5 років після Майдану: перемоги та завдання для громадянського суспільства

February 20, 2019

Україна наразі відзначає п’яту річницю трагічних подій під час Революції Гідності. Її наслідком стали не лише політичні зміни в країні. А й формування сильного громадянського суспільства, яке є учасником або навіть ініціатором позитивних змін у останні 5 років. Його можливості та розвиток оцінили громадські експерти під час прес-конференції «Від Майдану-Січі до Майдану-реформ», організованої Фондом «Демократичні ініціативи». Одним із її учасників став Тарас Шевченко, директор Центру демократії та верховенства права і співголова Реанімаційного Пакету Реформ.

Так, головним здобутком громадського сектору сьогодні є здатність формувати власні пропозиції реформ та впливати на порядок денний держави, вважає Тарас Шевченко. Українські ГО не лише контролюють діяльність влади, а й розробляють політику. Зокрема, РПР у лютому презентував Дорожню карту реформ – аналітичний проект ключових змін у 21 сфері державної політики.

«В Україні громадські організації роблять те, чим в інших країнах займаються уряди. Вони пишуть закони, формують політики і плани змін, за які мали б відповідати державні інституту. Власне завдяки цьому під час Майдану і вдалось швидко запропонувати порядок денний реформ, бо у ГО були напрацьовані законопроекти, готові рішення проблем», – зазначив директор ЦЕДЕМ. Зазначимо, що за попередні роки Верховна Рада ухвалила 134 законопроекти, участь у розробці яких брав Реанімаційний Пакет Реформ..

Впливовість громадського сектору підтверджує і дослідження, проведене Фондом «Демократичні ініціативи». Для цього автори опитали 84 експертів із різних сфер. Більшість респодентів погодилися, що громадянське суспільство має суттєвий рівень впливу на владу, хоч порівняно з 2014-2015 роками він і зменшився. Здебільшого позитивно вони оцінюють і ефективність впливу недержавних організацій на вирішення проблем держави. Зазначимо, більшість експертів вважає, що саме Євромайдан активізував громадянське суспільство.

Однак Тарас Шевченко закликає змінювати ситуацію, за якої активісти виконують функції держави. Натомість реформаторському середовищу пора вкладатись у розвиток державних інституцій, аби вони самі справлялися із власними завданнями. Таку сталість має забезпечити реформа держслужби.  Разом з тим, важливо зараз виховувати відповідальних громадян, які не лише слідкуватимуть за діями влади, а і будуть проактивними.

Активісти повинні включатися у сам процес реформ, зокрема і йти на держслужбу – таку ідею озвучив Максим Лациба, керівник програм УНЦПД. Він пропонує сектору стати «донором» для партій та державних установ, змінюючи їх зсередини. До речі, цю ідею підтримують і більшість опитаних експертів.

«Зараз ми слідкуємо за процесом, коли люди включаються у зміни: децентралізацію, медреформу, створення ОСББ. Постійно маємо готувати і відправляти 2-3 експертів на державну службу», – наголосив він.

Фундаментом для таких змін може стати суспільна довіра до громадського сектору. Українські ГО мають довіру 45% громадян, в той час як у чинного держапарату цей показник складає 9,1%, а у Верховної Ради – 12,7%

Цікаво, що учасники опитування переважно також відзначають, що захід активістів у владу допоможе якісно оновити українську політику.

Андрій Кулаков, директор з програмної діяльності в «Інтерньюз-Україна», закликав громадський сектор «відкрити вікно раціональності», – тобто робити ставку на просвіту, яка допоможе справитися як з популізмом, так і з байдужістю громадян. «Важливо пояснювати, як формується бюджет, що таке закони і як вони ухвалюються, які функції мають різні гілки влади. Нам потрібно без геройств трансформувати країну», – підкреслює експерт.

Опитані експерти, натомість, вважають найважливішими напрямами діяльності НДО контроль за владою та протидію корупції, захист прав та свобод громадян а також захист природного середовища.

Окрім того, респонденти озвучили «завдання» для громадського сектору на час виборів. Зокрема, радять зосередитися на аналізі програм кандидатів і партій та здійснювати громадський контроль за голосуванням, делегуючи свої представників до виборчих комісій або як спостерігачів.