Пристебнути звичку

Як привчити водіїв і пасажирів пристібатися

 

Ремінь безпеки є одним з найважливіших і, водночас, найбільш ігнорованих  елементів дорожньої безпеки. Створений для запобігання і зменшення наслідків ДТП, він у суспільстві має суперечливу репутацію нав’язаного аксесуару, зайвої перестороги, що більше дратує, аніж допомагає. Ніхто не заперечує важливість використання ременів безпеки в окремих ситуаціях, але більшість українських водіїв нехтують ними, ставлячи під загрозу свої життя і життя пасажирів.

Таке ставлення можна пояснити підсвідомою безтурботністю водіїв і пасажирів. Серед популярних відмовок є “ремінь незручний”, “зі мною таке не може статися”, “водій їде обережно, нічого не трапиться”, “в авто є подушка безпеки” та “може заважати врятуватись у випадку пожежі чи затоплення салону”. Кожен з них демонструє інстинктивне небажання обмежувати свій комфорт заради “надмірної перестороги”.

В Україні це парадоксальне ставлення яскраво виражене. Українські водії зазвичай не пристібаються. За даними національного дослідження адвокаційної Кампанії “За безпечні дороги менш ніж 15% водіїв пересуваються пристебнутими.  Це дослідження стає набагато страшнішим, якщо взяти до уваги той факт, що понад 50% летальних випадків під час ДТП можна було б запобігти у разі пристібання. 

Але розуміння цього факту це не впливає на рівень користування ременів серед водіїв і пасажирів. Інформаційні та просвітницькі кампанії, нескінченний потік химерних ДТП і навіть технічні обмеження новітніх моделей авто – не можуть подолати звичку не пристібатися. Водії завжди знаходять вихід та самовпевнено їздять непристібнутими попри все.

 

 

Чому це так?

Проблему ігнорування ременів безпеки можна розділити на дві частини.

Перша частина стосується загальної звички недотримання правил дорожнього руху. В пункті 2.3 діючих Правил дорожнього руху  зазначено: “Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний на автомобілях, обладнаних підголовниками і ременями безпеки, користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями”, а пункті 5.2 вказано: “Пасажири повинні під час пересування на транспортному засобі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутими”. Але ці твердження зрідка беруть до уваги через посередню якість викладання предмету в автошколах, відсутністю просвіти зі сторони держави та загальним ігноруванням будь-яких правил і рекомендацій, що безпосередньо стосуються безпеки дорожнього руху.

Другою частиною проблеми є відсутність адекватної системи покарання та відчуття контролю за дотриманням правил.  Якою є відповідальність за непристібнутий ремінь? Згідно зі статтею 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил користування ременями безпеки тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 гривню.  Власне, наявність такого штрафу спричиняє лише когнітивний дисонанс. Штрафом у розмірі 51 гривню складно вплинути на потенційного порушника, він не становить безпосередньої загрози його гаманцеві і залишається цілком толерованим.

Але, якщо глянути трохи глибше, проблема криється в менталітеті середньостатистичного українця. Вона відома як “правовий нігілізм”. Він маніфестує себе у навмисному нехтуванні вимог законів, однак виключає злочинний намір. Зазвичай, це разові порушення ПДР на кшталт   проїзду на червоне світло або стихійне явище у вигляді постійного перевищення допустимої швидкості. При цьому, рідко в кого виникають сумніви в некоректності подібних дій.

У випадку з ременями безпеки ситуація доходить до абсурду. Більшість сучасних моделей автомобілів мають  звукові запобіжники, які перешкоджають комфортному пересуванню з непристібнутими ременями, нагадуючи про необхідність пристебнутись. Не зважаючи на те, що ця функція має сенс, водії почали використовувати спеціальні блокатори (відомі в масах як “заглушки”), що блокують запобіжні функції. На жаль, це нехтування є причиною більшості летальних випадків внаслідок аварій.

 

Витоки ременів безпеки

Ремені безпеки не завжди були обов’язковим елементом засобу пересування. Тривалий час вони залишалися засобом безпеки для гонщиків та авіапілотів, тоді як у повсякденному вжитку вони видавалися вкрай непрактичними. Зміни розпочалися після Другої Світової Війни, коли виробники Ford Motors та Nash Motors почали пропонувати ремені безпеки як необов’язковий аксесуар. Згодом, доктор Гантер Шелден провів серію досліджень і дійшов висновку, що ремінь безпеки (разом із подушкою безпеки) є оптимальним варіантом для запобігання надмірних травм внаслідок аварійної ситуації. Його дослідження були опубліковані в середині 50-х. В 1959-му концерн Volvo запропонував свій варіант ременю безпеки за проектом Нілса Боліна (Nils Bohlin) – триточковий ремінь, що охоплює плече та стегна. В 1963-му ця модель стала міжнародним стандартом.

Болін виходив з особливостей людської поведінки: безтурботності. Люди не схильні піклуватися про власну безпеку без особливої потреби і зазвичай згадують про неї тоді, коли це було критично необхідно. Перед тим як перейти працювати до Volvo, він працював як дизайнер літаків в Saab і потім часто порівнював пілотів-випробувачів із водіями: перші робили все можливе, аби вберегти себе у випадку аварії, а другі не хотіли відчувати вимушений дискомфорт навіть під загрозою втрати життя. Ключовою деталлю, яка могла переконати водіїв –  була швидкість і зручність застосування. Ремінь охоплював плече та стегна, не обмежував свободу рухів та міг бути закріплений однією рукою.


Як звикали до ременів безпеки?

Навіть після того, як ремені стали обов’язковим елементом комплектації автомобіля, переважна більшість споживачів чинила новації свідомий і несвідомий спротив. Всі аргументи на користь використання ременів програвали непереможній силі звички.

Ремені безпеки не асоціювалися в свідомості мас із гарантією безпеки. Вони були черговим необов’язковим для використання аксесуаром. Водії часто ігнорували ремені, говорячи про те, що вони їм заважають, або забували про їх існування внаслідок відсутності стороннього осудливого нагляду або щоденного контролю полісменів.

У багатьох країнах для зміни ставлення та поступового формування звички пристібатись проводилися інформаційно-просвітницькі кампанії. Для прикладу, ClunkClick Every Trip (трансляція соціальних відео) та THINK! seat belts (Велика Британія), Buckle Up та  Click It or Ticket (США). Прискіпливий контроль зі сторони полісменів і накладенням значних штрафних санкцій – лише ці 2 фактори впливали на використання ременів.

Завдяки проведенню таких кампаній, сприйняття ролі ременів безпеки трансформувалось, їх використання поступово почало входити в звичку, а сам ремінь в масовій свідомості почав асоціюватися з образом рятівника. 

 

Яким чином можна покращити ситуацію в Україні?

Проблема систематичного ігнорування ременів безпеки має вкрай просте та ефективне вирішення. Необхідно лише 3 кроки:

  • вдосконалення державної політики, шляхом внесення змін до законодавства;
  • забезпечення імплементації через здіснення контролю та покарання;
  • паралельне проведення інформаційних та просвітницьких кампаній.


Всі ці завдання цілком реалістичні та потребують часу для виконання. Наразі одним з основних ініціаторів внесенння пропозицій  змін до законодавства про ремені безпеки є Кампанія “За безпечні дороги”, започаткована Центром демократії та верховенства права разом з партнерами. Після всестороннього аналізу проблеми, консультацій із зацікавленими сторонами, вивчення рекомендацій ВООЗ та практик Європейського Союзу  почала проводить адвокацію змін.

Однією з ключових пропозицій є збільшення штрафу за ігнорування ременів. Зважаючи на те, що теперішній штраф у 51 грн не сприймається правопорушниками загрозливим, логічним є збільшення його розміру до суттєво відчутних для гаманця порушника. Наприклад, до орієнтовної вартості однієї заправки автомобіля, тобто до рівня 1000 гривень. Це може допомогти привернути увагу водіїв та пасажирів і змінити їхнє ставлення до використання ременів безпеки.

У випадку, якщо в транспортному засобі декілька людей не виконують вимогу ПДР про користування ременями безпеки, є дві альтернативні пропозиції.

  • штраф накладається на кожну людину, яка вчинила таке порушення, а якщо це діти – то на водія;
  • штраф за кожного порушника накладається на водія транспортного засобу, при цьому сума встановленого стягнення помножується на кількість осіб, які вчинили порушення.

 

Окрім цього, важливо переглянути та змінити винятки в ПДР (пункт 2.3), які дають право не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, водіям-інвалідам, водіям та пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Винятками можна залишити водіїв таксі в присутності в автомобілі пасажирів та осіб, яким “за медичними умовами протипоказано користування ременями безпеки або таке користування є фізично неможливим”.

Варто підкреслити, що будь-які зміни правил будуть ефективними лише у випадку проведення поліцією цілеспрямованих кампаній з виявлення порушників. Також варто рейди висвітлювати в ЗМІ.

При цьому ключову роль в усталенні змін відіграють інформаційні кампанії. Чітке пояснення ризиків некористування ременями безпеки та розвінчання заскорублих міфів про них можуть змінити мислення водіїв і пасажирів. Інформаційні кампанії створять позитивний фон довкола законодавчих ініціатив і забезпечать м’яку адаптацію до нових умов.

***

Ситуація з ременя безпеки в Україні нічим принципово не відрізняється від того, що відбувалося в США та Європі 30-40 років тому. За умови успішного внесення змін до законодавства та у супроводі з потужною інформаційною кампанією, проблема використання ременів безпеки стане питанням часу в Україні.

Навіть не зважаючи на теперішнє ставлення до ременів безпеки, питання полягає не в тому чи почнуть водії пристібатися, а коли водії почнуть пристібатися. І це вселяє надію.

Підготовлено Олесею Холопік та Володимиром Біликом в межах Кампанії “За безпечні дороги” (Центр демократії та верховенства права).

Ми надаємо безоплатні консультації із юридичних питань у сфері інформаційного та медійного права. Будемо раді поділитися з вами своїм досвідом.

Листи з інших питань не розглядаються.

Докладніше про консультації

 

Задайте Ваше питання через форму:

Ваше ім'я (обов'язково)

Ваш email (обов'язково)

Ваше повідомлення


Також ви можете звернутися до нас іншими способами: