3 вересня 2015 року, Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики в сфері телебачення і радіомовлення». Ухвалення цього закону стає черговим важливим кроком української влади у боротьбі з впливом великого бізнесу та тінізацією української медійної сфери та, за належної подальшої імплементації, слугуватиме чинником якісних змін національного медіа-простору.

Що ж нового закріплює даний закон? На нашу думку, варто виділити декілька ключових пунктів:

• відкриття інформації про кінцевих бенефіціарів телерадіокомпаній – тобто людей, які безпосередньо здійснюють вплив на редакційну політику організацій та визначають їхній порядок денний;
• зменшення кола потенційних засновників аудіовізуальних ЗМІ та провайдерів програмної послуги за рахунок представників офшорних зон та резидентів держави-агресора, а також органів державної влади і органів місцевого самоврядування та юридичних осіб, заснованих ними.
• посилення контрольних повноважень регулятора у сфері дотримання суб’єктами інформаційної діяльності законодавства про прозорість.

Безумовно, найважливішим здобутком закону є встановлення обов’язку телерадіоорганізацій та провайдерів програмних послуг розкривати інформацію про кінцевих бенефіціарів. Після набуття чинності законом відповідні організації будуть зобов’язані оприлюднити дані про структуру власності на своєму офіційному веб-сайті, а також звітувати про будь-які зміни у такій інформації щороку до 31 березня Нацраді. Така інформація включає відомості, які дають змогу визначити:

• всіх власників, учасників, акціонерів суб’єкта інформаційної діяльності на всіх рівнях ланцюга володіння правами такого суб’єкта, включно з кінцевим бенефіціаром;
• всіх осіб, які володіють понад 10 % статутного капіталу та/або акціями чи паями такого суб’єкта;
• всіх ключових учасників кожної юридичної особи, що існує в ланцюгу володіння правами;
• відносини контролю між такими учасниками (тобто володіння такими особами понад 50 % або наявність понад 50 % голосів у таких учасників щодо одного суб’єкта).

Дана інформація додатково підлягатиме обов’язковому зазначенню у заяві на видачу ліцензії на мовлення. У свою чергу, недотримання вказаних вимог тепер стане однією з підстав відмови у видачі ліцензії за конкурсом.

Важливість цих норм важко переоцінити. По-перше, за належної імплементації закону «побутові» знання щодо власників у медійній сфері можна буде підтвердити або спростувати за рахунок відкритості відповідних даних, що, в свою чергу, надасть повну картину щодо того, хто здійснює основний вплив у такій чутливій для України під час агресії сфері. По-друге, таке відкриття даних має призвести до зменшення впливу олігархів на медіа та, навіть, окремі сфери медіа-бізнесу (такі як цифрове телебачення). Так само, прозорість структури медіа-власності та можливість віднайти кінцевого контролера допоможе запобігати ситуаціям з рейдерськими захопленнями окремих каналів та суттєво полегшити аргументацію у відповідних судових справах, які вже траплялися за часів незалежності. Насамкінець, відкриття такої інформації, безумовно, підвищить загальний рівень довіри до медіа.

Окремо варто зупинитися на звуженні кола потенційних засновників телерадіоорганізацій та провайдерів програмних послуг. Так, закон було доповнено забороною на створення та участь у відповідних організаціях осіб, зареєстрованих в офшорних зонах, і резидентів країни, визнаної державою-агресором або державою-окупантом (на сьогодні такою державою є Росія), а також юридичним особам, в яких вони є учасниками і акціонерами. Їхня участь є забороненою на усіх рівнях ланцюга володіння правами телеорганізацій та провайдерів, що суттєво сприятиме в майбутньому як детінізації медійного сектору, так і захисту інформаційного простору України від потенційно негативних впливів зі сторони представників держави-агресора.

Також законом було оновлено норму в Законі України “Про телебачення і радіомовлення”, яка встановлює перелік осіб, яким заборонено засновувати та брати участь в телерадіоорганізаціях та провайдерах програмних послуг. Вона включає до списку таких осіб органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи, засновані ними, коли рішення про створення або положення про таких юридичних осіб передбачає повноваження засновувати телерадіоорганізації.

Така заборона має стати надзвичайно важливою у контексті загального роздержавлення ЗМІ, а також усунення потенційної можливості створення рупорів місцевої влади. Відповідно, завдяки цій нормі зникне можливість утворення окремих телеканалів відповідними органами, на які без особливої на те необхідності витрачалися мільйони бюджетних коштів.

Закон також спрямований на посилення ролі регулятора (Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення) як органу, що наглядає за дотриманням законодавства про прозорість, а також має покращення його підзвітності. Так, вводиться обов’язкова необхідність мотивування рішення про відмову у видачі ліцензії, що має сприяти відкритості діяльності Нацради. Також віднині регулятор має право приймати регуляторні акти лише у тому випадку, коли необхідність їх прийняття прямо визначена законом.

Крім того, Нацрада набуває повноважень контролю щодо прозорості медіа-власності. Невчасність у опублікуванні інформації про структуру власності (для провайдерів програмних послуг), а також у поданні щорічних звітів до Нацради коштуватиме суб’єктам досить дорого – а саме сплатою штрафу у розмірі 5 відсотків загальної суми ліцензійного збору за всіма ліцензіями, власниками яких є порушник.

Ще одним важливим повноваженням є здійснення Нацрадою контролю через подання запитів до компетентних органів влади, у тому числі іноземних, про надання інформації щодо бенефіціарних власників, а у разі їх відсутності – про всіх власників чи учасників телерадіоорганізації або провайдера програмних послуг.

Закон про прозорість власності ЗМІ став черговим позитивним кроком у реформуванні медіа. За належної імплементації, закон має стати серйозним важелем у боротьбі за деолігархізацію та позитивним кроком до перетворення медіа на сторожових псів демократії. Він також сприятиме забезпеченню прозорості та роздержавленню друкованих ЗМІ – наступним логічним крокам, які варто здійснити у медійній сфері України.