Винятки, які дозволяють деяким категоріям водіїв і пасажирів не користуватися ременями безпеки, та нечітко сформульовані норми про перевезення дітей — це прогалини українських Правил дорожнього руху. У тому числі й через це, лише 23% водіїв пристібаються, а дитячі крісла використовують лише для 12% дітей віком до 6 років, та майже ніколи для старших дітей.
Як змінити правила і невтішну ситуацію – відповідь на це питання шукали під час експертного обговорення “Ремені безпеки та правила перевезення дітей: необхідність змін до Правил дорожнього руху”. Організатором заходу став Центр демократії та верховенства права в партнерстві з ГО “Vision Zero”, Українським інститутом майбутнього, Мережею Глобального договору ООН в Україні в рамках Кампанії “За безпечні дороги”. Його учасниками стали представники Департаменту патрульної поліції, Головного сервісного центру МВС, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Центру громадського здоров’я МОЗ України, КП “Центр організації дорожнього руху” Асоціації Відповідальних Перевізників, Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, благодійного проекту “Хелпер”, компанії Uklon, правники та експерти громадських організацій.
Всесвітня організація охорони здоров’я називає невикористання ременів і дитячих крісел одними з основних загроз для водіїв та пасажирів. В Україні рівень користування ременями безпеки залишається низьким, хоча наразі є і позитивна динаміка, відзначив Віктор Загреба, голова ГО Vision Zero. «Позитивний ефект дає просвітницька робота, однак це поступовий процес. Важливо розуміти, що якби всі учасники руху пристібалися, до 1000 життів можна було б зберегти щороку в Україні. Аби змінити ситуацію потрібні 3 речі: чіткі правила, їх розуміння громадянами, а також невідворотність санкцій», – пояснив він.
Тарас Шевченко, директор Центру демократії та верховенства права, нагадав, що у 2016 році тема пасків вважалася несерйозною. Однак завдяки діяльності громадського сектору, зокрема і Кампанії «За безпечні дороги», відсоток пристібання серед водіїв зріс більше, ніж на половину — з 15% у 2017 році до 23% у 2018-му. «Ми маємо позитивну динаміку. Минулого року ми докладали зусиль аби збільшити відповідальність за ігнорування ременів безпеки. Адже йдеться не лише про покарання. Це має важливе символічне значення: адже штраф у 51 гривню доводить водіям, що порушення є несерйозним. На жаль, депутати відхилили законопроект», – зауважив експерт.
Наразі Центр демократії та верховенства права ініціює повторну реєстрацію законопроекту про підвищення штрафів за ігнорування ременів безпеки. Він уже погоджений з низкою народних депутатів.
Ще одним викликом для безпеки дорожнього руху є ціла група винятків із правил. Українські правила дорожнього руху дозволяє не пристібатися деяким категоріям водіїв. Зокрема, інструкторам з водіння під час навчання, людям з інвалідністю, водіям та пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Власне, на ігнорування ременів водіїв налаштовують ще в автошколах, адже законодавство дозволяє не пристібатися інструкторам з водіння. Як відзначає Тарас Шевченко, доцільність цього та інших винятків є сумнівною. «Ми підготували огляд таких винятків у різних європейських країнах. Так, інструктори можуть не використовувати ремені лише у 6 з 31 країн. Для мене це «ідейне» питання. Всі нові водії проходять через навчання, і якщо вони бачать, що інструктор пристібається, то теж виробляють цю звичку. А в іншому разі вони усвідомлюють, що ремені безпеки – це формальність», – вказав він.
Однак наймасовішим із винятків є дозвіл не користуватися ременями для водіїв та пасажирів таксі. Це не лише впливає на безпеку учасників руху, а й підсилює уявлення у суспільстві про те, що користуватися ременями неважливо.
«Таке правило існує, аби таксист міг захистити себе від нападу пасажира, – пояснює Сергій Смусь, операційний директор компанії Uklon, – Але випадки, коли б життю водіїв щось загрожувало, є рідкістю, це буквально 0,001% за рік. Тому ми проти того, щоб у таксі не пристібалися. Якщо ми підвищимо штрафи і популяризуватимемо цю ідею, пристібатимуться чи не всі – хтось усвідомить важливість, а інші боятимуться покарання».
Цю пропозицію підтримав і Владислав Криклій, начальник Головного сервісного центру МВС. «Вважаю, що такі винятки потрібно максимально звужувати. Статистика – річ уперта: вона каже, що ремені рятують життя. Однак ми отримуємо базові знання від соціуму, тож якщо інструктор і таксист не пристібаються, то й інші розумітимуть, що це необов’язково. Такі винятки лише ускладнюють ситуацію», – зазначив він.
Денис Монастирський, експерт Українського інституту майбутнього, звертає увагу на ще одну проблему: порушення правил перевезення дітей. Адже відсоток користування дитячими автокріслами серед українських водіїв є катастрофічно малим.
«Якщо коротко, то доведено, що ці засоби [дитячі автокрісла] значно знижують смертність і травматизм. Тут ми бачимо два шляхи вирішення. По-перше, це зміна та уточнення Правил дорожнього руху, і тут є оптимізм, адже рішення ухвалює Уряд, і ми бачимо у них зацікавленість. По-друге, слід переглядати і законодавство, адже відповідальність настає лише для порушників, які перевозять організовані групи дітей. Тому потрібно додати нову статтю або уточнити наявні правила», – наголосив він.
Денис Монастирський додав, що водіїв може стримувати ціна автокрісел. Тому тут не обійтися без просвітницької кампанії, яка покаже, наскільки безпека дітей залежить від використання цих технічних засобів.
Водночас Олександр Дяченко, речник Асоціації Відповідальних Перевізників, зауважив, що санкції не вирішать проблему, адже таксистам економічно вигідніше не мати автокрісел (які займають місце у салоні): «Має бути мотивація у батьків. Я вважаю, що вони мають нести відповідальність за перевезення дитини в неналежних умовах», – додав він. Іншу точку зору озвучила Ольга Дробишева, голова громадської організації Traffic Challenge. За її словами, попит на «дитячі таксі» є постійним. А водіїв можна мотивувати підвищеним коефіцієнтом оплати за заїзд на склад по крісло. Бракує лише єдиної державної політики щодо того, хто і за що несе відповідальність.
Позицію рятувальних служб щодо скасування винятків озвучив Геннадій Герасимчук, заступник директора департаменту реагування на надзвичайні ситуації ДСНС. Нагадаємо, працівникам екстрених служб також дозволено не пристібатися. «Пожежники і рятувальники можуть не пристібатися, якщо вимушені надавати комусь допомогу, виконують завдання. У іншому разі вони зобов’язані користуватися ременями. Насамперед це психологічний момент. Коли рятувальник звикає не пристібатися на роботі, то робитиме це і поза нею», – пояснює він.
За словами Олексія Білошицького, першого заступника начальника Департаменту патрульної поліції, таких принципів дотримується і Нацполіція: «У нас є корпоративна культура, за якою поліцейські мають пристібатися, крім дійсно виняткових надзвичайних ситуацій – це відображено і у письмових правилах. Власне, відсутність усталеної культури використання ременів та автокрісел у суспільстві й породжує проблему. А рівень відповідальності, який є зараз, створює відчуття дріб’язковості правопорушення. Тому відповідальність має бути адекватною.
У свою чергу, Антоніна Загроцька, фахівець з професійного здоров’я та травматизму Центру громадського здоров’я МОЗ України відзначила, що за дослідженнями ВООЗ у країнах, які впроваджують успішні практики підвищення рівня безпеки дорожнього руху, однаково важливу роль відіграють посилення законодавства та системні інформаційні кампанії. Щодо відміни винятків у ПДР для екстрених служб, то стаття 14 Закону України “Про дорожній рух” чітко визначає, що це допускається лише при виконанні службових обов’язків. Крім того, даних про високий рівень ДТП за участі спецтранспорту не зафіксовано, отже і додаткове посилення регулювання у цій частині потребує підтвердження.
Відповідаючи на питання щодо винятку із Правил для осіб з інвалідністю, експерт повідомила, що наразі медико-соціальна експертиза при встановленні інвалідності не визначає окремих категорій захворювань, які є причиною неможливості використання паска безпеки. Тобто ситуація залежить від медичних показів конкретної людини. “Важливо пам’ятати, що використання паска безпеки на 45-50% знижує ризик смертності та травматизму серед водіїв та пасажирів на передньому сидінні, і на 25 % – серед пасажирів на задньому сидінні. Тому всі мають бути максимально зацікавлені використовувати паски безпеки задля збереження власного життя та здоров’я”.
Представник Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України наголосив на тому, що держава має популяризувати використання ременів і автокрісел – зокрема завдяки соціальній рекламі: «Якщо громадяни бачитимуть, що за умовний січень загинули чи травмовані стільки-то людей, і частина з них – бо не були пристебнуті або ж через відсутність крісел, то глядачі усвідомлять потребу ними користуватися».
На думку ж Тетяни Сахарук, експерта Мережі Глобального договору ООН в Україні, у випадку дорожнього руху слід говорити про рольову модель: має бути створена культура поведінки громадян, а для цього потрібні як більші штрафи, так і медійна кампанія.
За підсумками заходу учасники домовилися напрацювати спільні пропозиції щодо вдосконалення законодавства та продовжити роботу над ними.
Кампанія “За безпечні дороги” – адвокаційна кампанія, спрямована на зменшення смертності та травматизму на дорогах України. Ініційована Центром демократії та верховенства права у партнерстві з ГО “Vision Zero”, Асоціацією велосипедистів Києва, Автоакадемією водійської майстерності та об’єднує міжнародних, українських експертів, представників законодавчої та виконавчої влади.
