24 травня 2019 року ЦВК оголосила старт виборчої кампанії позачергових виборів до парламенту. Це сталося одразу після інавгурації Володимира Зеленського, одним із перших рішень якого був Указ №303/2019 про розпуск Верховної Ради України, причому вже 20 червня 2019 року Велика палата Конституційного Суду України визнала такі дії Президента конституційними. Кампанія для цих виборів є досить швидкою – трохи менше 60 днів, до 19 липня включно. “Carpe diem” [1], – подумали українські телеканали і вже до 25 травня (така вимога зазначена у ч. 15 ст. 107 ЗУ “Про вибори народних депутатів”) оприлюднили нові розцінки на політичну рекламу. У них було помітно відчутну різницю у вартості 1 секунди політичної реклами, адже деякі канали (“Україна”) її суттєво знизили, інші ж навпаки, помітно підвищили (“1+1”). При цьому незалежні експерти, дослідивши діяльність телеканалів під час президентських перегонів, виявили значну частку замовних матеріалів, а також – порушення правил щодо публікації рейтингів. Шукаючи способи вирішення наведених проблем, автори дослідження акцентують увагу на покращенні якості контенту: починаючи зі структури сюжету, композиції, візуального та аудіального оформлення і закінчуючи підбором гостей та тем для ток-шоу. А також те, як самі журналісти представляють новини.
Вимоги до журналістів щодо особливостей роботи телерадіоорганізації в умовах виборчої кампанії, зокрема, встановлює спеціальний документ – редакційний статут. Основне питання полягає в тому, чи зважають комерційні телемовники на цей документ в процесі своєї діяльності. Найперше, це проявляється в самій доступності статутів. Попри наявність прямої норми в ЗУ “Про телебачення і радіомовлення” (ч. 6 ст. 57), більшість з них вдалося отримати лише після запиту до регулятора, а не з офіційних сайтів, де б вони мали би бути розміщені. Водночас вимога публічності в згаданому аспекті не є усталеною практикою в інших країнах. До прикладу, в США такого обов’язку немає, проте деякі видання (New York Times, The Washington Post, BuzzFeed та інші) самостійно опублікували свої редакторські стандарти, щоб забезпечити прозорість своєї роботи та встановити міцніший зв’язок з читачем. На противагу, американський CNN, будучи відповідачем у дифамаційному процесі, відмовлявся надавати свої стандарти підготовки новин позивачу, аргументуючи це тим, що згадані правила містять «конфіденційну інформацію про ділову практику CNN». Іншим проблемним питанням редакційних статутів, окрім доступності, є змістовне наповнення: українські телеканали підходять до цього досить полярно: від суто формалістичного до достатньо деталізованого. Ми проаналізували 6 телеканалів, 5 з яких забирають перші позиції в рейтингу телеканалів станом на червень 2019 року, згідно з даними Індустріального телевізійного комітету (вік – 18+, міста – 50 тис.+). А саме – канали “Україна”, “1+1”, “ICTV”, “Інтер”, “СТБ” – та суспільний UA:Перший. Варто зауважити, що лише сайти телеканалів “СТБ” та “UA:Першого” мали опубліковані електронні версії редакційних статутів.
Основне питання щодо редакційних статутів в контексті виборів – наскільки деталізованими повинні бути положення щодо виборів, які моменти обов’язково включати, а які можуть випливати з загальних положень статутів, які алгоритми дій мають бути обов’язково передбачені. Якщо відштовхуватись від того, що закріплено в Законі “Про телебачення і радіомовлення”, а саме ч. 1 та 4 статті 57, то редстатут має включати в себе:
- вимоги щодо розповсюдження конфіденційної інформації,
- вимоги щодо інформації про насильство, кримінальні правопорушення,
- положення про різні групи населення,
- вимоги щодо захисту дітей від негативного впливу розповсюдженої каналом інформації,
- умови щодо дотримання авторських та суміжних прав,
- питання щодо спонсорства та реклами, в тому числі прихованої,
- умови дотримання вимог виборчого законодавства.
І так, практика показує, що телеканали сформували свої статути, методично відштовхуючись від згаданих положень. Регулюючи в своїх статутах особливості поширення інформації під час виборів, канали встановлюють це по-різному.
Найбільш формалістично до питання виборів підійшов телеканал “Інтер”, який у положенні 3.9 свого редстатуту посилається на наявне виборче та рекламне законодавство, а в аспекті діяльності політичних партій поза виборчим процесом – на відповідний спеціальний закон. На противагу, телеканал “1+1” окремо визначає засади діяльності теледебатів, роботи з рейтингами, екзит-полами, передвиборчими акціями та політичною рекламою. Зокрема, в питанні дебатів, телеканал залишає за собою можливість обрання тематики, а також право визначати коло учасників, щоправда, базуючись на соціологічних рейтингах. Остання умова виконується лише тоді, коли немає можливості запросити всіх представників політичних сил. Загальний принцип добору – рівне представництво. Щодо політичних акцій – встановлений стандарт, за яким подію висвітлюють, якщо вона є масштабною і має резонанс. У випадку з політичною рекламою, телеканал декларує, що деталі кожної окремої комерційної операції щодо політичної реклами оприлюднюються на офіційному веб-сайті телеканалу “1+1”. Знайти цьому підтвердження на сайті телеканалу не вдалося.
Натомість телеканал “Україна” акцентує свою увагу лише на різноплановому висвітленні точки зору і неприпустимості спотворення інформації для створення негативного іміджу того чи іншого кандидата. В аспекті етичних стандартів журналістів є вказівка про те, що останні залишають свої політичні преференції поза межами роботи. Схожі положення наявні в ТОВ “Міжнародна комерційна телерадіокомпанія”, відомому як “ICTV”. Телеканал “СТБ” також підходить досить загально до питання своєї діяльності під час виборів, спираючись лише на принципи неупередженості, збалансованості, об’єктивності, а також посилаючись на виборче законодавство.
UA:Перший в своєму статуті максимально детально підійшов до роз’яснення усіх аспектів діяльності телерадіоорганізації під час виборчого процесу та поза його межами. Зокрема, під час виборів усім кандидатам передбачене право рівних можливостей, право на відповідь. Крім того, вказано, що журналіст, який став кандидатом, в подальшому може з’являтись на ПАТ “НСТУ” лише як кандидат, а не як журналіст. Крім того, в статуті Суспільного визначено, що результати опитувань публікуються разом з інформацією про:
- організацію, що проводила опитування;
- організацію чи партію, що замовила та оплатила проведення цього дослідження;
- застосовану методологію;
- розмір вибірки;
- розмір похибки;
- дату проведення опитування.
Крім того, канал повинен зазначати, що опитування показує стан громадської думки лише на час його проведення. Важливо, що такі вимоги щодо публікацій соціальних опитувань також передбачені на законодавчому рівні, а саме – ЗУ “Про вибори народних депутатів України” (ч. 1,2 ст. 67). Щодо висвітлення політичних партій поза виборчим процесом, Суспільне, окрім загальних правил збалансованого висвітлення, декларує заборону розміщення реклами політичних партій чи суб’єктів, які оголосили намір участі у виборчому процесі або діяльність яких має ознаки такого наміру. При цьому, якщо порівнювати з мережею суспільних мовників Сполучених Штатів PBS, яка є провайдером освітніх телевізійних програм, то американський телеканал в своїх редакторських стандартах не вказує значних деталей щодо висвітлення виборчого процесу, маючи лише вказівку про заборону політичного спонсорства. Така ситуація спричинена тим, що питання висвітлення медіа передвиборчих кампаній достатньо детально врегульовано на федеральному рівні. Зокрема, це визначено в одному з актів зводу федерального законодавства США, що має назву U.S. Code, яку видає Палата представників Конгресу США. У книзі 47 “Телекомунікації” міститься окремий розділ “Комунікації під час кампаній” (Campaign communications), який містить посилання як і на комунікаційні, так і на виборчі акти, причому вказується, що частина обов’язків щодо регулювання покладається на Федеральну виборчу комісію.
Паралельно, питання висвітлення виборчих кампаній регулюється Федеральним виборчим актом (Federal Election Campaign Act) та Актом щодо комунікацій (Communications Act), причому останній передбачає створення Федеральної комунікаційної комісії (Federal Communications Commission, FCC). Якщо дещо спростити, вона є американським аналогом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, проте має трохи ширші повноваження. При цьому Федеральна комунікаційна комісія (далі – FCC) напрацьовувала у своїй діяльності стандарти, аналізуючи вже наявну законодавчу базу. У 2018 році FCC роз’яснила норми, що стосувались виборчого процесу, включаючи політичну рекламу і визначила такі принципи:
- розумного доступу (reasonable access) – коли телерадіоорганізації повинні надати доступ кандидатам для купівлі розумної кількості часу трансляції на каналі;
- рівних можливостей (equal opportunities) – правила вимагають, що, якщо канал дозволив кандидату використовувати свої засоби просування (тобто “позитивна” поява в ефірі не менше чотирьох секунд), то він повинен надавати рівні можливості для всіх інших кандидатів також використовувати цей канал;
- найнижчої одиниці плати (lowest unit charge) – коли у визначений період перед початком кампанії канали не могли стягувати з кандидатів більше, ніж найменша плата за одиницю для того самого продукту за той же час, яку вони стягують зі своїх постійних клієнтів;
- наявність файлів онлайн щодо політичної реклами (political files online) – на окремий веб-сайт канал повинен підвантажувати всю інформацію щодо операцій з продажу політичної реклами;
- ідентифікація спонсорства (sponsorship identification) – політична реклама має містити інформацію про спонсора.
Відтак, відповідь на питання про рівень деталізації і її необхідність щодо діяльності телерадіоорганізацій в США стає очевидною: наявність величезного законодавчого масиву та діяльність згаданих регуляторів розкриває всі ключові аспекти діяльності телеканалів під час виборчої кампанії. Іншим аспектом редакторських політик постають етичні стандарти діяльності журналіста, що залежить від професіоналізму працівників та практик конкретних компаній.
На противагу, українське законодавство, в силу своєї структури, окреслює лише загальні вимоги, надаючи можливість діяти на власний розсуд в напрацюванні редакційних статутів телерадіоорганізаціям. Саме тому, українські телеканали, маючи більшу свободу дій, мали б взяти на себе відповідальність за вироблення стандартів роботи під час виборчих кампаній. Та, головне – дотримання таких стандартів. Це мало би і усунути ризик законодавчих спроб зарегулювати цю сферу і, водночас допомогти журналістам якісно і безпечно працювати в умовах виборчих кампаній.
Як випливає з проаналізованих статутів, а також українського та американського законодавства, телерадіоорганізаціям варто врахувати у напрацюванні редакторських стандартів такі моменти:
- публічність. Статути повинні публікуватись на сайті каналу, включаючи їх оновлені версії, що прямо передбачається ЗУ “Про телебачення і радіомовлення” (ч. 6 ст. 57);
- визначити стандарти діяльності політиків не тільки на час виборчого процесу, а й поза ним;
- задекларувати загальні принципи діяльності ЗМІ упродовж кампаній;
- визначити чіткі умови публікацій рейтингів та екзит-полів. Це включає ідентифікацію замовника, платника та виконавця, методології, дати проведення, розміру вибірки та похибки;
- визначити етичні стандарти роботи журналістів. Стосується як їхніх політичних преференцій, так і можливого початку їхньої політичної кар’єри як кандидатів;
- встановити чіткі умови щодо політичної реклами: щодо публікації деталей операцій щодо купівлі рекламного часу для політиків, ціноутворення, дотримання принципу розумних можливостей, тощо.
Редакційні статути телеканалів:
