Чи відкрита влада для громадян та чи виконують посадовці законодавство про доступ до публічної інформації – цим питанням був присвячений всеукраїнський моніторинг відкритості державних органів та органів місцевого самоврядування. Дослідження провели громадські організації в рамках Платформи “Омбудсман+”, до якої входить і Центр демократії та верховенства права. Свої результати громадські організації презентували 29 вересня 2017 р. на конференції до Дня права знати.
Моніторинг в регіонах
У ході моніторингу громадські експерти оцінили рівень доступу до інформації в обласних державних адміністраціях, обласних радах та міських радах обласних центрів по всій Україні. Зокрема, монітори проекту перевіряли відповідність офіційних документів органів влади Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також оприлюднення необхідної інформації на веб-сайтах і якість роботи з інформаційними запитами громадян – цю частину дослідження провів Центр «ЕЙДОС». Монітори Центру демократії та верховенства права оцінювали організацію спеціального місця для роботи запитувачів з документами, можливість запитувачів особисто подати запит, а у місцевих радах – ще й чи відкритий доступ усіх громадян на сесійні засідання.
Дослідивши роботу розпорядників за цими критеріями за Методологією, затвердженою офісом Уповноваженого ВРУ з прав людини, громадські організації змогли вивести «рівень відкритості» кожного розпорядника інформації.
Так, найбільш відкритими (високий рівень) серед обласних державних адміністрацій є Донецька, Харківська, Вінницька та Херсонська ОДА. Решта ж адміністрацій мають середній або задовільний бал, тож критичних проблем з доступом монітори не виявили.
Натомість моніторинг облрад показав, що жодна з них не забезпечує доступ до інформації на високому рівні. Найкращою тут є Тернопільська обласна рада, однак вона отримала лише середню оцінку. А от рівень доступу в Київській обласній раді експерти оцінили як низький.
Рейтинг відкритості серед міських рад очолив Херсон – лише тут монітори поставили високу оцінку за рівень доступу. Решта ж міський рад мають середній та задовільний бал.
Детальніше про особливості та результати моніторингу ЦЕДЕМ місцевих органів влади тут
В усіх регіонах України монітори ЦЕДЕМ відвідали кожен із перевірених органів, аби наочно оцінити як приймають розпорядники особисті запити на інформацію, перевірити організацію спеціального місця для ознайомлення запитувачів із документами, а також чи вільний доступ громадян до засідань місцевих рад.
Дослідження ЦЕДЕМ показало, що усі перевірені органи місцевої влади дозволили запитувачам працювати з документами у «спеціальному місці», не обмежували громадян у часі та не забороняли фотозйомку. Однак у всіх трьох групах органів місцевої влади подекуди виникали одинакові проблеми: відсутність нормальних умов у спеціальному місці для роботи запитувачів з документами (відсутній окремий стіл, освітлення, доступ до енергомережі), неможливість копіювати або сканувати документи, відсутність умов для людей з обмеженими фізичними можливостями.
В усіх перевірених органах місцевої влади моніторам вдалося особисто подати запит на інформацію і абсолютна більшість із них надають підтвердження про отримання запитів. Однак в деяких випадках моніторам-запитувачам, щоб подати особисто інформаційний запит, довелось витратити необґрунтовано багато часу і зусиль. Найпоширенішими проблемами тут є відсутність довідкової інформації та бланків, а також подекуди моніторам було складно знайти відповідний кабінет, де приймають особисті запити.
Найбільшою проблемою лишається доступ на засідання колегіальних органів місцевого самоврядування. Так, 33% міських рад та 45% обласних рад ускладнюють доступ на засідання (процедури завчасної реєстрації, видачі тимчасових (гостьових) перепусток тощо). У двох міських та двох обласних радах запитувачам-моніторам не вдалось потрапити на засідання. Завчасно отримати інформацію про порядок денний та проекти рішень у деяких рад виявилось складно, адже лише частина рад публікують усі рішення і проекти на своїх сайтах.
Детальні звіти про результати моніторингу ЦЕДЕМ читайте за посиланням:
Рейтинги розпорядників за результатами моніторингу ЦЕДЕМ:
Моніторинг центральних та вищих органів влади
Окрім розпорядників у регіонах, монітори ЦЕДЕМ дослідили діяльність Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Генеральної прокуратури України, Національного банку України, Державного управління справами, Центральної виборчої комісії, ЦУ Служби безпеки України та 65 центральних органів виконавчої влади.
Оцінювали діяльність цих державних органів за такими ж критеріями:
- організація спеціального місця для роботи запитувачів з документами та їх копіями
- прийом особистих запитів на інформацію
- доступ до засідань (у колегіальних органів)
Дослідження цих органів за такими критеріями проводилось вперше в Україні. Не зважаючи на це, результати моніторингу виявились досить хорошими: 30 ЦОВВ організували свою роботу у цій сфері на високому рівні та ще 30 ЦОВВ мають середній рівень. Також високий рівень доступу до інформації запитувачам забезпечують у Адміністрації Президента України та ЦУ Служби Безпеки України.
Серед центральних органів виконавчої влади найвищу оцінку отримали Державне космічне агентство України, Держгеокадастр, Нацкомфінпослуг та НКРЕКП, найскладніша ж ситуація з доступом – у Державному управління справами, ЦВК, Міністерстві інфраструктури та Державній службі геології та надр.
Детальніше про особливості моніторингу забезпечення Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та іншими органами влади умов та безпосереднього доступу до публічної інформації
Створення умов для особистого подання запитів на інформацію
Усім запитувачам-моніторам вдалося подати запит на інформацію в приміщенні розпорядників. Втім в окремих випадках для цього довелося витратити чимало часу та зусиль. Більше того 2 розпорядники, за словами їх працівників, за загальним правилом, запити на інформацію, що подаються особисто, не приймають (для запитувачів-моніторів вони зробили виняток).
62,5% розпорядників створили для запитувачів умови, за яких знайти кабінет, де приймають запити, можна просто і швидко. В одному випадку працівники охорони розпорядника не знали де подаються запити на інформацію та скерували запитувача-монітора до іншої будівлі.
75% розпорядників надали консультації про оформлення запиту на інформацію моніторам-запитувачам, службовці інших – відмовилися.
В зоні, де запитувачі оформляють запити на інформацію, часто, відсутні інформаційні стенди (у 50% розпорядників), зразки запитів (у 75% розпорядників) та форми (бланки) запитів (у 50% розпорядників).
Тільки 50% розпорядників забезпечили належні умови для створення письмового запиту на інформацію. У/біля кабінету, де подають запити, є, щонайменше окремий стіл, стілець, відповідне освітлення, ручка і папір. Деякі з цих розпорядників, пішли навіть далі, і встановили для запитувачів техніку, на якій можна написати запит та роздрукувати його. 50% розпорядників не створили умов, за якими запитувачі могли б написати запит у приміщенні розпорядника. У таких випадках запитувачі-монітори змогли подати лише готові, заздалегідь написані запити.
100% розпорядників прийняли запити на інформацію, що подавались запитувачами особисто, а 87,5% поставили відмітку про отримання.
75% розпорядників приймали запити на інформацію, що подаються особисто, протягом усього робочого дня, а решта, за загальним правилом, не приймали (про що вже йшлося вище).
Тільки у 50% розпорядників створені умови для особистого подання запитів на інформацію хоча б для однієї-двох категорій запитувачів з обмеженими фізичними можливостями. Як правило це умови для осіб, що пересуваються на інвалідних візках.
Як правило, відповідальні особи, що приймають запити на інформацію, не знали про обов’язок допомогти оформити запит у випадку, якщо запитувач має інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо.
Організація спеціального місця по роботі запитувачів з документами
75% розпорядників у відповідь на запит на інформацію (з проханням надати можливість ознайомитися з інформацією у «спеціальному місці») запросили моніторів-запитувачів ознайомитися з запитуваною інформацією, а для цього повідомили щонайменше мінімум інформації, необхідної для запитувачів інформації про порядок ознайомлення. Решта розпорядників надали такі відповіді тільки на повторний запит.
Усі розпорядники пропустили в своє приміщення запитувачів-моніторів, щоб ті могли ознайомитися з інформацією, з них 50% розпорядників організували для всіх відвідувачів вільний вхід без пояснення причин чи пред’являння документів. Для того, щоб потрапити в приміщення 50% розпорядників, необхідно було виготовити спеціальну перепустку (що в середньому займало до 10 хвилин часу) або запитувачам-моніторам доводилось чекати відповідального працівника, який би провів їх до необхідного кабінету. В трьох випадках запитувачам-моніторам довелося пред’являти паспорт, а в деяких – дані паспорту запитували.
Абсолютна більшість розпорядників забезпечили для запитувачів можливість легко знайти кабінет, де можна ознайомитися з запитуваною інформацією. Тільки в одному випадку працівник охорони не знав, де знаходиться «спеціальне місце» і скерував запитувача-монітора не в тому напрямку.
100% розпорядників забезпечили запитувача можливість ознайомлюватися з документами протягом всього робочого дня цих органів.
75% розпорядників забезпечили для запитувачів-моніторів можливість працювати з запитуваними документами: щонайменше надали усю запитувану інформацію в одному місці, де є окремий стіл, стілець, ручку, папір, належне освітлення та можливість підключення до електромережі. 25% розпорядників забезпечили для запитувачів лише часткові умови для роботи із документами. За словами моніторів-запитувачів, у цих розпорядників як такого спеціального місця для роботи із запитуваною інформацією немає.
87,5% розпорядників дозволили запитувачам-моніторам фотографувати документи. У одному випадку працівники розпорядника не дозволили запитувачу-монітору фотографувати документи. При цьому конкретних причин відмови вони не навели. Скоріш за все, на думку службовців, ознайомлення з документами – це їх проглядання.
У 62,5% розпорядників створені належні умови для ознайомлення з інформацією хоча б для однієї-двох категорій запитувачів з обмеженими фізичними можливостями.
Доступ до засідань
Щоб потрапити на засідання одного розпорядника запитувачці-моніторці довелося спочатку зареєструватися через он-лайнформу, а згодом виготовити гостьову перепустку (бюро перепусток знаходиться за іншою адресою). Відповідно до правил перебування в будинку цього розпорядника проносити фотоапаратуру заборонено, втім він пропустив в залу засідань моніторку після виконання численних вимог працівників охорони. Місць для відвідувачів в цього розпорядника виділено не достатньо. «Відсів» відвідувачів відбувався ще на етапі онлайн реєстрації. Зареєструватися можна було далеко не на кожне засідання, оскільки «…на наступні тридцять днів вичерпано ліміт подачі заявок на відвідування відкритих пленарних засідань». Запитувачам-моніторам вдалося робити фото, відео (на телефон) під час засідання без будь-яких перешкод чи зауважень з боку працівників цього розпорядника.
Потрапити на засідання інших двох розпорядників не вдалося, оскільки, згідно відповідей цих розпорядників нормативно-правовими актами, що регулюють їх діяльність, на засідання можуть бути запрошені тільки особи, яких стосується обговорюване питання, про що приймається окреме рішення.
Детальніше про особливості моніторингу ЦОВВ
Створення умов для особистого подання запитів на інформацію.
Усім запитувачам-моніторам вдалося написати запит на інформацію в приміщенні розпорядника та передати його відповідальній особі. Втім в багатьох випадках для цього довелося витратити чимало часу та зусиль Зокрема, у запитувачів-моніторів виникали такі складнощі.
Складно, а подекуди й дуже складно, знайти кабінет, де приймають запити на інформацію, у 55% ЦОВВ. Здебільшого, на їхніх офіційних веб-сайтах або відсутня така інформація, або в ній не можливо зорієнтуватися. Часто працівники охорони цих розпорядників відмовляються надавати допомогу. Дуже часто відсутні вказівники, таблички на дверях кабінетів чи інші оголошення в приміщенні розпорядників.
Не поодинокими є випадки, коли службовці розпорядників, прямо порушуючи вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», не надають (5% ЦОВВ) або надають часткові консультації про оформлення запиту на інформацію (12% ЦОВВ). В зоні, де запитувачі оформляють запити на інформацію, часто, відсутні інформаційні стенди(у 69% ЦОВВ), зразки запитів (у 6% ЦОВВ) та форми (бланки) запитів (у 8% ЦОВВ).
Тільки 70,5%ЦОВВ створили умови для оформлення письмового запиту на інформацію, тоді як решта – або не створили взагалі (монітори-запитувачі писали запити в непристосованому місці), або створили їх тільки частково. У 54% ЦОВВ не забезпечено або частково забезпечено умови, за яких можуть подати запит на інформацію запитувачі з обмеженими фізичними можливостями.
Позитивним моментом можна вважати те, що 98% ЦОВВ приймають запити на інформацію, що подаються особисто, протягом усього робочого дня.
Також позитивно, що 95%ЦОВВ при особистому поданні запиту на інформацію надають підтвердження про його отримання.
Організація спеціального місця по роботі запитувачів з документами
Усі (100%) ЦОВВ надали відповідь на запит з проханням ознайомитися з інформацією в спеціальному місці по роботі запитувачів з документами. Втім 23%ЦОВВ не запросили ознайомитися з запитуваними документами у своє приміщення. Відповідно моніторам-запитувачам довелося телефонувати та / або звертатися з повторними запитами, в окремих випадках навіть неодноразово, аби ознайомитися з інформацією. Не всі відповіді цих державних органів містили вичерпну інформацію для запитувачів та відповідали формальним вимогам законодавства.
95% ЦОВВ пропустили в своє приміщення запитувачів-моніторів, щоб ті могли ознайомитися з інформацією. Втім тільки 35% ЦОВВ організували для всіх відвідувачів (у тому числі запитувачів) вільний вхід без пояснення мети візиту чи пред’являння документів. Решта ж – встановили прості чи складні процедури, через які запитувачам-моніторам довелося витрачати від 5 до 50 хвилин тільки для того, аби потрапити в приміщення розпорядника.
Знайти «спеціальне місце» у 12% ЦОВВ виявилося складно або дуже складно з тих же причин, що й знайти кабінет, де подаються запити на інформацію. Працівники охорони, часто, відмовлялися надавати допомогу. Також відсутні були інформаційні покажчики, таблички на дверях кабінетів, які допомогли б зорієнтуватися тощо.
У 83% ЦОВВ запитувачі можуть ознайомлюватися з документами протягом всього робочого дня цих державних органів або майже протягом всього робочого дня (скорочено на 1-2 години). Більше того, у здебільшого при ознайомленні з документами запитувачів-моніторів ніхто не обмежував в часі.
Тільки 62% ЦОВВ забезпечили для запитувачів-моніторів можливість працювати з запитуваними документами: надали усю запитувану інформацію в одному місці, де є окремий стіл, стілець, ручка, папір, належне освітлення та можливість підключення до електромережі. 9% ЦОВВ не забезпечили запитувачів-моніторів умовами для роботи з документами: ознайомлення відбувалося у не пристосованих для цього приміщеннях. 29% ЦОВВ забезпечили лише часткові умови
Позитивно, що 26% ЦОВВ забезпечили запитувачів-моніторів комп’ютером та іншою оргтехнікою для копіювання, сканування та збереження документів на електронні носії. 35% ЦОВВ – тільки комп’ютером або лише принтером, або копіювальним апаратом.22% ЦОВВ, на прохання запитувачів-моніторів, поруч з ознайомленням з документами у паперовій формі надали інформацію й в електронній формі.
92% ЦОВВ дозволили запитувачам-моніторам фотографувати документи. Втім, були випадки, коли для того, щоб сфотографувати документи необхідне було узгодження і, при фотографуванні, просили закрити підписи посадових осіб, посилаючись на інструкцію з діловодства.
Тільки 38% ЦОВВ створили умови для ознайомлення з інформацією хоча б для однієї-двох категорій запитувачів з обмеженими можливостями.
Доступ до засідань колегіальних центральних органів виконавчої влади
Усім запитувачам-моніторам вдалося потрапити на засідання колегіальних ЦОВВ. Більше того, безпосереднє відвідування засідання організоване достатньо добре. Усім запитувачам-моніторам легко було знайти залу засідань (майже у всіх випадках працівники охорони надавали допомогу), пронести з собою фото та відеоапаратуру, було добре видно і чути, що відбувається на засіданні, а також можна було робити фото та відео в процесі його проведення.
Втім було виявлено дві проблеми організації доступу до засідань: запитувачам-моніторам було складно отримати інформацію про засідання і пройти процедури завчасної реєстрації.
На офіційних веб-сайтах усіх розпорядників бракувало інформації (або вона розміщується несвоєчасно) про час, дату та місце проведення засідання та/ або порядок денний та / або проектів рішень, що розглядатимуться та / або порядок відвідування засідань. За запитами така інформація також надавалася вибірково (часто окремі питання запитів ігнорувалися), тож доводилося звертатися неодноразово. Неможливість отримати таку інформацію про засідання порушує право запитувачів на доступ до нього, оскільки запитувач, в такому випадку, не має змоги прийняти рішення чи варто йому його відвідувати (чи розглядатиметься на ньому питання, що цікавить запитувача), та не дозволяє зрозуміти про що йдеться на засіданні, навіть якщо він його і відвідує.
У всіх розпорядників для того, аби потрапити на засідання треба пройти попередню реєстрацію, втім вона організована по-різному. У двох випадках в приміщення розпорядника можна було потрапити вільно, а зареєструватися через електронну пошту чи безпосередньо перед засіданням (за 15 хвилин). У чотирьох випадках довелося писати на електронну пошту та / або телефонувати завчасно (як правило за два дні до засідання) відповідати на питання та обґрунтовувати своє право потрапити на засідання. Такі процедури утруднюють доступ до засідання, оскільки інформацію про засідання, як вже зазначалося, отримати складно, а подати заявку на його участь треба завчасно, тож запитувачі можуть не отримати доступ до засідання з технічних причин.
Детальний звіт про результати моніторингу ЦЕДЕМ
