Про громадянське суспільство в Україні: його місію, виклики, завдання і тренди розвитку говорили сьогодні  експерти та активні громадяни у форматі міжпанельної дискусії в НСК “Олімпійський” в рамках V Форуму організаційного розвитку громадянського суспільства.

«Сьогодні ми маємо достатньо феноменальну ситуацію, коли громадянське суспільство має високу довіру й ключову можливість – формувати порядок денний у державі», – заявив Тарас Шевченко, співголова Ради РПР, директор Центру демократії та верховенства права.

Він вважає, що така впливовість громадянського суспільства викликає у влади бажання його дискредитувати.  Тому сьогодні на найвищому рівні поширюється термін «грантоїдство» і відбувається повна підміна понять. На фоні зубожіння населення, влада успішно розігрує карту про достаток організацій, які отримують фінансову підтримку від донорів. Таким чином суспільству нав’язують інший дискурс, щоб вбити його активність.

«Нам потрібні нові інститути. Свідомі та активні люди – це плюс, але потрібне стійке стабільне зростання, яке дають інститути громадянського суспільства. При цьому потрібно багато уваги приділити правильній організаційній побудові», – переконаний Тарас Шевченко. 

Як приклад, він змоделював ситуацію, коли бігун може долати дистанцію із деталями до велосипеду в руках, замість того, щоб їхати на ньому і наблизитися до мети швидше. При цьому весосипед можна передавати іншим у користування.

Експерт вважає, що народ перемагає тоді, коли об’єднаний, коли має однаковий порядок денний і може висувати своїх делегатів у владу.

Він підкреслив, що наразі в Україні діє РПР – потужна Коаліція громадських організацій, що дає можливість спільно виробляти позиції щодо порядку денного у державі. Однак у громадянського суспільства відсутнє політичне представництво: немає представників у владі, до яких є висока довіра.

Тарас Шевченко переконаний, що якщо громадянські інституції можуть робити щось краще і якісніше, ніж держава, то ці функції і ролі мають залишитися за суспільством.

Євген Глібовицький, експерт Несторівської групи вважає, що місія громадянського суспільства – сприяти перетворенням в країні та відповідати на основний суспільний запит. В Україні ним є безпека.

Експерт прогнозує набагато жорсткіші умови для діяльності громадянського суспільства, ніж досі.

«Україна може відійти з порядку денного світового на другий план. І нам, як громадянському суспільству, буде складніше отримати ресурси і підтримку, в першу чергу, дипломатичну», – говорить Євген Глібовицький і радить подумати про сталість своїх громадських ініціатив і якість наданих суспільству послуг. Також варто задуматися про нові формати роботи, партнерів, підвищити управлінську ефективність. Важливо, щоб організації громадянського суспільства не дублювали один одного.

Спікер зауважив, що будь-який процес прийняття рішень має 2 складові:

якісний етап, коли формується порядок денний та кількісний етап, коли приймається рішення. І наразі в Україні недостатньо уваги приділяється якісному етапу.

«Сьогодні для тих, хто формує громадянське суспільство, найважливіше – це соціальний капітал. Тому необхідно мислити і планувати, відповідаючи на запитання: чи ми своєю діяльність примножуємо чи випалюємо соціальний капітал? Не потрібно витрачати енергію і час на конфлікти, варто накопичувати соціальний капітал», – заявив Євген Глібовицький.

Валерій Пекар, співзасновник громадянської платформи “Нова Країна” вважає, що громадянське суспільство відрізняється від суспільства своєю активністю, цілеспрямованістю і поглядом у майбутнє, а не у минуле. Це люди, які легше делегують довіру і починають формувати певні інституції.

«І тут ключову роль відіграє не рівень безпеки громадян, а наявність зовнішнього і внутрішнього фокусів контролю. Є ті, хто у безвихідних ситуаціях встають і починають діяти, а є ті, хто піднімають білий прапорець», – зазначає експерт.

Темною стороною громадянського суспільства він вважає нездатність будувати сталі мережі інституцій і співпрацювати, недостатню освіченість, а часом і дитячість: коли у двобої або швидко перемагаєш дракона, або, у разі поразки, відразу здаєшся.

«Ми живемо в перехідній країні, в перехідний час. Держава стала неефективною. Якщо раніше казали: «державо, дай», то зараз – «активісти, дайте». І при цьому держава, на жаль, може бачити громадянське суспільство не партнером, а опонентом», – резюмує Валерій Пекар.

Марія Насєдкіна, керівник ГО “Дивовижні” у громадянському суспільстві бачить 2 виклики: патерналізм, що полягає у перекладанні відповідальності  на когось та невміння об’єднуватися і слухати.

«Патерналізм можна змінити, включивши людей у діяльність громадського сектору і даючи їм відповідальність. А для налагодження партнерства і діалогу потрібно багато говорити з людьми в регіонах і виводити діалог у конструктив», – говорить експерт і додає, що сьогодні панує атмосфера недовіри і споживацтва, тому формування громадянського суспільства є і буде довгим та болісним процесом.

Марія Насєдкіна діяльність у громадському секторі порівняла з підкоренням Евересту, коли є і підйоми, і спуски. Тому вона радить об’єднуватися і ділитися досвідом.

На ефективність громадянського суспільства впливає рівень кооперації між ГО. Так вважає Борис Давиденко, головний редактор Vox.Ukrainе і зазначає про потребу в Україні нормально працюючих державних інститутів.

Феноменом успіху громадянського суспільства він вбачає численну спільноту талановитих і розумних людей і те, що вони підставили своє плече країні: почали робите те, що не робила або погано робила держава.