Рано чи пізно кожному із нас доводиться мати справу з органами державної влади, місцевими радами чи установами. Варіантів такої взаємодії чимало, проте один із найефективніших – запит на публічну інформацію. Цей механізм регулюється Законом України “Про доступ до публічної інформації” і вже понад 10 років дозволяє кожній людині втілювати конституційне право на доступ до інформації, що становить суспільний інтерес.

Ми зібрали 10 актуальних порад, які пригодяться кожному запитувачу, щоб легко та ефективно скористатися механізмами доступу до публічної інформації у спілкуванні з державними органами.

Знайте свої права

Ви маєте конституційне право: 

• вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. 

Закон також гарантує: 

• обов’язкове надання та оприлюднення розпорядниками інформації (крім публічної інформації з обмеженим доступом – конфіденційної, таємної та службової);
• взаємодію із підрозділом або посадовою особою, відповідальними за доступ до публічної інформації (надання запиту, отримання консультації, робота із спеціально відведеним місцем для запитувачів); 
• максимально спрощену процедуру подання запиту та отримання інформації (е-мейлом, месенджером чи навіть усно);
• доступ до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, національні комісії, органи місцевого самоврядування тощо);
• парламентський, громадський та державний контроль за дотриманням вашого права на доступ до публічної інформації;
• право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.
• юридичну відповідальність розпорядників за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Дізнайтесь про розпорядника

Скористайтеся мережею Інтернет та пошуковими системами і проведіть коротке дослідження: хто може бути розпорядником інформації, яку ви запитуєте. Тим більше, як ми казали вище, розпорядники інформації зобов’язані публікувати на власних офіційних вебсайтах зокрема й інформацію про систему обліку та види інформації, яку зберігають. 

Майте на увазі, що вам можуть відмовити у задоволенні запиту, якщо розпорядник не володіє інформацією, яку ви запитали і не зобов’язаний нею володіти відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством. Однак у разі такої відмови ваш запит повинні направити до належного розпорядника інформації.

До речі, розпорядниками інформації можуть бути не лише державні органи, але й бюджетні установи, комунальні підприємства, навіть школа в якій ви навчались.

Вмійте шукати інформацію

Значний перелік публічної інформації розпорядники зобов’язані публікувати на власних офіційних вебсайтах та на єдиному державному вебпорталі відкритих даних. Також закон зобов’язує розпорядника забезпечувати доступ до публічної інформації через розміщення в офіційних друкованих виданнях, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом. 

Тож перед тим, як написати запит на публічну інформацію, спробуйте пошукати запитувану інформацію на зазначених вище джерелах. Це може значно зекономити ваш час.

Розумійте різницю між запитом та зверненням

Основна відмінність запиту на публічну інформацію від звернення є те, що запит передбачає отримання уже попередньо створеної та зафіксованої розпорядником інформації. Тобто державні органи у відповідь на запит не зобов’язані створювати інформацію, розглядати скаргу, пропозицію чи зауваження, але зобов’язані в найкоротший термін надати вам копію запитуваного документу. 

І під найкоротшим ми маємо на увазі термін до 5 робочих днів (48 годин у зазначених тут випадках). На відміну від звернення, яке розглядають до 30 днів. Тому необхідно для себе одразу визначити мету вашої взаємодії з державним органом: якщо хочете отримати створену та зафіксовану інформації – пишіть запит, якщо потрібна інша інформація, роз’яснення, виконання будь-яких інших дій – пишіть звернення. 

Формуйте запит просто та чітко

Одна із запорук своєчасного отримання інформації – належно сформований запит. Що простіше він оформлений, то більше шансів швидко отримати інформацію. Більшість розпорядників публічної інформації стикаються з проблемою інформаційно обтяженого запиту, зі змісту якого неможливо визначити: який саме документ людина запитує. 

Так, до прикладу, стаття 5 пояснювального звіту Конвенції Тромсе говорить, що: державний орган має докладати ґрунтовних зусиль для надання допомоги запитувачу в ідентифікації відповідного офіційного документа. Це означає, що запитувач не зобов’язаний заздалегідь ідентифікувати запитуваний документ. Запитувач має сформулювати запит достатньо зрозуміло, щоби навчений державний службовець міг ідентифікувати запитуваний документ.

А, отже запит не повинен містити лишньої інформації, такої як: 

• передумови написання запиту;
• яким чином цей документ стосується безпосередньо вас;
• для яких цілей ви його запитуєте;
• новели запитуваного документу; 

Закон визначає перелік вимог до оформлення запиту – він обов’язково має містити: 

• ваше ім’я (найменування/псевдонім/нікнейм), поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
• загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо вам це відомо;
• підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Також, ви можете віднайти на офіційному сайті розпорядника готову форму запиту на інформацію (наприклад як на сайті Міністерства освіти і науки України). 

Знаєте, який вигляд має ідеальний запит на інформацію? Ось: 

“Я (П.І.П.), прошу надати копію (назва, номер, відомості) документу, на таку (ваші координати) адресу” 

Зверніть увагу, що ви маєте право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація вас особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Обирайте комфортний спосіб отримання інформації

Закон дозволяє обирати на власний розсуд спосіб отримання інформації, як у письмовій, так й іншій доступній формі: поштою, факсом, телефоном, месенджером, електронною поштою. 

Зверніть увагу, що за поважних причин (інвалідність, незнання державної мови, обмежені фізичні можливості тощо), ви можете подати запит усно або телефоном безпосередньо відповідальній особі з питань доступу до публічної інформації, яка оформить його належним чином за вас.

Контролюйте строки

Зазвичай, розпорядники публічної інформації відповідають на інформаційний запит не пізніше 5 робочих днів з дня отримання. 

Однак закон передбачає особливі строки розгляду запитів на інформацію: 

• не пізніше 48 годин з дня отримання запиту – якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій;
• до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження у разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. 

Зверніть увагу, що для розгляду запиту протягом 48 годин саме запитувач має обгрунтувати таку терміновість.

При продовженні строку розгляду до 20 робочих днів розпорядник зобов’язаний упродовж 5 робочих днів сповістити вас про це, додавши обгрунтування такої необхідності.

Вимагайте мало… або платіть

За загальним правилом, інформація на запит надається безкоштовно Однак вам можуть виставити рахунок на відшкодування витрат на сканування, копіювання та друк, якщо відповідь на ваш запит передбачатиме виготовлення цифрових або паперових копій документів обсягом більш як 10 сторінок. 

Це з однієї сторони захищає розпорядника від “спаму” запитів, з іншої – економить кошти державного бюджету. Розмір витрат кожен розпорядник визначає на власний розсуд (наприклад, дивіться наказ Мінрегіону), але в межах норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. 

Лайфхак: Якщо розпорядник не встановив розмір плати за копіювання, сканування або друк, або не сповістив вас про це – він зобов’язаний надати інформацію безкоштовно. Будьте пильними.

Аналізуйте відмову

Перелік підстав для відмови у задоволенні вашого права на інформацію є вичерпним: 

• ви неналежно оформили запит, або замість запиту написали звернення; 
• ви не оплатили витрати на друк та копіювання відповіді на ваш запит;
• ви звернулись не до того розпорядника, а він не лише не володіє запитуваною інформацією (і не зобов’язаний), але й не знає хто може володіти такою інформацією; 
• інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, службова, таємна). 

Зверніть увагу, що якщо вам у відповідь на запит надіслали посилання на загальнодоступні джерела (сайт, газета, пост у Фейсбуці) – така відповідь на сьогодні вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Буває ще відстрочка в задоволенні запиту на інформацію, але її підставою є обставини непереборної сили – виняткові погодні умови і стихійні лиха (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, інше стихійне лихо) або непередбачені ситуації (війна, блокада, страйк, аварія, епідемія).

Оскаржуйте дії або бездіяльність

Іноді, дотримавшись усіх умов в оформленні запиту, ви все-таки можете отримати відмову. Не варто розчаровуватись, адже як зазначалось у пораді № 1 – у вас є права, а відповідно ваші законні інтереси, які порушили розпорядники інформації. Тож є і право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. 

Ви можете оскаржити будь-які дії чи бездіяльність розпорядника, пов’язані з вашим запитом: 

• відмову;
• відстрочку;
• ненадання відповіді;
• надання недостовірної або неповної інформації;
• несвоєчасне надання інформації;
• невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію.

Оскаржити дії розпорядника можна, звернувшись до: 

• керівника розпорядника; 
• вищого органу (наприклад, центрального органу, якому підпорядковується розпорядник);
• до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
• до суду.

Аби спростити для себе звернення до суду, радимо вам скористатися онлайн-конструктором позовної заяви за посиланням. Його розробив Центр демократії та верховенства права. Це універсальний онлайн-інструмент, за допомогою якого будь-хто може написати судовий позов щодо доступу до публічної інформації. 

Висновок

До ухвалення Закону України “Про доступ до публічної інформації” існувало негласне правило: вся інформація яка перебуває у розпорядженні державних органів – їхня власність. 

Сьогодні ж закон говорить, що вона є відкритою (крім конфіденційної, службової та таємної інформації), і кожен має право на доступ до інформації, якою володіють суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. 

Тож користуйтесь своїм правом грамотно! 

Якщо вам потрібна кваліфікована правова допомога та консультація у сферах права на інформацію, захисту персональних даних, виборчого та медійного права – звертайтесь на електронну скриньку info@cedem.org.ua.