У Верховній Раді зареєстровано два законопроекти про внесення змін до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ». Перший – проект №8441 від 6 червня 2018 року, розроблений медіа експертами, зокрема, Центру демократії та верховенства права, та внесений групою народних депутатів: Вікторія Сюмар, Дмитро Стеценко, Сергій Висоцький, Богдан Онуфрик, Ольга Червакова, Григорій Шверк, Федір Бендюженко, Владислав Севрюков, Юрій Павленко. Другий – альтернативний №8441-1 від 20 червня 2018 року, розроблений народним депутатом Андрієм Денисенком, Тетяною Котюжинською (Національна асоціація українських медіа) та двома редакторами газет, що повинні бути реформовані.
Законопроект №8441 був другою спробою (після зняття з розгляду законопроекту №6560) медіа експертів відповісти на системні проблеми, які виникають під час реформування, на підставі інформації, зібраної у процесі моніторингу динаміки реформи, консультацій та опитувань редакцій, а також аналізу судової практики. Більшість змін, які він передбачає, залишились у редакції проекту №6560. Проте, на відміну останнього, де акцент був зроблений на судовому вирішенні спорів між трудовими колективами та засновниками, законопроект №8441 пропонує нову модель захисту прав трудових колективів. Вона передбачає можливість збереження назви видання і певних майнових прав за тими трудовими колективами, які подали засновникам пропозиції про реформування, проте воно не відбулося з вини засновника. Таким чином з’являється можливість продовжити випуск видання, навіть якщо засновник блокує цей процес.
Законопроект №8441-1 передбачає широке коло змін до первинного Закону про реформування. Цікаво, що частина наданих у пояснювальній записці фактів, на які посилаються його розробники, не відповідають дійсності, зокрема, щодо кількості вже реформованих видань. Розробники також припускаються логічних хиб, вказуючи як причину низки проблем місцевої преси, зокрема, проблем із доставкою, недосконалість Закону про реформування.
Окремо варто звернути увагу на те, що запропонований у ньому механізм реформування суперечить законодавству України. Зокрема, вихід державних і муніципальних органів зі складу засновників друкованого ЗМІ та редакції пропонують здійснювати на підставі рішення трудового колективу. Більше того, запропоновано збільшити строк оренди приміщень для реформованих ЗМІ зі щонайменше 15 до 25 років, а також виключити положення про заборону їхньої суборенди. Проте головною вадою цього проекту є те, що він нівелює саму суть реформи державної та комунальної преси. Розробники проекту пропонують ухвалити імперативну норму про обов’язкове надання фінансової підтримки з державного та/або місцевого бюджетів, при цьому виключивши із Закону про реформування положення про припинення фінансування реформованих видань з 1 січня 2019 року. Це фактично означає продовження фінансової, а відповідно і загальної залежності преси від публічних органів.
Картки законопроектів:
