наприклад щодо питань авторського права чи порушення гарантій, передбачених законом, не може бути оприлюднене, адже НСТУ має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, попри те, що така інформація є загальнодоступною.
Також викликає занепокоєння безумовне обмеження в доступі до рішень щодо злочинів проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби. Частина таких справ несе значний суспільний інтерес, адже стосується публічних діячів, вищих посадових осіб, посадових осіб силових відомств, зокрема тих, що працювали в інтересах Росії. Приховування інформації про таких осіб не лише не відповідає меті охорони інформації, але і сприяє відчуттю безкарності, адже суспільство не буде належним чином поінформоване про справделиве покарання для таких осіб.
Зважаючи на вищезазначене, ми закликаємо:
Суттєво доопрацювати законопроект з метою балансування інтересу захисту національної безпеки, захисту представників НГУ та ДСНС, але водночас захисту права суспільства знати про забезпечення принципу справедливості у притягненні до відповідальності колаборантів, корупціонерів та інших осіб, що підривають безпеку держави, а також права особи на захист від свавільного втручання у приватне життя.
Залучити фахівців у сфері медіа, доступу до публічної інформації та захисту персональних даних до підготовки законопроєкту у другому читанні для пошуку і вироблення ефективного балансу між інтересами і правами.
