Ми, журналісти, українські медійні та правозахисні організації, висловлюємо глибоке обурення появою цього матеріалу, який порушує всі можливі етичні стандарти і професійні норми журналістики. У нас є підстави припускати, що заради «зізнання» журналіста Станіслава Асєєва до нього було застосовано заходи фізичного або психологічного впливу. Така неприпустима практика вже була застосована у 2014-2015 роках щодо полонених у так званих ДНР та ЛНР українських журналістів, коли однією з умов звільнення журналіста з полону було надання подібного інтерв’ю.

Взяття й утримання заручників, яким у даному випадку є журналіст Станіслав Асєєв, так само як і примус свідчити проти самого себе, є відвертим і грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права. Такий сюжет є доказом, але водночас і ганебною й цинічною «популяризацією» та нормалізацією таких порушень, що неприпустимо з погляду елементарних законів гуманності. Підготовка й випуск подібних медіасюжетів ані з морального, ані з етичного, ані з правового поглядів несумісні зі статусом та роллю медіа в демократичному суспільстві.

Наголошуємо, що такий матеріал не можна вважати журналістським із низки підстав.

1. У матеріалі відсутні факти як такі: нічого не відомо ані про умови утримання Асєєва, ані про його доступ до можливостей захисту, ані про стан його здоров’я чи наявність реальних доказів «порушення», яке йому інкримінується.
2. Матеріал побудований виключно на особистій думці автора про заручника. З огляду на формат і зміст відео, мета цього матеріалу — не інформування аудиторії, а донесення до загалу повідомлення, вигідного як самопроголошеній «владі» частини Донецької області, так і російській владі (позаяк цей матеріал вийшов в ефірі російського державного телеканалу). Це грубо порушує журналістські стандарти, етику та призводить до розпалення конфлікту.
3. Автор сюжету вдається до відвертих маніпуляцій, приниження та морального знущання із заручника.

Нагадуємо, що серед базових рекомендацій ОБСЄ для журналістів, які готують матеріали про потрапляння в заручники конкретних людей, є такі:

• інформацію слід перевіряти ретельно й виключно в компетентних джерелах;
• журналіст зобов’язаний подавати інформацію, посилаючись на факти, походження яких він / вона знає, й чітко вказувати на свої джерела.

Тим часом у матеріалі Олександра Сладкова про Станіслава Асєєва все це відсутнє. Натомість автор надає власні трактування слів полоненого й активно просуває особисту думку.

У зв’язку з вищевикладеним ми, журналісти, українські медійні та правозахисні організації, звертаємося до міжнародних міжурядових та неурядових організацій та профільних інституцій, до дипломатичних представництв у Росії та Україні, а також до урядів демократичних країн із закликом: 

• рішуче засудити випуск подібних медійних матеріалів та чітко зазначити, що це несумісно зі статусом та роллю медіа в демократичному суспільстві;
• вжити всіх можливих зусиль, щоб зупинити практику знущання ізжурналіста Станіслава Асєєва, утримуваного в заручниках, і добитися його негайного звільнення;
• докласти максимум зусиль для того, щоб уповноважені представники ОБСЄ та Червоного Хреста негайно організували зустріч із Асєєвим у місці утримання та з’ясували факти про умови його перебування, стан здоров’я та іншу важливу інформацію й надали її суспільству.

Ми закликаємо Міжнародну федерацію журналістів, членом якої є Союз журналістів Росії, виступити проти використання засобів масової інформації як інструмента пропаганди та сприяння конфліктам і грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права.

Ми також закликаємо Союз журналістів Росії висловити свою позицію щодо появи матеріалів із грубим порушенням стандартів та етики журналістської роботи в ефірах російського телебачення та вжити необхідних заходів для того, щоби подібні матеріали більше не з’являлися в російських ЗМІ.

Зі свого боку, ми, журналісти, українські медійні та правозахисні організації, надалі відмовляємося визнавати статус професійних медіа та / або журналістів за суб’єктами, що здійснюють інформаційну діяльність, та їхнімипредставниками, які припускаються подібних, несумісних із цим статусом, практик.

Підписанти:

ГО «Детектор медіа»

ГО «Інститут масової інформації»

Донецький інститут інформації

Texty.org.ua

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

Комісія з журналістської етики

Незалежна медійна рада

Національна спілка журналістів України

Український Кризовий Медіа-Центр

«Заборона», ГО «Крос Медіа»

ГО «Інтерньюз-Україна»

Лабораторія цифрової безпеки

Центр демократії та верховенства права

ГО «Громадське телебачення»

ГО «Інформаційна безпека»

Центр інформації про права людини

Українська Гельсінська спілка з прав людини