Для Громадського руху ЧЕСНО
Менше ніж за 2 місяці в Україні відбудуться чергові місцеві вибори. Не зважаючи на те, що їх дата стала відомою лише наприкінці серпня, передвиборна гонка почалась значно раніше. Ще із весни столичні борди повідомляють киянам про політичні сили, які шукають нові обличчя, пропонують реформи, посилюють громади. Водночас, за депутатські та мерські крісла змагатимуться і чинні власники мандатів. Депутати вкладають чималі кошти у передвиборну агітацію, аби залишити за собою мандат. Саме тому, аби зробити правильний вибір, виборцю важливо знати, як працював той чи інший депутат протягом усього строку каденції.
Навесні 2015 року Громадський рух ЧЕСНО розпочав кампанію “Чесна весна – відповідальна осінь”. Мета кампанії – проаналізувати роботу чинних депутатів місцевих рад. Зокрема, під приціл руху потрапили прогульники. Як виявилось, депутата, який системно не відвідує засідання ради, можна позбавити мандата. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» пропуск депутатом місцевої ради протягом року більше половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії є підставою для відкликання депутата виборцями. Власне, окрім прогулів, депутата можна також відкликати за порушення Конституції та законів України, невиконання передвиборної програми та депутатських обов’язків.
ВІДКЛИКАННЯ ЯК ВОНО Є: НОВИЙ ЗАКОН
8 серпня вступив у силу новий закон «Про місцеві вибори». Замість того, аби ретельно виписати положення законопроекту щодо виборчого процесу, його автори перейнялися відкликанням депутатів. Так, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень закону стосується змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо процедури відкликання депутатів.
Отже, якщо раніше ініціаторами відкликання могли бути виборці округу та місцева рада, то тепер із ініціативою відкликання можуть виступати лише виборці. Для того, аби ініціювати відкликання того чи іншого депутата, виборцям потрібно зібратися у кількості від 30 до 400 осіб залежно від рівня ради (деталі на інфографіці).
За два дні до проведення таких зборів мають бути повідомлені місцеві ЗМІ.
Слід сказати, що стаття у попередній редакції відсилала до Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, який уже 5 років як втратив чинність, що взагалі ставило під сумнів можливість позбавлення депутатського мандата. Нарешті колізію усунуто. Що ж далі?
Якщо збори виборців приймуть рішення про необхідність відкликання депутата, то із таким рішення ініціативна група звертається до територіальної виборчої комісії, де отримує підписні листи для збору підписів. У підписному листі обов’язково зазначаються дані про виборців, які підтримують пропозицію про відкликання, а саме число, місяць і рік народження, відомості про громадянство, серію та номер паспорта громадянина України, адреса місця проживання тощо. Збір підписів триває від 10 днів до одного місяця залежно від статусу відповідної ради.
Щодо кількості голосів, які необхідно зібрати, то відповідно до оновленої редакції закону для відкликання депутата місцевої ради, обраного в одномандатному виборчому окрузі, має бути зібрано підписи у кількості, що є більшою половини кількості виборців, які взяли участь у голосуванні на відповідних місцевих виборах. Для відкликання депутата місцевої ради, обраного у багатомандатному виборчому окрузі, має бути зібрана така кількість підписів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі, що є більшою виборчої квоти, яка була визначена у відповідному багатомандатному виборчому окрузі під час проведення виборів депутатів місцевої ради, але не меншою ніж кількість голосів, поданих за відповідну місцеву організацію партії у відповідному територіальному виборчому окрузі на місцевих виборах, за результатами яких він був обраний депутатом. Як видно, кількість чимала, адже може знадобитись підтримка більшості виборців округу.
До того, як народні депутати «вдосконалили» процедуру ініціювання відкликання виборцями, мова йшла лише про 5% підписів виборців відповідного округу. Як-то кажуть, висновки робіть самі. Додам лише, що закон забороняє збирати підписи в органах державної влади, та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, у місцях видачі заробітної плати, пенсій, допомоги, стипендій, інших соціальних виплат, надання благодійної допомоги тощо. Логіка такої заборони зрозуміла – партії або депутати не чинитимуть тиск на своїх людей у владних кабінетах. Однак місць для збору підписів у активних виборців не так уже й багато. А імовірність того, що перехожі на вулиці охоче ділитимуться із незнайомцями своєю адресою та паспортними даними, сумнівна.
Але на цьому епопея із ініціативою виборців не закінчується, адже навіть якщо достатню кількість підписних листів було зібрано, тервиборчком ще має перевірити справжність підписів, для чого залучає правоохоронців. Якщо у підписних листах будуть зазначені не усі дані про підписантів, то ініціатива відкликання припиняється взагалі.
Проте і це ще не все. За попереднім законом, після збору 5 % підписів виборців чи надходження відповідної пропозиції від місцевої ради ТВК призначала голосування пропозиції про відкликання, подібне до голосування за обрання депутата. Іншими словами, остаточне рішення про відкликання приймали виборці. Натомість автори закону про вибори вирішили, що єдиним суб’єктом, який може відкликати депутата, є лише партія, що його висунула. Так, відповідно до ч. 7 ст. 41 оновленого Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» вищий керівний орган партії відповідно до статуту партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї ініціативи.
Таким чином, навіть якщо місцева громада пройде надскладну процедуру збору підписів, виконає усі вимоги закону – в кінцевому результаті рішення про відкликання залишається за партією, яка висунула кандидата.
ЯК ВІДКЛИКАЛИ ДЕПУТАТІВ
Закон, що передбачає відкликання депутатів за прогули, мав би мотивувати останніх сумлінно ставитись до виконання своїх обов’язків та відвідувати усі засідання ради та постійної комісії. Однак, як виявив моніторинг ЧЕСНО, кандидати на відкликання є у кожній міській раді, при цьому, майже кожен третій депутат міг би бути відкликаним. Міг би, адже, як виявилось, механізм відкликання майже не працює.
За всю історію існування в законі спеціальної норми ініціювали процедуру відкликання депутатів неодноразово, однак позбавити порушників закону мандату вдалося лише кілька разів. Так, як свідчать відкриті джерела, відкликати депутатів-прогульників вдалось громаді с. Баранинці на Закарпатті у 2007 році. Ініціатором відкликання тоді стали збори виборців. Попри те, що депутати оскаржили процедуру відкликання до прокуратури, остання не виявила порушень закону не виявила. Натомість депутатку Свалявської районної ради, що у тому ж Закарпатті, відкликати не вдалось. Постановою ЦВК від 24 грудня 2013 року рішення територіальної виборчої комісії, яка самостійно прийняла рішення про позбавлення депутатки мандата та одразу присвоїла її повноваження іншому кандидату, було скасовано, а повноваження самої комісії за порушення закону достроково припинили. Як виявилось, Свалявська ТВК не єдина, яка невірно тлумачить положення закону. Так, відповідно до Постанови ЦВК від 7 липня 2012 року Докучаєвська міська виборча комісія Донецької області після надходження від міськради пропозиції про відкликання депутатів самостійно прийняла рішення про відкликання депутатів. Зрозуміло, таке рішення ЦВК скасувала, а депутати зберегли за собою мандат.
Чи не найцікавішим випадком відкликання депутатів є досвід Тернопільської міської ради. Своїх депутатів міськрада чинного поки що скликання відкликала двічі. Так, 10 лютого 2015 року на пленарному засіданні ради, в якому взяв участь і голова ТВК, депутати проголосували за дострокове припинення повноважень депутатів-прогульників Гнатіва Миколи, Гоча Петра, Лукіна Василя, Мамаєва Сергія та Цимбалюка Віталія. Примітно, що усі депутати було представниками однієї політичної сили – Партії Регіонів. Зрозуміло, що думкою виборців ТВК не цікавилась. Однак, незважаючи на таке очевидне порушення закону, рішення ради до суду оскаржив лише один депутат – Віталій Цимбалюк. Судова тяганина триває досі. Рішенням суду першої інстанції дії ради було визнано незаконними, а депутата поновили у статусі. Однак рада таке рішення оскаржила. Наразі справа перебуває на розгляді у Львівському апеляційному адміністративному суді.
На цьому Тернопільська міськрада не зупинилась. У відповідь на закиди громадських активістів про вибірковість відкликання (а ЧЕСНО нарахував у раді аж 18 кандидатів на відкликання) 18 серпня Тернопільська міська рада приймає рішення про відкликання ще одного депутата, цього разу представника ВО Свобода Ігоря Дулебу. Схоже, прикрий судовий досвід раду не навчив, адже відкликання знову відбулось із порушенням закону. На момент прийняття радою цього рішення нова редакція закону «Про статус депутатів місцевих рад» діяла уже 10 днів. За новою процедурою рішення мала б приймати партія, яка висувала депутата. Однак рада чомусь , як і в попередньому випадку, усе вирішила сама. Чи оскаржив таке рішення своїх колег пан Дулеба, наразі не відомо. Однак яким би було судове рішення у цій справі, сказати не складно.
ЧИ СЛІД БОЯТИСЬ ДЕПУТАТАМ ЗА СВОЇ МАНДАТИ?
Показова реформа виборчого законодавства торкнулася і статусу депутатів місцевих рад – вони стають заручниками партій, під кольорами та гаслами яких кандидуються. Адже тепер не виборці, а саме партія вирішує питання про позбавлення депутатських мандатів. Можна звісно розраховувати на небажання партій мати серед своїх лав депутатів-порушників, проте політичне закулісся – річ незбагненна для виборців. Більше того, якщо раніше через порушення процедури відкликання депутат міг піти до суду, то навряд чи можна оскаржити в суді політичну волю.
Попри це, дослідження свідчить, що і раніше, коли діяв старий закон, до відкликання депутатів виборці вдавалися вкрай рідко. Чомусь вважається, що роль громади зводиться лиш до того, щоб прийти на вибори та віддати голос. Однак виборами відповідальність громади не обмежується, адже потрібно стежити, чи якісно депутати виконують свою роботу. Не слід забувати, що на відміну від народних депутатів України, місцем роботи яких є Верховна рада, депутати місцевих рад виконують свої представницькі обов’язки на громадських засадах, залишаючись при цьому працювати за основним місцем роботи. Водночас плату за працю на благо громади вони, на відміну від народних депутатів, не отримують. І все-таки, конкурс на заміщення вакантних посад досить великий. Це не дивно, адже місцева рада наділена широким колом повноважень – вирішувати долю комунального майна, займатися питаннями благоустрою, встановлюють тарифи, розпоряджаються землею громади. Саме тому виборцям важливо контролювати своїх депутатів. Аби відкликання стало для них реальною загрозою, а не можливістю на папері.
