“Росія – це сім’я для Африки. Ми родина, тому що маємо спільну історію”,

Ібрагім Траоре, очільник військової хунти Буркіна-Фасо 

на саміті “Росія-Африка” (липень 2023)

Росія не перший рік намагається поширити свій вплив у Африці. Більше того, ця тема стає “гарячою” і в українському інфопросторі – у жовтні 2023 року Центр протидії дезінформації при РНБО України опублікував звіт про російську дезінформацію в Африці, яка, з-поміж інших, просуває наративи: “Росія робить внесок у глобальну продовольчу безпеку та є надійним торговельним партнером Африки”, “Захід – колонізатор та імперіаліст”, “Захід спровокував війну з РФ та продовжує її розпалювати”. 

З іншого боку, російський іномовник Sputnik регулярно проводить телемости з африканськими медійниками про те, як РФ варто поглиблювати співпрацю з країнами Африки в сфері медіа. Більше того, арабомовний підрозділ Russia Today (RT) був відкритий ще в 2007 році та став першою регіонально спрямованою гілкою холдингу – задовго до появи RT UK (2014), RT America (2010), RT France (2017), RT en Español (2009) та RT Deutsch (2014). У сучасних умовах санкційного обмеження мовлення на території США та ЄС два основних іномовники РФ – RT і Sputnik – перемикають свою увагу на інші країни, зокрема на африканські. Крім медійного виміру, є торгівля зброєю, проведення самітів “Росія-Африка”, культурна дипломатія через “Россотрудничество”, співпраця в атомній галузі, освітні обміни та врешт-решт використання приватних військових компаній на континенті для різних завдань.

Перед безпосереднім оглядом російського іномовлення у країнах Африки корисним буде зрозуміти, як російський політикум і експертне середовище сприймає континент взагалі, яке місце відводить йому в зовнішньополітичній стратегії та які перешкоди бачить для втілення власних цілей.

 Сцена саміту “Росія – Африка”, липень 2023 року (Адміністрація президента РФ, Wikimedia Commons)

Найбільш актуальний верхньорівневий документ, який описує стратегію РФ у Африці, є “План действий Форума партнерства Россия – Африка на 2023–2026 годы” – документ, ухвалений як результат саміту “Росія – Африка” у липні 2023 р. У рамках саміту сторони також підписали одну підсумкову та три секторальних декларації, одна з яких стосується інформаційної безпеки. “План” має окремий розділ “Средства массовой информации” та передбачає закріплення договірно-правової бази співпраці, розширення інституційних зв’язків, проведення тренінгів для африканських журналістів та студентів-медійників, поглиблення співпраці з Африканським Союзом Телерадіомовлення, а також обмін кадрами та спільну участь в експертних заходах. Декларація про співпрацю в сфері інформаційної безпеки має більш загальний характер, а сторони домовились про проведення профільної зустрічі “Росія – Африка”, яка буде присвячена “безпеці в сфері використання інформаційно-комунікаційних технологій”.

Погляди експертного середовища відображені в аналітичному звіті “Россия и Африка: аудит отношений” від дискусійного клубу “Валдай”. На основі голосувань в Генеральній асамблеї ООН клуб виділяє три групи африканських країн залежно від їхньої наближеності до РФ. Хоча автори вказують на те, що не варто “абсолютизувати” голосування в Генасамблеї ООН, вони все ж будують два висновки з цього факту: “…наш аналіз дозволяє, по-перше, формально зафіксувати відсутність єдності країн Африки відносно Росії. І, по-друге, зробити висновок, що до продовження співпраці з Росією відкриті в першу чергу ті 19 країн, які жодного разу не проголосували “за” (маються на увазі антиросійські резолюції в Генасамблеї ООН з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну – авт.). Ці держави, здається, і складають ядро для подальшого просування діалогу Росії з країнами континенту”. Повний список цих країн наступний: Алжир, Буркіна-Фасо, Бурунді, Гвінея, Зімбабве, Камерун, Республіка Конго, Малі, Мозамбік, Намібія, Судан, Танзанія, Уганда, ЦАР, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Есватіні, Ефіопія та ПАР.

Погляди російського медійного середовища, а саме очільниці Управління з роботи з країнами Африки в Sputnik Вікторії Буданової, викладені на конференції “Россия – Африка: сотрудничество в области медиа“: “Співпраця між ЗМІ Африки та Росії почувається прекрасно … У нас понад 20 партнерств із африканськими ЗМІ … Африканський континент ментально дуже близький нам попри географічну віддаленість“.

Учасники першого саміту “Росія – Африка”, жовтень 2019 року (Уряд ПАР, Flickr)

Традиційні медіа РФ у Африці

Саміт 1.0: Інтенція. У 2019 році, на першому саміті “Росія – Африка”, Олексій Волін, який на той момент був заступником міністра зв’язку та масових комунікацій РФ, заявив про готовність російських RT і ТАСС до “обміну інформацією”, “надання новинних сюжетів, аналітичних програм, документальних фільмів” та навіть до “прийняття африканських журналістів у себе, щоб вони могли пройти курси підвищення кваліфікації”. Заступник міністра закордонних справ РФ і спеціальний представник президента РФ у справах Близького Сходу та Африки Михайло Богданов тоді ж заявив, що RT спрямована на “співпрацю з африканськими інформаційними агентствами у питанні розповсюдження контенту RT англійською, французькою та арабською мовою”.

“Між двома самітами”. Процес пошуку нової аудиторії був органічно прискорений санкціями Європейського Союзу та подальшим ускладненням мовлення в багатьох західних країнах у зв’язку з повномасштабним вторгненням в Україну. Саме тоді RT, Sputnik та інші російські медіа починають ще більш активно інтегруватися в Африку і не тільки. За цей час сталися певні успіхи. У 2023 році RT відкрило власний офіс у Алжирі – це стало першим фактом фізичної присутності RT на континенті. Станом на січень 2024 року алжирський підрозділ RT Arabic безперешкодно працює навіть на Facebook, хоча основні канали агентства були заблоковані на платформі. У 2023 році запустили додаток Sputnik Africa в App Store і Google Play. У 2022 році також з’явилися новини про план відкрити студію RT у Південній Африці. На момент написання статті студія ще не функціонує, але не можна говорити про остаточну відмову від цього плану. Між 2019 і 2023 у Африці з’явилося 3 нових “Русских дома”, своєрідних “культурних посольств” РФ у різних країнах, на додачу до 8 існуючих – у Малі, Алжирі та Судані. На початку 2024 року голова “Россотрудничества” Євгеній Прімаков заявив, що організація має намір відкривати “Русские дома” в нових країнах і розширювати присутність у тих, де вони вже є. Також, протягом періоду між двома самітами відбувалися школи SputnikPro – журналістські тренінги, які географічно охоплюють багато країн, зокрема африканські. Більше того, в 2023 році в межах школи проведена тематична сесія “Росія та Африка: незмінне, змінне, нове” в межах стипендіальної програми InteRussia від Московського державного інституту міжнародних відносин.

Саміт 2.0: Розширення горизонтів. Перед початком медіафоруму в межах другого саміту “Росія – Африка” міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров звернувся до учасників зі словами: “Із задоволенням констатую, що російські інформагентства та телеканали успішно здійснюють професійну діяльність на Африканському континенті. Їхні репортажі, художні та документальні фільми незмінно користуються попитом у багатомільйонної аудиторії африканців”.  Важко дійсно виміряти вплив російського іномовлення на vox populi мешканців африканських країн відносно РФ загалом і її зовнішньої політики зокрема, але факт є фактом: RT, Sputnik і частково ТАСС не витрачали час дарма та просували власні наративи для аудиторії, яка потенційно може бути сприятливою до російських меседжів: антизахідна риторика, загорнута в позірний “антиколоніалізм” від “країни, яка ніколи не мала колоній”. Навіть вже згаданий “Валдай” у своєму “аудиті російсько-африканських відносин” вказує на те, що “постійне нагадування про непричетність Росії до колонізації Африки” є  важливою політичною основою для подальшої розбудови взаємодії з Африкою. Тим не менше, хоча б один “барометр” громадської думки все ж існує: у червні 2023 року компанія Ipsos опублікувала результати опитування вибірки африканських країн, серед яких – країни з кращими економіками континенту: Нігерія, Кенія та ПАР. І для України важливо, що все-таки більшість населення цих країн вбачають Росію агресором, але інший висновок з цього опитування – існує велика кількість (по 10-15%, а іноді навіть більше) людей, які ще не знайшли однозначної позиції відносно російсько-української війни. І саме думка цієї групи людей може становити найбільшу загрозу для України.

У рамках саміту “Россия-Африка” 2023 року в якості окремого блоку відбувся медіафорум. На ньому переважно обговорювали виклики співпраці РФ і Африки: “колективний Захід”, “економіка санкцій та її вплив на медіапартнерство”, “нові формати медіа Глобального Півдня” тощо.  Список учасників вражає: на форум приїхали медійники з Конго, Кот-д’Івуару, Алжиру, Намібії, Уганди, Сенегалу, Мавританії, Алжиру, Марокко, Єгипту, Лівії, Тунісу, Судану, Ефіопії, Нігерії, Малі, Коморських островів, а також члени міждержавних об’єднань у сфері медіа. Результати також є: наприклад, Sputnik вдалося укласти нові партнерства з агенціями з Сенегалу, Гамбії, Мавританії, Кенії та Уганди. Ці партнерства означають обмін контентом і взаємне висвітлення певних питань. Наприклад, ці агентства потенційно можуть стати рупорами для ретрансляції пропаганди РФ про російсько-українську війну.

Існують також різноманітні події на базі університетів, присвячені обміну досвідом між медіа РФ і Африки. Наприклад, у Московському державному університеті ім. Ломоносова в 2023 році провели два круглих столи між працівниками RT, Sputnik і ТАСС та африканськими медійниками. За результатами події учасники дійшли висновку, що між РФ і Африкою важливо мати спільну інформаційну платформу. Загалом, теми круглих столів перегукуються з пунктами “Плану дій”, згаданого вище: інтеграція та посилення співпраці з регіональними акторами нібито для підвищення взаємної “обізнаності”. У Російському університеті дружби народів незадовго до саміту “Росія – Африка” пройшов медіафорум з однаковою назвою, який, за твердженням організаторів, об’єднав 200 журналістів з 35 країн Африки. Говорили про також про обмін досвідом та інформаційну співпрацю, а ще про досягнення Цілей сталого розвитку.

Телебачення. Згідно з даними міжнародної організації супутникового зв’язку (INTELSAT), телебачення покриває 42% домогосподарств Субсахарської Африки (близько 100 млн домогосподарств). Якщо додати до цього числа населення Північної Африки, то воно може сягати 150-170 млн домогосподарств. Зараз в усіх африканських країнах є можливість дивитися RT через супутникове телебачення – канал передає сигнал переважно через єгипетські супутники Nilesat для півночі Африки та через російські супутники “Експрес” – для решти континенту. До початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 11 з 55 країн Африканського Союзу мали змогу дивитися RT на кабельному телебаченні. Ще 11 країн мали доступ до каналу через різноманітні регіональні онлайн-сервіси. Один з найбільших стрімінгових сервісів Африки, StarTimes (має 27 млн користувачів у 30 країнах континенту), навесні 2022 року додав у свій каталог RT. Тим не менше, у лютому 2023 року з’явилася новина про відімкнення RT на цьому сервісі – компанія ретранслювала RT через нідерландський супутник SES-5, який відімкнув трансляцію. Це зменшує кількість країн з 11 до 4: Камеруну, Ефіопії, Зімбабве та Гани. Чи знайшла StarTimes альтернативу для відновлення RT у вигляді вищезгаданих супутників – невідомо. RT на своїх ресурсах також стверджує, що StarTimes – це єдиний провайдер каналу на кабельному телебаченні для Кенії, Руанди, Уганди та Замбії, але інформації про відключення кабельного сигналу немає, тож невідомо, чи кількість країн з можливістю дивитися RT через “кабель” змінилася.

Іномовлення РФ: соцмережі

Російське іномовлення зокрема активно працює в соціальних мережах. Хоча Meta і X заблокували основні сторінки RT і Sputnik на своїх платформах під час початку повномасштабного вторгнення РФ, через два роки ситуація виглядає дещо інакше: X відновив профілі цих агентств (основні сторінки RT і Sputnik верифіковані та мають 3.1 млн і 376 тис. підписників відповідно). Meta не відновила заблоковані сторінки, але на Facebook все ще присутні алжирський та єгипетський підрозділи RT з 500 тис. і 1 млн підписників відповідно. З одного боку, ця аудиторія відносно невелика, якщо порівняти її, наприклад, з Al Jazeera (28 млн підписників), яка зокрема спрямована на Північну Африку, або з єгипетським виданням “День” (27 млн). З іншого боку, французьке медіа Africanews має 235 тис. підписників; найбільша алжирська газета Echorouk – 2.8 млн. Відповідно, ці регіональні сторінки RT мають свою нішу серед місцевої аудиторії та можуть певним чином впливати на думку населення. На платформі також представлені працівники агентства: наприклад, очільниця алжирського офісу Ясміна Муссус або колишня голова близькосхідного бюро Пола Слієр (згідно з профілем у LinkedIn, звільнилася в травні 2023 року).

У відкритому доступі є багато оглядів російської дезінформації в соціальних мережах, спрямованої на африканських користувачів, найбільш комплексний з яких – це мепінг великих дезінформаційних кампаній в Африці в період з 2014 по 2022 рр. від Africa Center for Strategic Studies – аналітичного центру при Міністерстві оборони США. Він  містить кампанії з російським “корінням”, як-от “ферми ботів” з однаковими антифранцузькими публікаціями в Камеруні, ЦАР, ДР Конго та інших франкомовних африканських країнах; кампанії з підтримки Сил швидкого реагування Судану (RSF) у боротьбі проти центрального уряду та його дискредитація як “маріонеток США”; виправдання вторгнення РФ в Україну для аудиторії Нігерії, Гани та ПАР.

Розглянемо детальніше нові випадки дезінформації, які сталися вже після публікації згаданого мепінгу або не потрапили в перелік, а саме Буркіна-Фасо та Чад. 

Ібрагім Траоре, очільник хунти Буркіна-Фасо (Lamine Traoré,  Voice of America)

Буркіна-Фасо. У 2022 році в країні сталося два військових перевороти: один у січні та інший у вересні. Після першої “спроби” на вулицях столиці країни Уагадугу почалися мітинги на підтримку хунти, а учасники демонстрацій розмахували російськими прапорами та скандували гасло “Хай живе Росія!” Вже у вересні, внаслідок розбіжностей всередині хунти, до влади прийшла група на чолі з молодим енергійним капітаном Ібрагімом Траоре – раніше він брав участь у миротворчій місії ООН у Малі та в придушенні ісламістського повстання на території Буркіна-Фасо. Вже за рік, у липні 2023 року, І. Траоре на саміті “Росія – Африка” дякуватиме В. Путіну за ініціативу з безкоштовної передачі зерна та заявлятиме, що з РФ потрібно вибудовувати партнерські стосунки, адже це відповідає потребам не тільки буркінабського народу, а й всього населення Африки.

Як так сталося? Ще в 2021 році в інфопросторі країни активізувалася потужна проросійська та антифранцузька хвиля, яка розхитувала Буркіна-Фасо через соціальні мережі протягом всього 2022 року. Методи поширення дезінформації були різними: використання відео, згенерованих штучним інтелектом, на яких неіснуючі люди висловлювалися на підтримку військових країни; створення мультфільмів, у яких найманець ПВК “Вагнер” розчавлює щура, який відіграє образ французького впливу в Буркіна-Фасо; запуск реклами на Facebook неавтентичними сторінками з контентом або на підтримку хунти, або з висміюванням Франції. Загалом, в інфопросторі Буркіна-Фасо через Facebook певний час безперешкодно функціонували “медіа” та “громадські організації”, які маскувалися під місцеві інституції. Згідно з розслідуванням All Eyes on Wagner – OSINT-проекту, який займається моніторингом активності ПВК “Вагнер” і афілійованих організацій, багато згаданих “медіа” та “ГО” фінансувалися через структури, дотичні до ПВК “Вагнер”. Їхня активність часто мала ознаки мережевої – вони одночасно публікували ті чи інші новини, робили певні заклики тощо. Ця діяльність підсилювалася голосами місцевих інфлюенсерів – African Digital Democracy Observation відзначає, що протягом 2022 року в Африці зросла активність проросійських інфлюенсерів, які мають велике охоплення – деякі відео в жанрі “політичного огляду” набирають по 500 тис. переглядів. Результат політичних перетворень останніх двох років – у лютому 2023 року з країни вийшов французький військовий контингент, а вже у січні 2024 року в Буркіна-Фасо прилетіли російські військові інструктори для “допомоги в патрулюванні небезпечних ділянок”.

Чад. Центральноафриканська країна входить у неспокійний рік – у країні цього року будуть і парламентські, і президентські вибори. Також у Чаді з одного боку розміщена база французької армії, а з іншого – країна “затиснута” війною в Судані зі сходу, де РФ має свій інтерес у підтримці Сил швидкого реагування, та Нігером із заходу, де в липні 2023 року стався військовий переворот, а на вулицях Ніамею, столиці країни, з’явилися люди з прапорами РФ і відповідними гаслами – ситуація, схожа на буркінабську. До геополітичного “коктейлю” додаються внутрішньополітична нестабільність у вигляді військового конфлікту на півдні країни та слабка економіка – Чад має один з найнижчих показників у Африці за ВВП на душу населення.

А що тим часом відбувається в соціальних мережах Чаду? На аудиторію країни спрямовано багато зусиль від проросійських африканських інфлюенсерів, одна з яких – Наталі Ямб. Про неї свого часу писав Центр протидії дезінформації при РНБО України в контексті просування проросійських тез на Заході відносно підтримки України. Схожою діяльністю Н. Ямб займається і відносно африканських країн, адвокатуючи зменшення присутності Франції на континенті та розширення співпраці з РФ. Наприклад, вона стверджує, що саме президент Франції Еммануель Макрон винен у безпекових викликах для Чаду. Цю тезу підхопили різні неавтентичні профілі на Facebook та X і почали поширювати за мережевим сценарієм – копіювали один і той самий текст та публікували на платформах. Іншою тактикою маніпулювання громадської думки є анонімний пост нібито від бійця Фронту змін і згоди Чаду – повстанської організації, яка прагне зміни режиму в країні. Текст публікації вказував на те, що саме Франція нібито підтримує “диктаторський режим” Чаду й саме вона винна в проблемах, з якими стикається країна – риторика, схожа до згаданої Н. Ямб. Це могло би виглядати як внутрішній конфлікт, але паралельно існує дві змінних: по-перше, бійці Фронту змін і згоди Чаду тренувалися на військових базах під контролем ПВК “Вагнер” у Лівії; по-друге, основним бенефіціаром від політичних змін у франкомовних країнах Африки за останні роки поки що була лише Росія (а це військові перевороти в Малі, Буркіна-Фасо та Нігері).

Наталі Ямб на саміті “Росія – Африка” (Facebook-сторінка Наталі Ямб)

 Африканський ландшафт протидії дезінформації

У країнах Африки існує ряд організацій, які займаються протидією дезінформації. Більше того, деякі з них з’явилися не “вчора” та демонструють інституційну сталість. Одна з найбільш помітних і комплексних організацій – Code for Africa з Кенії, яка створена у 2012 та позиціонує себе як найбільша в Африці ініціатива в сфері civic tech, технології як людського блага. За підтримки цієї організації існують дві важливі ініціативи з протидії дезінформації: African Fact-Checking Alliance, який об’єднує 240 медіа в 20 країнах континенту, та African Digital Democracy Observatory. Остання регулярно публікує матеріали про російську дезінформацію в африканському інфопросторі. З нещодавніх матеріалів: про “Африкасньку ініціативу” – російське медіа, покликане ще більше поширювати вплив РФ у Африці; про інфопростір Нігера після військового перевороту 2023 року та проросійський контент у ньому. Також, існує організація Africa Check, яка має офіси в Сенегалі, Нігерії та Кенії і меншою мірою висвітлює російську дезінформацію. Іншим проєктом на кшталт Africa Check є PesaCheck, який доступний не лише англійською та французькою мовами, а й мовою суахілі. Крім суто фактчекінгових проектів у багатьох країнах континенту є громадські організації, пов’язані з медіаграмотністю та роботою медіа загалом. Яскравий приклад – нігерійська Dubawa, яка має країни Західної Африки за цільову аудиторію. Серед результатів роботи організації – спростування тези про нібито побитих африканців на українсько-польському кордоні на початку повномасштабного вторгнення РФ (насправді це кадри з табору для біженців в іспанському місті Мелілья) та викриття мережі проросійських акаунтів у TikTok, які поширюють дезінформацію на франкомовні країни Африки. 

Наявність таких ініціатив украй важлива в нестабільній інформаційній екосистемі Африки, адже це місцеві експерти з локального контексту, а не французькі, американські чи будь-які інші “західні” організації, контент від яких може за замовчуванням сприйматися якщо не вороже, то, як мінімум, холодно та з підозрою. Адже, за словами Деніеля Калінакі, генерального директора угандійського підрозділу Nation Media Group – одного з найбільших незалежних медіа Центральної та Східної Африки, проросійському контенту простіше знайти шлях до африканської аудиторії, бо “якщо росіяни кажуть людям в Африці, що вони їх не колонізували, то людям на Заході складно навести такий самий аргумент”. Подібний аргумент працює і на користь іншого антизахідного гравця на континенті – Китаю.

Висновки/рекомендації

Взаємодія громадського сектору. Африканські країни мають багато експертних осередків громадянського суспільства в частині фактчекінгу, протидії дезінформації та медіаграмотності – це і спростування фейків, і проведення шкіл і тренінгів для місцевих медіа, і поширення результатів власних досліджень. Цим організаціям не вистачає нетворкінгу між собою, адже велика кількість проєктів майже ніяк не взаємодіє один з одним. Більше того, тема російської дезінформації не нова і для країн Східної Європи – України, Польщі, Чехії, Молдови тощо. Відповідно, обмін досвідом між громадськими організаціями може принести результат у вигляді, як мінімум, підвищення обізнаності одне про одного та перешкод для поширення російського впливу в Африці. Ба більше, спорадичні спроби вже є місце: наприклад, African Digital Democracy Observatory у жовтні 2023 року опублікувала переказ статті про Російську Православну Церкву як проксі-інструмент держави для збільшення власного впливу на фоні активізації РПЦ в Уганді.

Адвокація на рівні асоціацій. Крім Африканського Союзу в Африці існує багато регіональних і секторальних об’єднань. Наприклад, існує Африканський Союз Телерадіомовлення – об’єднання асоціацій мовників усіх країн континенту. Через подібні організації шляхом дискусій, круглих столів, тренінгів або будь-яких інших заходів можна було би поширювати “український погляд”. І особливо важливо обирати правильний тон для цього, адже активна підтримка України західними країнами вже може ставати “червоною ганчіркою” для багатьох африканців. Тож важливо дати зрозуміти, що сучасна російсько-українська війна має виразний антиколоніальний характер, а Україна не є “маріонеткою в руках західного неоколоніалізму та імперіалізму”.

Просвіта про колоніальні витоки сучасної РФ. Це один з ключових елементів демонтажу “антиколоніального” образу, який РФ “продає” країнам Африки. Є сенс інструменталізувати не тільки історію країн, які стали незалежними після розпаду СРСР, а і тих народів, які залишаються в складі РФ, адже історія цих територій має натуральний колоніальний характер – це в першу чергу народи Уралу, Сибіру, Надволжя та регіонів Крайньої Півночі, які протягом багатьох років стикалися з обмеженнями мови, культури та у більш широкому сенсі – ідентичності.

Модерація соціальних мереж. Платформи на кшталт Facebook чи X мають звертати більше уваги на модерацію шкідливого контенту в Африці, щоб стримати російський вплив у соціальних мережах. Ось, наприклад, відео з рекламою ПВК “Вагнер”, спрямоване на аудиторію в Малі, вже майже два роки тримається на Facebook та має 1.9 млн переглядів, хоча в інших локаціях з “більшою” модерацією контент про ПВК “Вагнер” часто прибирають, бо вона входить у “перелік небезпечних осіб чи організацій” Meta. А ось карикатурний мультфільм про Володимира Зеленського, який навесні 2023 року поширила сторінка “Русского Дома” в Танзанії, де експлуатуються два поширених наративи російської пропаганди – “президент-наркоман/алкоголік” та “мобілізація-м’ясорубка”. Відео супроводжується підписом, що В. Зеленський “продає життя за гроші”.

Державі. Наприкінці 2023 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба затвердив першу в історії міністерства Комунікаційну стратегію України щодо країн Африки. У той самий час Україна відкрила посольство в Гані та планує це зробити ще в десяти країнах континенту, серед яких Руанда, Мозамбік і Ботсвана. За словами самого Д. Кулеби, Україна прагне розвивати відносини з Африкою “з повагою і на принципах взаємної вигоди”. Такий принцип дійсно варто використовувати як засадничий. Більше того, на риторичному рівні варто “перебороти” наратив РФ про “антиколоніальну” сутність її намірів на континенті та показати, що історія (ба більше – сьогодення) РФ мало чим відрізняється від “традиційних” колоніальних імперій – Франції, Великої Британії, Бельгії, Португалії, Німеччини чи Іспанії. Оптимізм викликає те, що керівництво МЗС України усвідомлює це як частину стратегії.

Прапор ПАР на проукраїнській демонстрації в Торонто, лютий 2022 року (Can Pac Swire, Flickr)