За які результати несе відповідальність ментор, а за які – менті? Як налагодити менторську співпрацю таким чином, щоб і менті допомогти, й себе зберегти? Вікторія Мрищук, організаційний та екзистенційний коуч, фасилітаторка, співзасновниця проєкту «Школа державного управління», розповіла менторам і менторкам Менторської програми 3.0, на що варто звернути увагу при налагодженні кордонів і контрактуванні.

Сьогодні ділимося з вами деякими порадами та інсайтами з навчальної зустрічі.

Яка здібність допоможе менторам справитися з безініціативністю менті?

Негативний досвід менті веде до зневіри, що натомість веде до відсутності результату чи його незадовільним показникам, або й загалом до відсутності навіть спроб досягти результату.

У випадку, коли безініціативність менті сумується з високим рівнем відповідальності ментора –  продукт співпраці виходить «однобокий».

Які навички менторів стануть їм у пригоді?

• Вміння критично та реалістично ставитися до себе, менті та ситуації (контекст та досвід).
• Креативність може допомогти розворушити менті або подивитися на ситуацію під іншим кутом зору.
• Вміння визнавати свої помилки: помилки – це нормально, крім того, досвід ментора може не підходити до конкретної ситуації.
• Навички делегувати та пріоретизувати задачі.

Вікторія Мрищук радить: «Важливо проговорювати: навіть якщо я викладуся на 100%, це все одно буде 50% зі 100% нашого спільного успіху. Як би я не розширювала свою зону, як би я не набирала задачі, все одно з точки зору менторингу це буде лише 50% загального результату». 

«Хочу й можу» чи «не хочу й не можу»?

За словами тренерки, можна виділити чотири категорії менті відповідно до їхньої мотивації («хочу») та кваліфікації, досвіду, знання («можу»). До кожної з категорій варто застосовувати окрему стратегію.

• Якщо у менті висока мотивація «хочу», але немає досвіду, тоді для того, щоб поставити завдання та правильно розрахувати час, знадобляться задачі, що розвиватимуть менті, а також багато часу від ментора. За цією стратегією, якщо ви розумієте, що залишається два місяці до завершення роботи, а прогрес недостатній, тоді треба переглядати очікуваний результат. Ментори не зможуть за два місяці навчити менті того, чого вчилися самі 3-5 років. 
• Якщо менті «хоче та може» – корисною стане стратегія делегування: давати завдання з «плюсом» (для розвитку), обов’язково давати зворотний зв’язок (хвалити, конструктивно критикувати тощо).
• Якщо менті «не хоче, але може» – це свідчить про відсутність мотивації та розуміння мети. Стратегія – давати завдання порціями та частіше контактувати, показувати позитивну динаміку та чесно озвучувати плюси й мінуси динаміки.
• Якщо менті «не хоче й не може» – потрібно зрозуміти цінність цієї людини як менті для співпраці. Стратегія делегування потребує інструктажу та постійного зворотного зв’язку. Або ж ментори можуть вирішити завершити співпрацю з менті з фінальним зворотним зв’язком. Тоді слід проговорити історію взаємодії, фактичні критерії станом на зараз, які стали причиною рішення, озвучити сильні сторони та рекомендації для розвитку слабких.

Трикутник «Переслідувач – Рятівник – Жертва»: як правильно допомагати?

Популярна концепція Драматичного трикутника (т.зв. трикутника Карпмана) передбачає існування трьох ролей: 

• Жертва: зневажена, безпорадна, скаржиться на незадовільність потреб, не бере відповідальність за свої потреби, позиція «мені всі винні»;
• Переслідувач (Контролер): агресивний, злий, засуджує; 
• Рятувальник: надмірно допомагає, схильний до самопожертви, потребує бути потрібним; знецінює можливість іншого отримати власний досвід.

Важливо пам’ятати: у цьому трикутнику партнерських стосунків нема.

«Ви не гравець Драматичного трикутника, поки не переберете на себе одну з ролей: страждатимете (Ж), захочете допомогти (Р), не будете в змозі цього зробити (Ж), чи не захочете допомагати (П)», – нагадує Вікторія Мрищук.

За словами тренерки,  коли ви хочете допомогти без узгодження, то забираєте право іншої людини вирішувати, або ж привчаєте її до того, що можна промовчати чи зробити нещасний вигляд – і все за неї вирішать. Так з’являється багато дорослих людей, які чекають, що хтось здогадається, що з ними та як допомогти.

Як менторам правильно допомагати менті, щоб не потрапити у Драматичний трикутник?

• Оцінювати ситуацію, контексти, ресурс.
• Не давати розслаблятися, щоб людина не впала в стан жертви: підтримувати темп завдань та контактування.
• Допомагати за запитом на допомогу від людини, якій хочете допомогти. Якщо запиту немає, то спочатку має бути пропозиція допомоги, підтвердження й контрактування (опис умов та розподіл зон відповідальності: коли, за яких умов та якою мірою ви можете допомогти).
• Визначати межі та кордони: про зміст («що ми робимо»), про процес («як ми робимо»), про розподіл («що ти робиш, що я роблю»).
• Щоб не перетворитися на Переслідувача (коли не хочеться допомагати) – слід чітко домовлятися з менті та ще на етапі контрактування проговорювати ризики й виклики, які можуть виникнути.

Ментор/ка: персональна інструкція з використання

«Щоб кожна сторона менторингу виграла – потрібно чітко домовлятися. І тут допоможе «персональна інструкція з використання», яку ментор може скласти для себе», – ділиться власним досвідом Вікторія Мрищук.

Для того, аби скласти для себе таку «інструкцію», експертка пропонує менторам відповісти на три питання:

1. «Я для того, щоб…» (ваше визначення менторингу).
2. «Мої зони відповідальності…» (визначити 1-4 зони).
3. «Зі мною не можна…» (означити 2-7 «прапорців» кордону).

Читайте також: 

Менторство під час війни: реальність і потенціал

Опори ментора: які навички потрібні та з чого почати роботу

Менторська програма: творчий методичний посібник

Менторська програма 3.0 впроваджується в межах проєкту @Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України, що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та @Центр демократії та верховенства права завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.