Проте людська мораль підказує: співпраця й довіра є базовими цінностями будь-якого суспільства. Чи можуть бути успішними родина, дружба або бізнес, якщо люди не взаємодіють і не довіряють одне одному? Звісно, ні. Так само й країна без взаємодії її громадян буде пасти задніх. Спільна робота – це завжди непросто, особливо коли йдеться про роботу влади та громадян. Тому важливо показувати позитивні приклади такої співпраці, щоб вони надихали інших.
Про базові та важливі принципи взаємодії між владою і громадянським суспільством йшлося на Форумі розвитку громадянського суспільства України «Імунітет до ілюзій», де я як представниця громадського сектору мала нагоду модерувати дискусію «Який рецепт ефективної співпраці громадянського суспільства та влади» за участі представників влади, громсектору та бізнесу.
ПРОСТІ ІНГРЕДІЄНТИ НЕПРОСТОЇ СТРАВИ
Як же треба працювати владі й громадянам, аби в синергії з подвійною енергією трансформувати суспільство? Я записала такий «рецепт», який склали учасники обговорення. Вони, на перший погляд, дуже прості, та водночас критично необхідні для ефективної співпраці.
1. Представникам обох секторів – і владного, й громадського – треба бути гнучкими і не боятися створювати різні формати співпраці. Від проєктів, що орієнтовані на конкретну проблему, до національних комунікаційних платформ.
2. Влада має бути максимально відкритою й проактивною в комунікаціях з громадським сектором.
3. Організаціям громадянського суспільства варто мати стратегічне бачення своєї діяльності: чітку місію, цілі та кроки, які потрібно зробити для досягнення цілей.
4. Як організації, так і влада повинні мати чіткий фокус на результат, який має дати їхня співпраця.
5. Коли планується чи розпочинається співпраця має існувати презумпція довіри до партнера.
6. Кожному слід бути професіоналом своєї справи: постійно розвиватися, вдосконалюватися та бути компетентним в тих питаннях, які просуває та представляє.
7. Бути відкритим до конструктивної критики.
8. При взаємних комунікаціях не забувати про повагу та критичну необхідність чути одне одного.
ПРИКЛАДИ ТРЕБА ЗАПАМ’ЯТОВУВАТИ
Ми всі – й організації громадянського суспільства, і влада, й ЗМІ, — маємо значно більше та цікавіше розповідати про приклади успішних ініціатив, щоб надихати інших. Першим нашим кроком у цьому напрямі став Конкурс історій про кращі спільні проєкти організацій громадянського суспільства та органів влади, який ініціювали Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП) і проєкт “Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України” та підтримав Секретаріат Кабінету міністрів України.
Саме такі історії можна знайти у Збірнику, спеціально створеному у рамках Конкурсу. Усього у ньому висвітлено 102 історії з різних куточків України.
Ми й надалі збиратимемо історії й поширюватимемо їх. Є ідея створити щось на кшталт премії «Оскар» для громадських організацій із різними номінаціями, щоб стимулювати змагальність та конкуренцію. Урешті-решт, усе суспільство зацікавлене, щоб позитивні приклади ставали рольовою моделлю поведінки.
ВІННИЦЯ ЄДНАЄТЬСЯ ЗАРАДИ ЗАХИСТУ ЖІНОК
Однією з вартих уваги регіональних історій взаємодії став проєкт захисту жінок у Вінниці від домашнього насильства.
Проєкт утілювала ціла коаліція учасників: місцева громадська організація «Джерело надії» та її всеукраїнський партнер МБФ «Українська фундація громадського здоров’я». Далі долучилося Міністерство соціальної політики України: за його ініціативи обласна державна адміністрація та Фонд народонаселення ООН підписали Меморандум про співпрацю. Він дав змогу залучити до області додаткові кошти на проєкт, що допомагав би жінкам знайти притулок від кривдників.
Місце для притулку запропонував департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації – для цього обрали комунальний заклад «Обласний комплексний центр надання соціальних послуг» у селищі під Вінницею. До координації проєкту долучилися, зокрема, представники Головного управління Національної поліції та Управління патрульної поліції. Завдяки спільним діям у травні 2018 року у Вінниці відкрився один із найбільших таких притулків в Україні. Тут одночасно можуть перебувати 20 жінок, а з дітьми – до 30 осіб.
В Україні механізм дії державних органів у ситуації домашнього насильства не був сталою практикою. Проєкт став пілотним і допоміг запровадити міжнародний досвід. Важливий ще один нюанс: спільна робота владного й громадського секторів дає змогу поєднувати фахові знання громадських організацій, та державні ресурси. З 2019 року притулок утримує держава, його фінансування становить 2 млн 900 тис. грн.
КРЕАТИВ ДЛЯ ПЕНСІОНЕРІВ У СЛАВУТІ
Одна з переваг громадських організацій – це можливість пропонувати креативні проєкти, як у цій історії. 2019 року виконавчий комітет Славутської міської ради в співпраці з працівниками міської бібліотеки, фахівцями місцевих органів влади й волонтерами ГО «Рідна Славутчина» відкрили «Університет третього віку», аби люди пенсійного віку мали культурне дозвілля та умови для розвитку.
В «Університеті третього віку» відкрили такі факультети: основи комп’ютерної грамотності, англійська мова, краєзнавство, збереження здоров’я, оздоровча гімнастика та декоративно-прикладне мистецтво. Ініціатори проєкту зазначали: «Студенти поважного віку поспішали на заняття, як на побачення. Для них Університет став другим домом».
Ось такі історії мають «створювати хайп» в Україні! А для цього всім нам треба навчитися цікаво їх розказувати.
Саме раціональна довіра між українцями, які виконують владні функції, та українцями, які представляють активних громадян, є тим ресурсом, який дасть змогу докорінно змінити наше суспільство. Адже, як свого часу зазначила соціолог Варвара Міжтал, довіра змінює три основні речі в житті людини: вона робить соціальне життя передбачуваним, створює почуття єдності та полегшує спільну роботу людей.
